Форми залягання осадових порід.

Форми залягання о. п. бувають первинними (непорушені) і вторинними (порушені дислоковані).

1. Первинні ( не порушені).

Основою первинної є шар (пласт) - тіло, що складене однорідною г. п. та обмежене майже паралельними поверхнями і пов’язані з умовами їх виникнення. До їх відносять також пропластки (прошарки) виклинування і лінзи.

Ці форми можуть бути природнимі і штучними. Їх види наведені нижче на рис.3.3

Товща шарів, що об’єднується за походженням, складом, віком наз. світою.

Пласти в свиті можуть бути різної потужності (товщини). В залежності від їх

потужності та розміщення, вони утворюють різномонітні виклинювання, роздуви, лінзи, пережими (Рис.3.3).

Товща порід з різноманітним характером їх чергування наз. формаціями. Однак залягання пластів може бути згідним (Рис.3.4.а) та незгідними (Рис.3.4.б, в, г, д, е ).

2.Порушені( вторинн або і дислоковані).

Порушені пластивиникають з непорушених під впливом різних ендогенних процесів. Наприклад, рухів земної кори і тоді вони називаються тектонічними дислокаціями (тектоніка - будівельне мистецтво).

Якщо порушення без розривів, їх називають плікативними, якщо з розривами - диз’юнктивними (див. Рис.3.5., 3.6.)

Складка- найбільш поширена форма дислокації, тобто один повний перегін в протилежну впадину і утворює опуклість (Рис з.5 ., 3.6.). При цьому в розривних поушеннях розрізняють: поверхню розрива, крила та амплітуду.

Якщо відбувається розрив суцільності верств без зміщення, то порушення називають тріщинами і вони бувають приховані (волосні), закриті та відкриті, що погіршує будівельні якості порід.

В диз’юктивних дислокаціях ( Рис.3.7.). Розрізняють такі: скид- висяче крило,

опускається майже вертикально; підкид- зміщення протилежне скиду; зсув-

зміщення в горизонтальному напрямку; насув-переміщення по похилій площині; горст і грабен- підняття або падіння обмеженої скидами ділянки.