СТРІЛЬБА НА ВЕЛИКІ ДАЛЬНОСТІ

207. Для ураження цілей на дальність понад 2500 м підрозділ у бойовому (перед бойовому) порядку висувається на рубіж, з якого забезпечується видимість цілей із усіх танків; при цьому уступи між танками повинні бути якомога меншими, а фронт підрозділу повинен бути (приблизно) перпендикулярним напрямку стрільби. При необхідності інтервали між танками можуть скорочуватися.

208. При веденні зосередженого вогню з танків на великі дальності стрільба

Глава сьома

по цілі залежно від того є чи немає на танках системи керування вогнем і її особливостей може починатися з пристрілки або без неї.

При наявності на танках підрозділу автоматизованих систем обліку поправок на відхилення умов стрільби від табличних стрільба по цілі, як правило, ведеться без пристрілювання. При цьому командир підрозділу до відкриття вогню по радіо повідомляє (уточнює) екіпажам необхідні дані для введення в балістичні обчислювачі.

Стрільба з танків на ураження може починатися без пристрілювання також при перенесенні вогню, використанні заздалегідь пристріляних установок і в інших сприятливих умовах.

Пристрілювання може проводитися при стрільбі з танків, що не мають СУО, а також у тих випадках, коли стрільба ведеться в аварійних режимах роботи СУО.

При проведенні пристрілювання вихідні установки призначає командир підрозділу за тими ж правилами, що й при стрільбі з одного танка.

Пристрілювання дальностіпроводять спостерігаючи знаки розривів методом захоплення цілі у вилку або шкалою. Одночасно з пристрілюванням дальності проводиться і пристрілювання напрямку винесенням точки прицілювання або вибором іншої прицільної марки (відміткою по розриву).

209. Пристрілювання з а х о п л е н н я м ц і л і у в и л к у ведуть з одного танка (як правило, з танка командира підрозділу).

Порядок пристрілювання такий: Одержавши після першого пострілу відхилення снаряда від цілі за дальністю (переліт або недоліт), змінюють установку прицілу на величину першої вилки, тобто на 400 м, якщо дальність до цілі виміряна візуально; на 200 м, якщо дальність виміряна порівнянням, за картою, зарубкою з двох танків або оптичним далекоміром; на 100 м, якщо дальність виміряється лазерним далекоміром (у випадку коли величину відхилення оцінити не вдалося). Якщо величину відхилення снаряда від цілі за дальністю удалося оцінити, то установку прицілу змінюють на величину виміряного відхилення, а його значення приймають за величину першої вилки.

Якщо ж перший снаряд відхилився від цілі і за напрямком, то одночасно зі зміною установки прицілу виносять точку прицілювання за напрямком або вибирають іншу прицільну марку відповідно до величини бокового відхилення.

Одержавши після другого пострілу протилежне за знаком відхилення снаряда, тобто захопивши ціль у першу вилку, при ширині першої вилки не понад 200 м пристрілювання закінчують, а при ширині вилки більше 200 м її половинять (роблять ще один постріл з установкою прицілу, що відповідає середині вилки) для одержання вузької вилки.

Якщо після другого пострілу ціль у вилку не захоплена (отримано розрив з тим самим знаком, що й після першого пострілу), то установку прицілу ще раз змінюють на величину першої вилки.

У разі одержання під час пристрілювання влучання в ціль пристрілювання закінчують.

210. Пристрілювання ш к а л о ю ведуть одним із взводів чергами методичного

Стрільба підрозділом прямою і напівпрямою наводкою

вогню витрачаючи по одному снаряду на танк при темпі один постріл через 5–10 с. З метою економії часу і досягнення раптовості в окремих випадках для пристрілювання шкалою може застосовуватися вогонь залпами. Для одержання шкали призначають такі установки прицілу: для танка командира взводу – вихідну установку, для другого танка – на два (один) розподіл більше від вихідної установки, для третього танка – на два (один) розподіл менше від вихідної.

Призначення величини зміни установки прицілу (один або два розподіли) для другого і третього танків визначається в залежності від точності виміру дальності. Якщо дальність до цілі виміряється за допомогою лазерного далекоміра, то величина зміни установки прицілу буде дорівнювати одному розподілу (100 м), у всіх інших випадках – двом розподілам (200 м).

Вихідну установку прицілу для танка командира Взводу, який займається до пристрілювання, вказують у команді на відкриття вогню, подаваній усій роті.

