Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «Орудних» грошей

відкрив 64 кореспондентських рахунки в банках острова Науру, акціонерний банк "Фінанси і кредит" — 15 і тд. Цікаво, що, за на­шими даними, на острові Науру фактично немає банків, з якими кореспондують українські банки. Але ми знаємо деяких керівників банків Республіки Науру, які проживають у місті Києві і ведуть свою офшорну діяльність, не виїжджаючи за межі України. Саме цим пояснюється дивна любов управляючих банків до таких рес­публік" [ „Факты". - 1999. - 18 декабря ].

З огляду на це, правоохоронні органи в нашій країні підси­лили заходи для боротьби з відмиванням грошей. Податкова міліція завела сотні кримінальних справ за статтею 209 Криміна­льного кодексу України, який передбачає відповідальність за ле­галізацію грошей, отриманих злочинним шляхом .

Українське законодавство закріпило ряд базових прин­ципів, визначених 40 Рекомендаціями ФАТФ. Так, згідно зі ст. 64 Закону «Про банки і банківську діяльність», банкам України за­боронено вступати в договірні відносини з анонімними особами. Ця сама стаття зобов'язує банківські установи ідентифікувати осіб, які здійснюють значні за обсягом чи сумнівні операції, а та­кож зберігати письмові результати ідентифікації пов'язаних з ни­ми осіб протягом 5 років із дня виконання договору [81, с 31]**.

Такі заходи були, звичайно, вкрай необхідні, але вони, на жаль, виявилися недостатніми для активної протидії відмиванню «брудних» грошей. Більше того, через політичні чвари і корумпо-ваність частини депутатського корпусу Верховна Рада на довгі роки (до кінця листопада 2002 р.) затягла прийняття закону про боротьбу з відмиванням «брудних» грошей , в результаті чого наша країна піддалася санкціям з боку ФАТФ. І хоча ці санкції в лютому 2003 р. після прийняття вказаного закону Парламентом України були скасовані, але залишити славнозвісний «чорний список» ФАТФ наша держава спромоглася тільки на початку 2004 р. На сесії ФАТФ, яка відбулася 18-20 червня 2003 р. в Берліні, у заключній доповіді було, зокрема, відзначено: «ФАТФ вітає триваючий в Україні процес реформування законодавчої си­стеми, спрямований на припинення "відмивання» "брудних» гро-

• Див.Додаток № 9. ** Див.Додаток №8. **• Див. Додаток N»7.

Міжнародне оподаткування

шей, і підтримує українських офіційних осіб у цьому їхньому прагненні. Якщо Україна буде й далі дотримуватись прийнятого курсу, у найближчому майбутньому ми попросимо її надати план імплементації у своє законодавство міжнародних стандартів з бо­ротьби з відмиванням грошей»[ www.fetf-gafi.org ].

На сесії ФАТФ, що пройшла в Парижі в лютому 2004 р., в перший же день роботи (25 лютого 2004 p.), приймаючи до уваги виконання Україною основних вимог експертів ФАТФ, було прийнято одноголосне рішення про виключення України з „чор­ного" списку країн, які ведуть недостатню боротьбу з легалізацією (відмиванням) прибутків, одержаних злочинним шляхом, де на­ша держава провела два з половиною роки.

Україна залишила «чорний» список ФАТФ, але ще протягом якнайменше одного року експерти Групи будуть пильно стежити за втіленням на практиці проголошених заходів і за робо­тою „антивідмивочних" законів. Крім того, раз на квартал треба звітувати перед європейською контрольною групою ФАТФ.

Після виходу з „чорного" списку для підтвердження праг­нення боротися з відмиванням грошей, Україна звернулася до ФАТФ із проханням наданти нашій державі статус спостерігача, яке має бути- розглянуто на одній з найближчих сесій, недивля-чись на те, що такий статус надається тільки організаціям. Про це йшлося в офіційному листі президента ФАТФ Клаеса Норгрена до прем'єр-міністра України В. Януковича та першого віце-прем'єр міністра, міністра фінансів М. Азарова. "З тих пір, як Ук­раїну було включено до списку країн та територій, які не співробітничають у сфері боротьби з відмивання грошей (NCCT), Україна досягла значного прогресу в розвитку та удосконаленні ефективної системи протидії легалізації злочинних капіталів, що в кінцевому підсумку призвело до виключення її з „чорного спис­ку" в лютому 2004 року", — підкреслив президент ФАТФ [ www.korrespondent.net/main/96009}.

Після тривалого знаходження України в „чорному" списку ФАТФ Україна нарешті змогла „відмитися" і твердо стала на шлях боротьби з відмиванням грошей. Практично відразу ж після лютневої сесії ФАТФ 2004 р. значно активізувалося співробітництво Державного департаменту фінансового моніто-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

рингу України з іноземними колегами щодо співпраці у справі бо­ротьби з відмиванням грошей, що знайшло прояв у підписанні двосторонніх міжнародних угод, зокрема Меморандумів про взаємодію з іноземними колегами Державного департаменту фінансового моніторингу України.

Після виходу з „чорного" списку в України нарешті з'явилися шанси стати членом ще однієї впливової Європейської структури - Ег-монтської групи, яка була створена в червні 1995 року і об'єднує підрозділи фінансових розвідок 84 країн світу. В червні делегація Ук­раїни приймала участь у пленарному засіданні Егмонтської групи, щоб спробувати стати її членом. Перед цим вже було подолано декілька табелів на цьому шляху, зокрема Україна пройшла процедуру моніто-ринга з боку країн-спонсорів, Росії та Словенії; провела презентацію в комітеті з питань прийому нових членів Егмонтської групи і в її право­вому комітеті, який рекомендував нашу країну до прийняття.

На 12 пленарному засіданні, яке відбулося 21-25 червня 2004 року на острові Гернсі, Велика Британія, Егмонтська група розглянула заяву Державного департамента фінансового моніто­рингу України про вступ в організацію і одноголосно прийняла Україну до свого складу разом із 9 іншими державами. Таким чи­ном, загальна кількість членів Групи складає вже 94.

С Гуржій - Голова Державного комітету фінансового моніторингу України (колишній Державний департамент фінан-сового моніторингу України) вважає, що доступ до інфор­маційної бази Егмонтської групи після вступу значно розширить можливості виявлення сумнівних фінансових операцій правоохо­ронними органами України.

Запитання для самоконтролю:

1. Як здійснюється міжнародне співробітництво в боротьбі з відмиванням „брудних" грошей?

2. Як віддзеркалюється проблема кримінальної відповідаль­ності за відмивання „брудних" грошей у законодавствах іноземних країн?