Сполучені Штати Америки

Ця країна однією з перших визнала відмивання «брудних» грошей карним злочином. Така дефініція з'явилася в Криміналь­ному кодексі США після його доповнення законом від 27 жовтня 1986 р. про боротьбу з відмиванням грошей.

За цим законом, злочин відмивання грошей скоює "кож­ний, хто знає, що власність, яка бере участь у проведенні фінан­сової операції, є доходом від протизаконної діяльності, спрямо-яаної на:

• проведення чи спробу здійснення фінансової операції, яка включає такі доходи з наміром надати підтримку тим ви­дам протизаконної діяльності, які перераховані в законі і які включають майже всі серйозні ознаки карної діяль­ності, організованої злочинності й обігу наркотиків;

• здійснення фінансової операції, яка має намір порушення вимог статей федерального Податкового кодексу;

• свідоме здійснення трансакції з наміром приховання част­ково чи цілком, суті справи, місця, джерела, власника чи особи, яка контролює доходи від певної протиправної діяльності;

• здійснення фінансової угоди з невиконанням обов'язку на­дання звіту про обіг готівки.

Ця дефініція розширена додатковим розпорядженням, у якомуговориться, що "злочин відмивання грошей скоює кожна особа,яка перевозить, переказує чи переміщує цінні чи грошові фонди в (або з) Сполучені Штати:

• з наміром подальшого проведення протиправних дій, пере­рахованих у законі;

• щоб приховати або замаскувати суть, місце, джерело, влас­ника чи особу, яка контролює доходи від згаданої проти­правної діяльності, якщо вона знає, що ці доходи походять від однієї з форм протиправної діяльності;

Аоч

Міжнародне оподаткування

• щоб уникнути обов'язку інформування про трансакцію, якщо вона знає, що доходи походять від протиправної діяльності".

Подальше розширення складу злочину відмивання' грошей міститься в 1957-ому параграфі закону. Він дає визначення свідо­мої участі чи спроби участі в грошових трансакціях, які переви­щують 10 000 дол, якщо ці гроші отримані в результаті протиправ­ної діяльності, визначеної в законі. Для кваліфікації складу зло­чину необхідна наявність факту усвідомлення виконавцем того, що гроші, які відмиваються, отримані протиправним шляхом.

Разом з тим, для кваліфікації складу такого злочину нео­бов'язкова наявність у ньому дій, які мають намір провести неза­конну діяльність чи приховати факт нелегальної діяльності або джерела нелегальних коштів. Суб'єктом злочину відмивання гро­шей може бути також особа — посередник у торгівлі товарами, за­купленими на гроші, які походять від злочинної діяльності.

Таким чином, у Кримінальному кодексі США дуже широко тлумачиться дефініція відмивання грошей і в той же час визначені конкретні ознаки даного злочину. Об'єктом відмивання в ньому виз­наються доходи, які виникають внаслідок здійснення різних видів злочинів, склад яких позначений в інших статтях кодексу. При цьо­му особливе значення надається доходам, які утворюються від ви­робництва, контрабанди, продажу і розповсюдження наркотиків. У дефініції міститься пряма вказівка на те, що процедура відмивання грошей пов'язана зі зловживанням фінансовими операціями з метою маскування величини, місця, джерела і власника незаконно отрима­них доходів. На відміну від законодавства інших держав, Криміналь­ний кодекс США співучастю у відмиванні грошей називає невико­нання обов'язку надавати звіт Службі внутрішніх доходів Міністер­ства Фінансів щодо операцій з готівкою і безготівкових коштів. Відмиванням грошей також визнана будь-яка діяльність у фінансо­вому середовищі, яка переслідує мету ухилення від сплати податків, а також надання помилкових даних, які стосуються сплати податків.

Велика Британія.

Вперше визначення відмивання грошей було введено в Кримінальний кодекс Законом від 15 березня 1989 р. "Про за-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

побігання тероризму". Стаття 11 цього Закону називала відми­вання грошей злочином, який полягав в "укладенні договору чи в залученні яким-небудь іншим способом у дії з надання допомоги Іншій особі у володінні чи контролі над фінансовими коштами, які одержані від тероризму".

