Розділ II. Авторське право і суміжні права. метою твори, які вже були розповсюджені серед публіки, можуть бути відтворені в «єдиному» примірнику («кількох» примірниках).

метою твори, які вже були розповсюджені серед публіки, можуть бути відтворені в «єдиному» примірнику («кількох» примірниках).

У країнах Північної Європи існують спеціальні положення, які дозволяють бібліотекам і архівам робити копії для своїх власних потреб (таких як збереження їх колекцій, виготовлення копій до­кументів і книг для видачі в тих випадках, коли оригінали перебувають у поганому стані та дуже дорогі тощо). Таким устано­вам також дозволяється робити єдину копію зі статті, вміщеної в складеному творі, газеті або журналі, або з частини якого іншого опублікованого твору для читачів, які навчаються або займаються науковою роботою (замість видачі оригіналів).

Спільною рисою законодавства країн Північної Європи в галузі репрографічного репродукування є система так званої «поширеної колективної ліцензії», яка застосовується в угодах, укладених між товариствами колективного управління правами і компетентними державними та муніципальними органами, які займаються питан­нями фотокопіювання в школах і університетах.

Відповідно до цієї системи вчителі та професори шкіл і універ­ситетів, які одержали дозвіл на копіювання від асоціації, що об'єднує більшість національних авторів певної категорії творів, мають право виготовляти копії тієї ж категорії творів, автори яких (включаючи іноземних) не є членами цієї асоціації. Автори, які не є членами асоціації, чиї твори репродукуються таким чином, ко­ристуються, наприклад, відносно виплати винагороди таким самим режимом, як і члени асоціації, що уклала договір. Вони ма­ють також право індивідуально вимагати виплатити їм винагоро­ду за відтворення їх творів, якщо організація, що уклала договір, вирішить використати зібрану винагороду в колективних цілях. Для авторів, які не є членами асоціації, діє своєрідна примусова ліцензія.

Існують й інші гарантії захисту прав авторів, що не є членами організації. У Швеції, наприклад, не можна здійснювати відтворен­ня твору на підставі угоди, якщо автор надіслав заяву про заборону відтворення свого твору будь-якою з договірних сторін. У законах також міститься положення для тих можливих випадків, коли ко­ристувачі й організації зі збору винагороди не можуть досягти зго-

Глава 11. Міжнародний досвід колективного управління...

ди. У цих випадках спір передається на розгляд арбітражного суду, а у Швеції існує інститут спеціального посередника.

В угодах установлено низку обмежень на фотокопіювання. Ці обмеження, крім визначення граничної кількості виготовлюва-них копій і обсягу копійованих частин із різних видів творів, забо­роняють відтворення деяких раніше опублікованих творів, найбільш вразливих із погляду фотокопіювання (їх фото­копіювання завдає шкоди нормальній експлуатації таких творів). До них належать ноти, збірники відповідей, підручники та інші навчальні посібники.

Між існуючими в країнах Північної Європи методами визна­чення розмірів винагороди, а також правил її збору і розподілу є певні відмінності. Як правило, застосовуються вибіркові методи, проте в Данії,наприклад, прийнято інше рішення — користувачі повинні зазначати у своїх даних назву твору, ім'я автора і видавця, а також рік публікації. Вони повинні виготовляти одну додаткову копію, на якій на першій сторінці повинна бути зазначена кількість зроблених копій.

Існують відмінності в системах розподілу винагороди. Тільки COPYDAN(Датське товариство колективного управління права­ми) розподіляє винагороду конкретним авторам і видавцям на підставі вищезазначеної інформації. В інших країнах винагорода перераховується асоціаціям, що представляють авторів і видавців, більш-менш відповідно до реальних відтворень відповідних кате­горій творів, і такі суми спрямовуються на колективні цілі (гранти, субсидії тощо).

Закон Великобританії про авторське право, промислові зразки і патенти 1988 р.увів декілька нових правових рішень, взявши до уваги діяльність Copyright Licensing Agency (CLA), що представляє авторів і видавців.

Закон передбачає для бібліотек і архівів певні випадки вільного використання творів, а відносно освітніх установ — випадки віль­ного фотокопіювання уривків з опублікованих творів. Копії уривків з опублікованих літературних, драматичних або музичних творів, розмір яких визначається законом, можуть бути зроблені або самою освітньою установою, або за її дорученням з метою

10 7-259