КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Теорії оподаткування в сучасній економічній науціСучасний етап еволюції уявлень про податки пов'язаний з домінуванням у світовій економічній науці неоконсервативних тенденцій у формах теорії пропозиції і теорії монетаризму. На відміну від неокласиків (чи, як їх іноді називають, ортодоксів), неоконсерватори у своїх концепціях на перше місце висувають не оптимізацію державних витрат, а їхнє безжалісне скорочення. Високе оподаткування, вважають вони, — це зазіхання на свободу особи. Особливої популярності неоконсерватори (Г. Стайн, А. Лаффер, У. Фелкер, М. Фрїдмен, М. Уейденбаум та Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» ік.) набули наприкінці 70-х — початку 80-х років. Саме в цей період їхні ідеї одержують настільки значне поширення, що кладуться в основу проведеної в США, Англії і ряді інших країн економічної політики протягом двох минулих десятиліть. Основним гаслом неоконсерваторів стало "дерегулюван-ня" — зменшення державного втручання в економіку поряд зі скороченням державних витрат. Проблема зниження прямих податків стала центральною в неоконсерваторів. Гасло зниження податкового тягаря залишається на озброєнні відомих політиків і на початку XXI століття. Процес дерегулювання в країнах Заходу звичайно повчязується із приватизацією державної власності. Як показали дослідження в США, ФРН, Австралії, Канаді і Швейцарії, державні підприємства в цих країнах на 10—15% менш ефективні, ніж приватні. Щорічно за рахунок платників податків цим підприємствам виплачувалися величезні дотації. Неоконсерватори як доказ на користь приватизації держшдприємств наводять висловлення самого Кейнса: "Важливо, щоб уряд не робив того, чим уже займаються приватні особи, байдуже, при цьому, трохи краще чи трохи гірше уряду це вдається. Держава повинна братися за те, що в цей час не робить ніхто інший" [22, с 115]. Неоконсерватори стверджують, що заохочувані кейнсіанця-ми гігантські державні витрати не приводять до пожвавлення в економіці навіть у короткостроковому плані, тому що з моменту інжч тування до часу їхньої реалізації чи "віддачі" капіталовкладень повинен пройти досить тривалий період ("часовий лаг"). А коли він проходить, економічна ситуація може змінитися мін тільки, що інвестиції виявляються вже зайвими. Зате ті самі державні витрати майже негайно спричинюють зростання цін, національний доход росте в грошовому обчисленні, тобто створюється ілюзія його зростання. Збільшення державних витрат призводить до гігантського зростання державного боргу. А це, на думку неоконсерваторів, підриває стимули до господарського розвитку в довгостроковому плані. Чим більший розмір державного боргу, тим більше потрібно зібрати податків, щоб виплачувати відсотки з цього боргу власникам державних облігацій, тим чисельніша армія рантьє,
П Міжнародне оподаткування Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування»
які ведуть паразитичний спосіб життя. Зростаючий випуск державних облігацій підсилює інфляційні процеси. Різкій і нерідко цілком обгрунтованій критиці неоконсерватори піддали бюрократичну організацію урядових витрат як на соціальні потреби, так і на господарські цілі. На їх думку існуюче зростання з 60-х років, кількості урядових агентів і програм призводить до панування відсутності скоординованості, плутанині і корупції. Виступаючи за скорочення державних витрат, сучасні неоконсерватори, на противагу кейнсіанцям, особливу увагу приділяють пропозиції, а не попиту. Саме від обсягу пропозиції, запевняють вони, залежить обсяг зайнятості та масштаби виробництва. Свою концепцію вони так і назвали: "економіка пропозиції" (такий термін увів у літературу відомий американський економіст-консерватор Г. Стайн). Збвинувачуючи кейнсіанську доктрину в механістичності і формалізмі, у схильності до абстрактних формул, що ігнорують мотивацію людської діяльності, неоконсерватори на перший план висувають поведінку людей, мотиви мінливості їхніх вчинків, у тому числі в галузі економіки. "Економіка пропозиції, — пояснює американський економіст 1. Крістіл, — приймає мотиви поведінки — внутрішні людські імпульси до поліпшення свого становища як вихідний пункт економічної діяльності і, що найважливіше, — економічного зростання ... Один із способів руйнування цього імпульсу, а разом з тим і зростання — це оподаткування" [цит.за: 47, с 187]. Проте наведений вислів не означає, що "теоретики пропозиції" спускаються до фіскального нігілізму, до повного заперечення необхідності стягнення податків. Саме навпаки, вони стурбовані тим, щоб відшукати ту оптимальну податкову ставку, яка спонукала б людей заробляти гроші і яка створює режим найбільшого сприяння для розвитку підприємництва. Великої популярності в усьому світі набув професор Південно-Каліфорнійського університету А. Лаффер, який запропонував концепцію оподаткування, що графічно встановлює залежність податкових надходжень у бюджет від рівня податкових ставок. Ця концепція являє собою розвиток теорії пропозиції, на що вказує сам А.Лаффер. "Теорія пропозиції — це та галузь економічної теорії, яка зосереджує увагу на самих особистих і самих приватних мотивах. Головна ідея полягає в тому, що люди працюють не для того, щоб платити податки. Працюючи, вони думають про те, що залишиться після сплати податків" [Цит.за: 47, с. 188-189]. А. Лаффер графічно показує, що наповнюваність скарбниці залежить від того, наскільки правильно встановлений оптимальний розмір податкової ставки. Бюджет постраждає не тільки тоді, коли ця ставка занадто мала, а й тоді, коли вона надзвичайно завищена.