У 1994 р. британські законодавці вводять у Кримінальний кодекс повніше визначення відмивання грошей. У статті 49 За­кону "Про боротьбу з торгівлею наркотиками" відмиванням грошей назвали "одержання, володіння, приховання, викорис­тання і переказ доходів, одержаних від торгівлі наркотиками, якщо це відбувається з усвідомленням джерел походження цих доходів". До складу цього злочину була також включена участь у договорі, який переслідує мету збереження чи контролю над доходами, одержаними від торгівлі наркотиками чи створення можливості використання цих доходів або придбання за них власності шляхом інвестицій. До злочинів, пов'язаних з відми­ванням грошей, також віднесене: неповідомлення органів пра­вопорядку про походження грошей від торгівлі наркотиками чи навіть про підозри про таке походження для осіб, які мають справу з такими грошима через виконання службових обов'язків або у зв'язку з веденням господарської діяльності, якщо тут введений відповідний порядок повідомлення право­охоронних органів про такі факти чи підозри. До співучасті у Відмиванні грошей віднесене також розголошення стороннім особам інформації, яка була раніше передана органам правопо­рядку з метою початку розгляду в справі про торгівлю наркоти­ками і заподіяння такими діями шкоди подальшому карному розслідуванню.

Бездіяльність фінансових установ, які не перешкоджали ле­галізації незаконно отриманих доходів, вважається тут карним їлочином. Винних позбавляють волі на строк до 14 років і обкла­дають штрафом. Розголошення інформації злочинцю чи третім особам загрожує позбавлення волі до 5 років, громадянам, які зна­ли про згадані операції і не повідомили поліції про них, - до 5 років тюремного ув'язнення.

Одночасно уряд Великої Британії посилив контроль над діяльністю офшорних зон на територіях британських домініонів.

Міжнародне оподаткування

Щоб запобігти спробі легалізації злочинно отриманих доходів в міжнародних масштабах і перешкодити їх відмиванню, уряд Ве­ликої Британії на початку 1998 р. провів ревізію систем банківського регулювання островів Ґернсі, Джерсі (протока Ла-Манш) і Мен (Ірландське море) [39, с 289]. Німеччина.

Склад злочину "відмивання грошей" визначається парагра­фом 261 Кримінального кодексу Німеччини в такий спосіб:

• той, хто відносно до майнового об'єкта, джерелом поход­
ження якого є:

а) злочин, скоєний іншою особою,

б) правопорушення, вчинене іншою особою і описане « па­
раграфі 29, абз. 1/1 Закону "Про наркотики", чи

в) правопорушення, вчинене членом злочинного угрупован­
ня (параграф 129),

• вчинить дії, які означають приховання самого цього
об'єкта чи його походження, або вчинить чи спробує уне­
можливити встановлення походження цього об'єкта, його
виявлення, конфіскацію, арешт, вилучення чи збереження
після цього вилучення, карається позбавленням волі на
термін до п'яти років чи грошовим штрафом.

2) Піддається покаранню і той, хто

а) привласнює собі чи передає третій особі,

б) зберігає чи використовує у своїх інтересах або в інтересах
третьої особи майновий об'єкт, зазначений в абзаці 1, як­
що він знав про походження об'єкта в той момент, коли
заволодів ним.

Замах карний.

В особливо тяжких випадках передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на термін від шести місяців до десяти років. Особливо тяжкий випадок має місце, як правило, тоді, коли дії злочинця становлять для нього промисел чи він - член ор­ганізації, створеної з метою тривалого відмивання грошей.

Той, хто у випадках, визначених в абз. 1 і 2, з легковажності не розуміє, що предмет походить від названої в абз. 1 протиправ­ної дії іншої особи, карається позбавленням волі до двох років чи грошовим штрафом.

Розділ 3, Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Тут доречно вказати на дві важливі відмінності дефініції Відмивання грошей від подібних дефініцій, які містяться в британсь­кому Кримінальному кодексі і КК США. Насамперед це стосується складу злочину. Перелік правопорушень, від яких походять «брудні» гроші, не обмежується злочинами, пов'язаними з наркотиками (і навіть двома або трьома видами організованої злочинності). До ньо­го входять будь-які злочини, "вчинені іншою особою". Уже спроба зробити перераховані дії спричинює покарання. Більше того, поси­лання на непоінформованість про походження сумнівного предмета не звільнює від відповідальності одержувача, користувача чи розпо­рядника майна або грошей. Законодавці визнали за необхідне, щоб відповідальність лягла і на тих, хто з легковажності чи грубої необач­ності не знав, що предмет походить від одного з перерахованих у статті КК злочинів. Усього дефініція відмивання грошей у німецько­му законодавстві містить у собі вісім ознак злочинної діяльності. Відомий знавець даної проблеми, польський кримінолог Веслав Ясінський, вважає, що настільки широке тлумачення складу такого злочину може викликати труднощі в тлумаченні і практичному за-стосуванні даної статті карного законодавства.

