Функції підприємницького ризику.

У економічній літературі виділяються такі функції ризику: інноваційна, регулятивна, захисна і аналітична.

Інноваційну функцію підприємницький ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних вирішень проблем, що стоять перед підприємцем. Аналіз зарубіжної літератури показує, що в міжнародній господарській практиці накопичився позитивний досвід інноваційного ризикового господарювання. Більшість фірм, компаній добиваються успіху, стають конкурентноздатними на основі інноваційної економічної діяльності, пов'язаної з ризиком, ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до ефективнішого виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.

Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивною і деструктивною. Ризик підприємця, як правило, орієнтований на отримання значущих результатів нетрадиційними способами. Тим самим він дозволяє долати консерватизм, догматизм, відсталість, психологічні бар'єри, що перешкоджають перспективним нововведенням. У цьому виявляється конструктивна форма регулятивної функції підприємницького ризику.

Конструктивна форма регулятивної функції ризику полягає і в тому, що здатність ризикувати — один з шляхів успішної діяльності підприємця.

Проте ризик може стати проявом авантюризму, суб'єктивізму, якщо рішення ухвалюється в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. В цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий чинник. Отже, хоча ризик і «благородна справа», але не будь-які рішення доцільно реалізовувати на практиці, вони повинні бути обґрунтованими, мати зважений, розумний характер.

Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для підприємця ризик — природний стан, то нормальним повинно бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим господарникам потрібний соціальний захист, правові, політичні і економічні гарантії, що виключають у разі невдачі покарання і стимулюючі виправданий ризик.

Щоб зважитися на ризик, підприємець повинен бути впевненим, що можлива помилка не може скомпрометувати ні його справу, ні його імідж. Вірогідність помилки слід розцінювати як невід'ємний атрибут самостійності, а як наслідок професійної неспроможності. Мається на увазі помилка, яка виявляється такою унаслідок невиправданого хоча і розрахованого ризику.

Слід виділити ще аналітичну функцію підприємницького ризику, яка пов'язана з тим, що наявність ризику припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішень, у зв'язку з чим підприємець в процесі ухвалення рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні і найменш ризикові. Залежно від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність має різний ступень складності й вирішується різними способами. У простих ситуаціях, наприклад, при укладенні договору постачання сировини, підприємець спирається, як правило, на інтуїцію і минулий досвід. Але при оптимальному рішенні тієї або іншої складної виробничої задачі, наприклад, ухваленні рішення про вкладення інвестицій, необхідно використовувати спеціальні методи аналізу.

Розглядаючи функції підприємницького ризику, слід ще раз підкреслити, що, не дивлячись на значний потенціал втрат, який несе в собі ризик, він є і джерелом можливого прибутку. Тому основне завдання підприємця не відмова від ризику взагалі, а вибори рішень, пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв, а саме: до яких меж може діяти підприємець, йдучи на ризик.

Певною мірою чутливість до ризику у підприємницької фірми, що має значний капітал або що випускає багатономенклатурну продукцію, буде нижче, ніж у невеликої фірми. Однак, з іншого боку, невелика комерційна організація є гнучкішою і мобільнішою при зміні ринкової ситуації.