Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.

Водночас не лише синонімічні, а й однакові слова можуть бути сприйня­ті й використані мовцем з по-різному. Такими словами є омоніми – слова однакового звукового складу, але зовсім різного значення. Вирішити цю проблему допомагає точний, виразний, достатньо-інфор­мативний контекст.

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання, по-перше, тому, що точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням від­повідають знання слухача. Часто нам відоме одне слово відповідного звукокомплексу, а почувши цей звукокомплекс, вжитий в іншому значенні, ми йо­го просто не сприймемо.

Особливе уважним треба бути тоді, коли мова запозичила з іншої мови слово такого звучання, яке має питоме українське слово: щоб уникнути не­точності (а часом і ляпсусу), необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова. Напр.: лава (укр.) – вид меблів; ряд, шеренга людей; великий забій у шахті, лава (італ.) – магма, продукт виверження вулкану; клуб (укр.) – диму, пари; частина тіла людини або тварини; клуб (англ.) – культурно-освітня організація.

Добрі знання лексичної і граматичної систем сприятимуть точності вико­ристання омографів – слів, різних за значенням, однакових за написанням, але відмінних за вимовою (áдресний - адрéсний; прúвід - привíд; вúгода - вигóда), омоформ (клич (ім.) – клич (наказ. форма дієслова)) і омофонів (Лев – лев). Вдало використані омоніми свідчать про багатство індивідуального словника і про стилістичну вправність мовця.

Як ми вже сказали, омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми «фальшивими друзями перекладача». Провокаційна близькість слів – однаковість (чи приблизна однаковість) звучання – створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу.

Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні є сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах.

Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому – з певною стилістичною метою. Науковий і ОДС вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.

До типових помилок у слововживанні мовців належить і нерозрізнення ними паронімів – слів, досить близьких за звуковим складом і вимовою, але різних за значенням чи відтінками значень і написанням: засвідчення – по­свідчення, загроза –погроза,оглядати –доглядати.

Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префіксами або наявністю / відсутністю префіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі їх засвоєння, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим.

Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і зав­жди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення правопис та вимову потрібною слова. За способом словотворення розрізняють такі види паронімів:

1) спільнокореневі, які різняться префіксом, суфіксом, закінченням, пост­фіксом -ся: стримувати – утримувати, уповноваження (надання певній особі дозволу (прав) говорити (діяти) від імені іншої особи: за уповнова­женням керівництва) – повноваження (право, надане зазначеній особі на проведення певних дій (заходів): здійснювати свої повновесисення); адрес – адреса, жорсткий – жорстокий, виборний (коли йдеть­ся про виборну посаду) – виборчий (пов’язаний з виборами, з місцем, де від­буваються вибори, з правовими нормами виборів); додержувати (викону­вати щось точно, забезпечувати наявність чогось: слова, порядку, чистоти) –додержуватися (бути прихильником якихось думок, певних поглядів, пере­конань); нервувати – нервуватися; особистий (який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність: підпис, життя) - особовий (який стосується ок­ремої людини: справа, склад; у російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: личний); показник (напис, стрілка, довід­ник) – покажчик (наочне вираження, у цифрах, графічно: економічний показ­ник, показник можливостей) і под.;

2) різнокореневі (дерен – терен; розбещений – розпещений; бювет –кювет; дистанція - інстанція тощо).

За характером смислових зв’язків поділяємо пароніми на:

1) синонімічні (рідкий – рідкісний об’єднані значенням «який трапляється нечасто; незвичайний», але рідкий має ще й значення «негустий», отже: рідкісний випадок і рідке волосся; питання – запитання об’єднані значен­ням «словесне звертання до кого-небудь, яке вимагає відповіді; тема для від­повіді», але питання має ще й значення «положення, проблема справа які потребують обговорення, вивчення, вирішення, дослідження, уваги», отже: розумне, формулювати, уточнити, ставити запитання і актуальне, ви­вчення, порушення, виклад питання; відзначати – зазначати об’єднані зна­ченням «виділяти позначкою; звергати увагу на щось», але відзначати має ще значення «вирізняти кого-, що-небудь похвалою, нагородою; здійснювати певні заходи з приводу свята події»;

2) антонімічні (еміграція – імміграція, експорт – імпорт, аверс – реверс, персона ґрата (особа, кандидатуру якої на посаду дипломатичного представника схвалена урядом країни, де її мають акреди­тувати) – персона нон ґрата (особа, кандидатура якої на посаду диплома­тичного представника викликає заперечення уряду держави перебування) тощо;

2)тематичні (абонент – абонемент, компанія – кампанія, деквалі­фікація – дискваліфікація і т. ін.).

Явище паронімії вимагає знання значень близькозвучних слів, можливостей сполучення з іншими словами. Лише за такої умови можна досягти адекватного їх вживання.

Отже, для складання будь-яких доку­ментів розуміння й правильний відбір синонімів, паронімів, а також точне створення контексту для омонімів та багатозначних слів є першорядними і надзвичайно важливими завданнями.