У німецькому Кримінальному кодексі, параграф 261, до­кладно пояснюється суб'єктивна сторона складу злочину. Вона допускає подвійний намір, а саме: 1) знання про злочинне поход­ження майна чи грошей і 2) намір приховати, перешкодити розслідуванню відмивання грошей. Наявність цього подвійного Наміру повинен установлювати суд.

Німецьке законодавство чітко відокремлює первинний (вихідний) злочин від вторинного. Первинний (як правило, тяж­кий) злочин є джерелом походження майна, яке відмивається. Суб'єкт первинного злочину не може виступати одночасно суб'єктом вторинного злочину, яким є саме відмивання майна, цінностей чи грошей. Оскільки первинний злочин відноситься до розряду більш тяжких, то і склад первинного злочину цілком по­глинає склад вторинного злочину. Тому суб'єкт вторинного злочи­ну — відмивання грошей — повинен знати чи здогадуватися про факт первинного злочину, для цього йому необов'язково знати про деталі вихідного злочину. Для покарання досить, щоб виконавець їі схваленням відносився до самого факту карного походження

Міжнародне оподаткування

майнового об'єкта. Вважається достатнім також, якщо виконавець з багатьох передбачуваних джерел походження майна, яке відми­вається, не виключає і злочинне джерело його походження.

У Кримінальному кодексі Німеччини чітко градуйовані за­ходи покарання за відмивання грошей. Його межі зорієнтовані на ступінь і форму провини. У цілому ж ці заходи суворі. За на­вмисні дії, згідно з параграфом 261, абзац 1 і 2 КК, передбачені грошовий штраф чи позбавлення волі до п'яти років. Дії, вчинені з необачності, згідно з параграфом 261, абзац 5 КК, караються поз­бавленням волі терміном до двох років чи грошовим штрафом. За навмисні дії в особливо тяжких випадках (вчинене у вигляді про­мислу чи в складі злочинних банд) термін покарання збільшений до десяти років позбавлення волі. До обтяжуючих обставин відне­сено: великі масштаби відмивання грошей, ступінь інтенсивності злочинних дій (створення фіктивних фірм, підкуп чиновників держапарату і т. ін.), тривалість відмивання грошей, підриви банківської, економічної й адміністративної системи.

Докладно і обґрунтовано викладено порядок вилучення, аре­шту і конфіскації майна, яке відмивається. Усі предмети, які мають відношення до справи, підлягають вилученню згідно з параграфом 261, абзац 7 КК Німеччини з урахуванням "розширеної передумо­ви". Суть її в тому, що у випадку відмивання грошей, проведеного у вигляді промислу чи злочинними об'єднаннями, може бути за­стосована санкція про розширену конфіскацію. При багатос­тупінчастому (багаторазовому) відмиванні грошей здійснюється вилучення багаторазової вартості майнового об'єкта, тому що при кожному черговому акті відмивання в організований злочинцями "пральний" конвеєр надходить все нова й нова порція "білизни" (тобто грошей, майна чи активів, пов'язаних з "первинним" злочи­ном і тому призначених для "прання").

Важливо й те, що докладно розписано процедуру, сам поря­док виявлення і конфіскації такого майна.

Цій же меті слугує ухвалений Бундестагом 25 жовтня 1993 р. Закон "Про виявлення прибутків від тяжких криміналь­них злочинів", названий Законом про відмивання грошей. Цей Закон ухвалено на виконання Директиви Європейського співто-

* ДивДодаток 16

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

вариства з охорони фінансової системи від використання її з ме­тою відмивання грошей, ухваленої 10 червня 1991 р.

Закон має на меті полегшити проведення процедури вияв­лення доходів, одержаних у результаті тяжких злочинів, поставити перешкоди відмиванню грошей, сприяти викриттю організаційних структур організованої злочинності. В обов'язок банкш він поста­вив ідентифікацію трансакції на суму, яка перевищує 20 000 марок Із встановленням учасників таких угод. Закон передбачає "майнове покарання". В особливо небезпечних випадках, коли мова йде про наркобізнес, суди одержали право поряд з покаранням у вигляді позбавлення волі присуджувати до сплати великого штрафу, розмір якого залежить від скоєного злочину, а в усіх інших ана­логічних випадках — конфіскувати майно злочинців.