БД Нст* 100 Нст Мал. 1.1. Залежність податкових надходжень у бюджет від рівня оподаткування БД - доходи бюджету; Нст — податкова ставка (від 0 до 100); Бдтах- максимально можлива величина доходів бюджету; Нст* — гранична ставка, при якій доходи досягають максимальної величини. Як видно з мал. 1.1, зростання податкових ставок спочатку спричинює зростання податкових надходжень. Після досягнення максимуму (БД) це зростання уповільнюється, потім плавне уповільнення переходить у різке падіння бюджетних надходжень. При 100-відсотковий податковій ставці, як і при нульовій, податкові надходження опускаються до нуля. Це означає, що, коли податкова ставка досягає граничного рівня, придушується підприємницька ініціатива, зникають стимули до розширення виробництва, падають доходи, пропоновані до оподаткування, тому що значна частина платників починає ухилятися від сплати податків і переходить у нелегальний і "тіньовий" бізнес. Міжнародне оподаткування Граничною (оптимальною) ставкою оподаткування А. Лаф-фер вважає 30% величини доходів. Саме у 30-відсоткових податкових межах збільшуються надходження в бюджет. Коли ж ставка підвищується до 40—50% від суми доходів, тоді ця ставка вже потрапляє в "заборонену зону" дії, яка зумовлює скорочення заощаджень, незацікавленість в інвестуванні. Все це поступово призводить до скорочення податкових надходжень. Зовсім протилежний ефект від зниження податкової ставки. Доходи держави збільшуються за рахунок розширення податкової бази, тому що зниження податку спонукає підприємців розширювати виробництво. Зростає кількість платників податків, зростають їхні доходи. Розмірковування А. Лаффера засновані на двоїстому характері ефектів від оподаткування. З одного боку, податки викликають ефект арифметичний. Арифметична залежність відображає фіскальне призначення податків (наповнення державної скарбниці). Вона проста: чим вищі податки, тим швидше поповнюється держбюджет. Економічний ефект спрямований у протилежний бік: надмірно високі податки знижують обсяг виробництва й інвестицій. А це веде до зниження податкових надходжень, НБ Нст* Нст** 100 Нст Мал. 1.2. Вплив зміни рівня, оподаткування на економічну активність і оподатковану базу НБ - база для обчислення податку;_____ — доходи, що підлягають оподаткуванню, А;- - - -реально оподатковані доходи (продекла- ровані), В; ■■ — доходи, приховані від оподаткування. Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» На думку теоретиків економіки пропозиції, реальний рівень оподаткування в 70-х роках значно перевищував оптимальну величину. Тому в 80-х роках у багатьох індустріально розвинутих країнах почалася реформа податкових систем з метою значного зменшення масштабів оподаткування підприємств, населення в цілому (у США, наприклад, майже вдвічі), а також послаблення ступеня прогресивного оподаткування, яке ущемляло верстви населення з високими доходами. У США податкова реформа 1986 р. була проведена на основі концепції АЛафера. Одночасно в ряді країн (і насамперед у США) були скасовані податкові знижки, пільги і субсидії, якими раніше користувалися багато корпорацій. Водночас у цих країнах було скорочено багато соціальних про-фам. Усі ці заходии були спрямовані на скорочення державних цитрат і на боротьбу з інфляцією. Особливий внесок у цю справу роблять прихильники так званої школи монетаризму, найбільш яскравим представником якої є лауреат Нобелівської премії американський економіст Мілтон Фрідмен (народ, у 1912 р.). Починаючи з 50-х років, у своїх працях він критикує кейнсіанські методи державного регулювання, які приносили, на його думку, лише короткострокові успіхи, але водночас довгостроковий збиток — руйнування монетарної (грошової системи) країни, зростання державних витрат, бюджетного дефіциту і державного боргу [71, с.147 - 151]. Разом з Ганною Шварц він видав книгу під назвою "Монетарна історія США", яка поклала початок антикейнсіанській "монетарній контрреволюції"і в якій викладено основні постулати монетаризму. Перший