Приклади команд на відкриття вогню при пристрілюванні:

методичним вогнем:

– “... осколковою, прямо на опушці гаю “Овальна” ракетна установка, приціл 44, шкалою, вогонь”;

залпом:

– “... осколковою, прямо на узліссі гаю “Овальна” ракетна установка, приціл 44, шкалою, залпом, зарядити...” – і по готовності всіх танків, залучених до пристрілювання, – “Вогонь”.

Командири другого і третього танків самостійно призначають установки прицілу для своїх танків, збільшивши (зменшивши) зазначену в команді вихідну установку на 100 (200) м, і враховують при необхідності поправку дальності на різнобій гармат.

211. Величини поправок на різнобій гармат (зношення каналу ствола або подовження зарядної камори) визначаються заздалегідь і повідомляються командирам танків для самостійного обліку при стрільбі підрозділом.

У тому випадку, коли пристрілювання ведеться чергами методичного вогню, першим відкриває вогонь танк командира Взводу, а другий і третій танки роблять постріли по команді командира Взводу (роти) у залежності від результатів першого пострілу: після недольоту стріляє другий танк, після перельоту – третій.

Якщо після перших двох пострілів або після залпу отримані відхилення снарядів з однаковим знаком (недольоти і перельоти), то в цьому випадку дають другу чергу (другий залп) на установках прицілу, збільшених або зменшених на шість (три) розподіли прицілу (на 600 м – при величині стрибка шкали 200 м, на 300 м – при величині стрибка шкали 100 м).

Пристрілювання закінчують при влученні в ціль або при захопленні цілі в шкалу, тобто при одержанні в одній черзі (у залпі) розривів різних знаків.

Екіпажі танків, не залучені до пристрілювання, по команді на відкриття вогню відшукують ціль, встановлюють відповідну установку прицілу, заряджають гармату і спостерігають за результатами пристрілювання.

212. До стрільби на ураження переходять:

Глава сьома

по нерухомих цілях і цілях, що роблять фланговий рух:

після пристрілювання з одного танка – на установці прицілу, що відповідає середині вузької вилки, або на установці прицілу, на якій відбулося влучення в ціль;

після пристрілювання шкалою на установці прицілу того танка, розрив снаряда якого виявився в безпосередній близькості від цілі; на установці, на якій відбулося влучення в ціль; на установці прицілу, що відповідає середині вилки, отриманої в шкалі;

по цілях, що роблять фронтальний або косий рух, – на установці прицілу, що відповідає тій межі вузької вилки (шкали), до якого наближається ціль.

213. Визначивши установки для стрільби на ураження, в результаті пристрілювання захопленням цілі в вилку або шкалою командир підрозділу по радіо подає команду всьому підрозділу для переходу до стрільби на ураження, у якій указує пристріляні установки. Наприклад: «…приціл 41, наводити лівою маркою 0-04 у центр цілі, роті – один снаряд, 10 секунд постріл, вогонь».

Зазначену в команді для стрільби на ураження установку прицілу командири танків змінюють самостійно на величину уступу свого танка щодо танка командира підрозділу, якщо уступ перевищує 50 м, і на різнобій щодо гармати танка командира підрозділу.

214. Стрільбу з танків на ураження починають чергою методичного вогню підрозділу з витратою по одному снаряду на танк при темпі один постріл через 5-10 с. За результатами черги командир підрозділу визначає коректури для кожного танка; стрільба на ураження продовжується чергами швидкого вогню (по два – чотири снаряда на танк у кожній черзі).

215. Командир підрозділу в ході стрільби на ураження, виходячи зі співвідношення знаків розривів, коректує вогонь, подаючи відповідні команди по радіо.

Коректування стрільби по нерухомих цілях і по цілях, що роблять фланговий рух, показане в табл. 7.

При стрільбі по цілях, що роблять фронтальний або косий рух, вогонь коректують зміною установки прицілу при виході цілі із зони розривів. Величина стрибка прицілом залежить від напрямку і швидкості руху цілі, а також від знаків отриманих спостережень; коректура прицілу вводиться з таким розрахунком, щоб уникнути одержання перелітних (при відході цілі недолітних) розривів.

Таблиця 7

Стрільба підрозділом прямою і напівпрямою наводкою

216. При веденні вогню напівпрямою наводкою призначення вихідних уста-

новок, пристрілювання і коректування стрільби роблять за тими ж правилами, що і прямою наводкою. При цьому вихідні установки рівня для пристрілювання і наступні їхні зміни в ході пристрілювання або коректування стрільби визначають за Таблицями стрільби.

Г л а в а в о с ь м а