Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови. Багатозначні слова і контекст.

Тема: Лексичні та стилістичні норми

Сучасної української літературної мови у професійному мовленні

1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови.

2. Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у професійному мовленні.

3. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.

4. Явище суржику.

5. Іншомовна лексика у професійному мовленні. Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики.

6. Терміни та професіоналізми у професійному мовленні.

7. Стилістичні норми української мови. Стилістичні помилки в діловому та науковому стилях: тавтологія, плеоназм, штампи.

Лексичні норми – регулюють правильність вживання слів у властивих їм значеннях.

Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови. Багатозначні слова і контекст.

Лексика – це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо).

Слово – це граматично оформлений звук чи звуковий комплекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне значення.

Основна функція слова в мові – називна. Що таке назва? Відмітна ознака, що впадає в око і яку ми робимо представником предмета. Ознака, за якою предмет одержав свою назву, може й не розкривати його справжньої природи. Наприклад, слово атом запозичене з грецької мови і буквально означає «неподільний», хоч наука довела, що атом ділиться на дрібніші частини.

Точно визначити кількість слів, які сьогодні вживають в українській мові, практично неможливо. Відомо, що найповніше засвідчує словникове багатство «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (2004), який містить близько 170 тис. слів і словосполучень. 11-томний «Словник української мови» (1970-1980) подає тлумачення більше, ніж 135 тис. слів. Щодо термінологічних словників, то вони об’єднують 3-5 тис. слів, енциклопедичні (загальні чи спеціальні, галузеві) містять 2-3 тис. словникових статей.

Словниковий склад сучасної української літературної мови формувався протягом тривалого історичного часу. Лексика сучасної української літературної мови не однорідна за походженням. Виділяють коріннуі запозичену лексику.

Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, а також створена на власному мовному ґрунті. Вона складає приблизно 90% від загальної кількості слів. (мати, сестра, око, дім, розумний, читати, громада, кисень тощо.)

Крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов (близько 10% усього її словникового складу). Детальніше про цей шар лексики розглянемо далі.

Використання сучасної української літературної мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики – загальновживаноїта лексики обмеженого вживання.

Загальновживана лексика – це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які зв’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю тощо. Загальновживана лексика стилістично нейтральна, тому вільно, без будь-яких обмежень уживається в усіх функціональних стилях мови

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. Її поділяють на: розмовну лексику (слова, поширені в розмовному варіанті усного літературного мовлення), книжну лексику (слова, що вирізняються на тлі стилістично нейтральної та розмовної лексики літературної мови вузькою сферою вживання і вносять у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості, порівн: усвідомлювати, вирушити (книжн.) – розуміти, піти (нейтр.) – кумекати, вшитися (розм.)).