з них свідчить: гроші визначають розвиток виробництва, їхня кількість, яка знаходиться в обігу, зміна їхньої кількості тісно пов'язані зі змінами в економічній активності і яміною цін. Другий постулат: попит на гроші відносно стабільний і має постійну тенденцію до зростання, тому що він визначається схильністю людей до заощадження готівки. Третій постулат: на відміну від попиту на гроші, пропозиція грошей характеризується нестабільністю через часті помилки урядових органів і кредитно-грошових інститутів. Історія грошового обігу в США за ціле століття (1867—1960), за твердженням М. Фрідмена, переконли-
Міжнародне оподаткування во свідчить, що кризи і падіння виробництва за цей період були наслідком помилок урядової монетарної політики. Вони призводили до невиправданого "стиснення" пропозиції грошей, або, навпаки, до надмірного їх "розбухання". Головна рекомендація М. Фрідмена в галузі господарської політики — це встановлення і ретельне збереження урядового контролю над грошовою масою в країні. Усі інші заходи урядової політики повинні бути підлеглі цій меті. Монетаристи стверджують, що сучасний рівень стану статистики, економічних знань у цілому дозволяє з достатньою точністю визначити в кількісному відношенні реальний і бажаний рівень пропозиції грошей у кожній країні. На думку М. Фрідмена, пропозиція грошей є величиною "екзогенною", тобто внесеною в економіку "ззовні" (урядом чи банками), а тому її відносно легко підрахувати. Якщо виходити з довгострокових перспектив господарського розвитку, то для США щорічний приріст грошової маси, за Фрідменом повинен становити 3 — 5%. Монетаристи не виключають, а навпаки, пропонують у необхідних випадках "вкидати" в економіку додаткову масу грошей (для стимулювання попиту й активізації ділового життя). Але таке управління грошовою масою повинно проводитися з великою обережністю, мати "дискретний" (тобто тимчасовий) характер, враховувати "тимчасові лаги", тобто проміжки часу від моменту "вливання" грошової маси до настання піку економічного піднесення. Монетаристи наполягають на принциповому невтручанні держави в усі сфери господарського життя, крім кредитно-грошової. Що стосується прямих податків, то вони виступають за їхнє зниження, особливо на корпорації і ті верстви населення, які формують сталий споживчий попит, який визначає, у свою чергу, стабільний попит на гроші. Монетарна теорія передбачає ряд заходів для боротьби з інфляцією, безробіттям, економічним спадом, розгляд яких виходить за рамки нашої праці. Теорія монетаризму багато в чому стикується з теорією пропозиції — представники і тієї, й іншої теорії головною метою економічної політики вважають боротьбу з інфляцією, довгострокове господарське зростання в умовах без- Розділ 1. Вступ до курсу «Міжнародне оподаткування» дефіцитного бюджету і зменшення (або повної ліквідації) державного боргу. Успіхи, досягнуті в економічній політиці США, Великої Британії, ФРН, окремих держав Східної Європи в 80—90-х роках (істотне зниження темпів інфляції, збалансоване господарське вростання при зниженні рівня оподаткування, скорочення бюджетного дефіциту, зниження рівня безробіття) пов'язують з рекомендаціями неоконсерваторів і особливо монетариста. Щ рекомендації реанімуються і кладуться в основу податкової політики Індустріально розвинутих країн на початку XXI століття для подо-' лання економічного спаду і пожвавлення господарської діяльності. Запитання для самоконтролю 1. У чому полягає уявлення А. Сміта щодо ролі податків в економіці? 2. Які відмітні риси притаманні поглядам Д. Рікардо щодо значення податків в економічній системі? 3. Яка роль податків у теорії Дж. С. Мілля? 4. У чому полягають сутність, специфічні риси та характер еволюції поглядів на податки в кейнсіанській теорії? 5. Якими є особливості неокласичної методології щодо ролі та значення податків в економіці? 6. У яких основних формах розвиваються неоконсерва-тивні концепції оподаткування, у чому полягає їх сутність? Міжнародне оподаткування
|