Закон передбачає ще один важливий захід — розширив пе­релік випадків оголошення доходів незаконними. Він введений для того, щоб спростити виявлення доходів, отриманих від здійснення злочинш, пов'язаних з наркобізнесом. Це дає поліції право називати незаконними предмети і майно наркоділіав навіть на тій стадії здійснення злочину, коли неможливо встановити, як саме ці предмети здобуті, але результати розслідування дають Підстави припускати, що все це майно отримане внаслідок злочин­ної діяльності.

Закон поставив банкам, усім кредитно-фінансовим уста­новам, а також акціонерному товариству "Німецька пошта" зо­бов'язання ввести в себе правила, спрямовані на виявлення і припинення сумнівних фінансових операцій. Однак відразу ж Після його вступу в дію він став викликати численні дорікання, оскільки, на думку практиків, занадто багато лазівок залишає ВІН для аматорів відмивання грошей. Клаус Коттке наводить як приклад один великий міжнародний банк, який застосовував Принципи, закладені в німецький Закон про відмивання грошей ще за рік до його вступу в дію. І який же результат? З багатьох тисяч проведених ним ідентифікації! клієнтів йому вдалося ли­гає один-єдиний раз виявити відмивателя грошей. Та й цього разу охоронців закону очікувало гірке розчарування — ним ви­мився секретний співробітник Федерального відомства карної поліції [25, с 35].

ЯЯ1

Міжнародне оподаткування

Звичайно, було б помилкою робити висновок про те, що всі аналогічні заходи не приносять позитивного результату. Тому відповідні параграфи і пункти, які вимагають від банківських ус­танов ідентифікації клієнтів, поступово вводяться в законодавчі акти різних країн.

Франція.

У законодавстві Франції до 1996 р. було дві дефініції відми­вання грошей, причому обидві вони складом цього злочину вва­жали "володіння, переміщення, приховування і маскування до­ходів, які походять винятково від торгівлі наркотиками". І тільки у зв'язку з необхідністю приведення актів французького законо­давства до стандартів Євросоюзу в Кримінальний кодекс країни були внесені відповідні зміни. Закон, ухвалений 13 травня 1996 p., передбачає, крім санкцій за відмивання грошей і торгівлю нарко­тиками, ще й необхідність і умови міжнародного співробітництва в сфері виявлення і конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом. Стаття 324 Кримінального кодексу "Склад злочину відмивання грошей" включає:

• допомогу різними засобами, у тому числі і шляхом фаль­сифікації доказів походження майнових цінностей чи до­ходів, яка надається виконавцям злочинів і приносить їм прямі чи непрямі вигоди;

• допомогу порадами в інвестуванні, а також у приховуванні капіталів, які отримують прямо чи побічно від злочинів.

Таким чином, дефініції відмивання грошей у французькому за­конодавстві, як і в правових актах інших країн, включають різні зло­чинні діяння, які стали джерелом походження «брудних» грошей.

Швейцарія.

Швейцарське законодавство встановило, що злочин "відмивання грошей" вчиняє "кожний, хто намагається перешко­дити виявленню джерела чи місця приховування активів, або хто намагається запобігти конфіскації активів, про які він знає чи має підставу судити, що вони якимось чином пов'язані зі злочи­ном; хто, діючи відповідно до професійних обов'язків, приймає, депонує або допомагає в розміщенні чи переказі активів третьої

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

особи, не намагаючись встановити тотожність особистості розпо­рядника активами з усією належною старанністю, якої варто до­тримуватись при таких обставинах". Таку дефініцію багато кримінологів вважають найвдалішою, найбільш сучасною, яка відповідає вимогам як правоохоронних органів, так і кредитно-фінансових установ.

Об'єкт відмивання, визначений у дефініції, — доходи, пов'язані яким-небудь чином зі злочином. Для кваліфікації зло­чинного характеру дії необхідне встановлення зв'язку цих доходів іі злочином. Мета відмивання грошей у дефініції визначається точно так само, як і в німецькому та американському законо­давствах. У швейцарському законі, на відміну від законодавства інших країн, більший акцент зроблено на дії, які ускладнюють ви­явлення джерела «брудних» грошей (активів) чи місця їхнього приховування. Більш чітко сформульована сама мета протидії відмиванню грошей — позбавлення злочинців можливості корис­туватися плодами злочинної діяльності, а також їхня конфіскація правоохоронними органами.

