Цікаво знати

«Работоргівля в Римі»

Работоргівля була строго регламентована. Кожна категорія рабів мала свої специфічні ознаки. Полонених продавали у вінках, а розпродаж вів воєначальник або квестор (посадова особа, помічник правителя про розслідуванні злочинів, які загрожували смертною карою)

Якщо продавець не ручався за якісь рабів, то він одягав на них пілей, щоб покупець бачив, якого сорту раби і в подальшому не мав претензій.

Продавець зобов’язаний був скласти список рабів, які виставлялися на продаж, вказавши, хто бідний або бродяга, означати національність раба, спеціальність, кваліфікацію, вказати, чи грамотний він.

Давніший раб – «ветератор» - не продавався в одній ціні з новачком. «Ветератор» - це раб, який колись займав якесь положення – стояв на чолі підприємства або був навчений вільним наукам.

«Релігія Риму»

Оскільки земні речі знаходяться у стані постійного руху, так само постійно рухаються і боги. Серед богів можна виділити:

Геній – хранитель окремого, якоїсь дії, жив не довше самої дії. Геній – хранитель окремої людини – жив і помирав разом з людиною.

Янус – один із шанованих італійцями богів, який зображався з двома лицями як божество входу і виходу, будь-якого початку.

Починаючи з ІІІ ст.. до н. е. на римську релігію стала дуже впливати грецька релігія. Римляни ототожнювали з грецькими богами своїх абстрактних богів. Юпітер був ототожнений з Зевсом, Марс з Аресом. Венера з Афродітою, Юнона з Герою, Міневра з Афіною, Цербера з Деметрою і т.д. Серед римських багаточисельних богів виділялись під впливом грецьких релігійних уявлень головні олімпійські боги: Юпітер – бог неба, грому і блискавки; Марс – бог війни; Мінерва – богиня мудрості, покровителька ремесел; Вулкан – бог вогню і ковальського мистецтва; Цербера – богиня рослинності; Аполлон – бог сонця і світла; Юнона – покровителька жінок і шлюбу; Меркурій – вісник олімпійських богів, покровитель подорожуючих і торгівлі; Нептун – бог моря; Діана – богиня місяця.

Римський пантеон ніколи не був замкненим, до його складу приймались іноземні божества. Вважалося, що прийняття нових богів підсилює могутність римлян. Окрім грецьких богів римляни шанували Велику матір богів, запозичену з Фрігії.

Громадські боги-покровителі благополуччя і цілісність Римської держави. Їх зображення, за переказами, привезені Енеєм із зруйнованої Трої, зберігалися в самій сокровенній частині храму богині домашнього вогнища Вести, яка називалась пен (звідси пенати). Пенати – боги-хранителі домашнього вогнища, оберігали єдність і благополуччя кожної сім’ї (найчастіше це були Веста, Юпітер, Вулкан, Венера Діоскури (брати Єлени – покровителі воїнів і моряків).

На відміну від пенат, лари – духи-хранителі дому, які нагадують наших домовиків, не могли залишити житло і слідувати за господарями під час переїздів. Їх зображення зберігалися біля домашнього вогнища в особливому ящичку – лаларії, дверки якого в сімейні свята відчиняли, поставивш пред ним їжу і випивку, щоб вони могли взяти участь у трапезі. В дні народження членів сім’ї ларів прикрашали квітами. Їм приносила жертву наречена, входячи в дім чоловіка. Були також лари, які оберігали жителів окремих вулиць, лари держави.

«Жерці»

Найдавніші колегії жерців були створені для бога Марса.

Авгури – «птахогадателі», уміли пояснювати мову богів по польоту птахів; цьому мистецтву потрібно було серйозно вчитися до такої майстерності, що мало вигляд наукової системи.

Понтифіки – «мостобудівельники» - одержали свою назву від того, що засвідчували державної ваги справою – будівництвом мостів, або їх руйнуванням в разі потреби, які вели через Тібр. Це були римські інженери, знайомі з таємницями міри і числа, в результаті чого на них був покладений обов’язок складати державний календар, повідомляти народу про настання святкових днів і спостерігати, щоб кожне богослужіння і кожна процедура здійснювалася в потрібні дні.

Колегія понтифіків складалася в різні часи з 4,8 і 15 чоловік. Очолював її Великий понтифік. Великий понтифік жив на форумі, в колишньому царському палаці, мав право повчати і судити всіх римських жерців; раз в рік здійснював обряд освячення Риму. Понтифіки не поклонялися якомусь конкретному богу, але були знавцями всіх культів і слідкували за правильним виконанням всіх обрядів, адже від цього залежало, чи принесе богослужіння користь римлянам. Вони також встановлювали дні релігійних свят, присутні і неприсутні дні, відали календарем, вели літописи. Понтифіки вели записи на дерев’яних дощечках, покритих білим гіпсом: кожна з них називалась альбум – біла таблиця. Дошки виставлялися на форумі, а потім зберігалися в кладовій храму Юпітера. Анали – також назва творів, які викладали історію минулого.

Феціали – дванадцять державних вісників, вважали своїм призначенням зберігати шляхом легенд як в живому архіві, зміст договорів, укладених із сусідніми племенами.

Жерцями переважно могли бути чоловіки, жінки, які виконували жрецькі функції, як правило підкорялися чоловікам. Весталки, найвище втілення жіночого жрецтва в Римі, мали великий вплив на хід громадського життя, перебували під керівництвом верховного понтифіка. Вести могли стати обрані в результаті жеребкування дівчата від 6 до 10 років, які потім залишалися на службі впродовж 30 років. Весь цей час вони повинні були сповідувати принцип безшлюбності. Весталок, які порушили це правло, очікувала смерть. Неподалік від Коллінських воріт Сергієвої міської стіни їх заживо замуровували в підземні келії, залишивши невелику кількість води, їжі та світильник.