Цікаво знати. У Римі існувала самобутня музична культура

«Римська музика»

У Римі існувала самобутня музична культура. Зберглися аписи давньоримських тріумфальних, весільних, поминальних, і застільних пісень, виконання яких супроводжувалося грою на духовному музичному інструменті тібії. Великий вплив на формування музичного мистецтва Риму мали етруски (пам’ятники їх музичної культури датуються 5 ст. до н. е.). Починаючи з ІІ ст. до н. е. музика займає значне місце в суспільному житті Риму. В цирках і театрах виступали хорові ансамблі. Знатні, багаті римляни тримали оркестри із рабів. В капітолійських змаганнях, поряд з поетами, брали участь співаки і музиканти. Проводились змагання зі співу, кифаристиці, у грі на піфійській сольній авлосі (різновид сопілки з подвійним язичком, з гострим і різким звуком). Великим успіхом користувалися концерти віртуозів. Також поширеними були професії учителів музики і танців.

Поетичні твори призначалися для співу в супроводі струнних інструментів; музичні твори, які носили характер речитативу, виконувались під звуки тибії (інструмент, схожий на флейту).

Риму були відомі інструменти типу арфи (псалтеріум, ригоном, самбіка). Менш поширеними були різновиди щипкової ліри (барбітос, пектис, магадіс). На вакханічних святах головними були цимбали та інші шумові інструменти. Військові оркестри складалися з великої кількості мідних духових інструментів: труби, букцини (зігнутий ріг), літіус .Римська знать любила насолоджуватись звуками гідравлюваса – водяного органа. Смичкових інструментів у Римі не було.

«Магістрати в Римі»

Магістрати – це посадові особи в республіканському Римі. До вищих магістратів належали:

· консули (обиралися щорічно – з 367 р. до н. е. один був з патриції, а другий – з плебеїв – командували військом і керували громадським життям: скликали сенат і народні збори, контролювали виконання їх рішень;

· претори – також обиралися на рік, вершили суд, вирішували спірні питання між громадянами як в Римі, так і в провінціях. Посада претора була другою по значимості після посади консула. Претори з’являлися в 366р. до н. е., з 247 р. до н. е. преторів стало двоє: один розглядав справи римських громадян, інший – справи іноземців;

· цензори – обирались раз на п’ять років для розподілу громадян на класи залежно від рівня прибутків, уточнення списків сенаторів, нагляду за дотриманням норм моралі і здійснення обряду очищення римського роду;

· диктатор – обирався на півроку у випадку особливої небезпеки для держави, він був полководцем то одноосібним правителем, якому підкорялися всі магістрати.

До нижчих магістратів належали:

· трибуни – слідкували за тим, щоб діяльність сенату і магістратів не суперечила інтересам плебеса;

· едили (їх було чотири) – слідкували за благоустроєм міста, відповідали за будівництво громадських будівель, мостів, доріг, продовольче забезпечення;

· квестори – завідували міською казною і вели облік прибутків з провінцій; спочатку їх було двоє, а в часи Цезаря – 40.

Магістратура розглядалася як честь і була безоплатна, її собі могли дозволити тільки заможні люди. Існувала по черговість зайняття почесних посад, порядок просування по службових сходинках: квестор, едил, народний трибун, претор, консул, сенатор, цензор.