Важливо, що швейцарський закон значно розширює коло осіб, які потенційно здатні взяти участь у процедурі відмивання грошей. Це насамеперед, "кваліфіковані" виконавці. Сюди зарахо­вані члени злочинних угруповань, злочинних організацій, мета псих — систематично відмивати гроші, а також особи, які одержу­ють прибуток за професійне здійснення процедури відмивання гро­шей. Закон встановлює, що виконавець підлягає кримінальному покаранню й у тому випадку, якщо первісні дії, які приносять йому «брудні» гроші, він вчинив за кордоном, у тій країні, у якій за цей вчинок він також підлягає кримінальному покаранню.*

Далі швейцарський закон проводить відмінність серед вико-НМців — осіб, які працюють в установах, що надають фінансові Послуги, і які не вжили відповідних заходів у процесі проведення фінансових угод (трансакцій), не виявили належної старанності ДЛЯ ідентифікації розпорядників активів. Шляхом включення до потенційних учасників процедури відмивання грошей

* Ні/іионідно до статті 305 Кримінального кодексу Швейцарії у відмиванні грошей яімнаний винним екс-прем'єр-міністр України П. Лазаренко, який знаходився під і Чідгтвом у каліфорнійській тюрмі в США і був там визнаний винним у відмиванні іршцой.

Міжнародне оподаткування

працівників банківських установ недвозначно вказується на мож­ливість зловживання цими установами, а також на можливість участі —' усвідомленої чи неусвідомленої — банківських служ­бовців у цій процедурі.

Таким чином, Швейцарія, де колись касир у банку, нічого не запитуючи, приймав на збереження валізу банкнот, перетворила­ся на зразкову країну, в яку шлях злочинним коштам припинили закони. Разом з тим, швейцарські закони не вважають злочином ухилення від сплати податків в інших країнах, і тому іноземній поліції заборонений доступ до конфіденційної інформації швей­царських банків [39, с 295].

Польща.

Польща стала першою посткомуністичною країною, яка до­повнила своє законодавство статтею про відмивання грошей, що відповідає вимогам, запропонованим Радою Європи й інших міжнародних організацій. Польські законодавці використовували досвід своїх американських, британських, німецьких і швейцарсь­ких колег і успішно застосували його в розробці Кримінального кодексу. У параграфі 1 статті 299 Закону "Про захист господарсь­кого сектора", прийнятого 12 жовтня 1994 p., основний склад зло­чину "відмивання грошей" дається в такому формулюванні: "Хто платіжні засоби, цінні папери чи інші валютні цінності, майнові права, рухоме чи нерухоме майно, яке одержується від доходів, пов'язаних зі злочинами, вчиненими третіми особами, особливо з виробництвом і торгівлею одурманюючими чи психотропними речовинами, з контрабандою, підробкою грошей або цінних па­перів, з розбоєм чи зі здійсненням іншого майнового злочину у ве­ликих розмірах, з вимаганням викупу або з торгівлею зброєю, спорядженням чи вибуховими речовинами, приймає, передає або вивозить за кордон, допомагає в зміні власності чи починає інші дії, які можуть перешкодити чи значно ускладнити встановлення їхнього злочинного походження, їхнє виявлення і вилучення, той піддається позбавленню волі від трьох місяців до п'яти років".

Зміст статті складається з п'яти параграфів. Другий, третій і четвертий параграфи включають окремі формулювання складу такого злочину, вчиненого працівниками банків. В другому пара-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

графімова йде про несумлінне виконання ними службових обов'язків, пов'язаних з порушенням внутрівідомчих розпоряд­жень, спрямованих на запобігання і припинення процедури відмивання грошей. У третьому говориться про неповідомлення органів фінансового контролю про підозрілі фінансові угоди і трансакції. Санкція за таке правопорушення передбачає позбав­лення волі на строк до 3-х років. Четвертий параграф погрожує покаранням банківському службовцю (керівникові), який відповідає за призначення спеціально виділеного працівника, відповідального за збір інформації про підозрілі угоди, про які мо­ва йде в параграфі 3. За таке правопорушення передбачений настільки ж суворий захід покарання, що й у попередньому пара­графі статті. У п'ятому параграфі сформульований склад злочину організованого відмивання грошей, а також відмивання доходів у великих розмірах. Для звинувачених у таких видах злочину пе­редбачене тюремне ув'язнення терміном до десяти років.

У польському законодавстві не тільки чітко, докладно і всебічно викладений склад найбільш розповсюджених і небезпеч­них видів злочину "відмивання грошей", а й передбачений ме­ханізм взаємодії органів охорони правопорядку і кредитно-фінан­сових установ у боротьбі з цим злом.