Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у професійному мовленні.




Читайте также:
  1. B)Следующие слова употребляются по такому же принципу:hospital university school church
  2. B. Найдите к словам в колонке А антонимы из колонки В.
  3. I. Словари
  4. I. Словари
  5. I. Словари
  6. I. Словари
  7. I. Словари.
  8. III. СЛОВАРЬ ТЕРМИНОВ И ПОНЯТИИ
  9. IX. Запятые при вводных предложениях и вводных словах
  10. NB! НачинайтеРАЗБОР ПО СОСТАВУ глагольной формы не с окончания, а С ОСНОВЫ (т.е. одной из словарных основ). Вспомните известную фразу: ЗРИ В КОРЕНЬ! 1 страница

Отже, як ми вже казали, основною ознакою слова є значення.

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового.

У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення, називаються однозначними. Однак, у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово – багато, знак). Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і „1. Невеличкий предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник, серце”, і „2. Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)”, і „3. Самі звукові сигнали, певні характерні звуки”, і „4. Рослина з кольоровими квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони”. Як видно з наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька важливих ознак предмета або явища, у цьому разі його призначення – видавати звуки – і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть неминучість багатозначності.

Терміни створюються у зв’язку з потребою передати систему наукових понять, вироблених у певних галузях науки. Кожен новостворений термін однозначний, емоційно нейтральний, не залежить від контексту. Потрапляючи в загальнолітературну мову, терміни «поводять» себе як звичні слова: розширюють, звужують або змінюють свою семантику, входять до структури порівнянь, метафор, вживаються в переносному значенні.

Проте не кожен термін виходить за межі своєї терміносистеми. Лише невелика їх кількість може зазнати образного переосмислення і вживатися в переносному значенні. Наприклад, із усієї біологічної термінології лише близько 30 термінів мають переносні значення, зафіксовані Словником української мови в 11-ти томах (далі – СУМ).

Реалізацію внутрішніх смислових можливостей термінів можна побачити на прикладах міжнаукових термінологічних запозичень, які в результаті образного переосмислення перейшли з однієї терміносистеми до іншої і вживаються в прямому значенні в одній науці, а в переносному – в іншій.



Термін телескоп (від гр. tele «далеко» і scoped «дивлюся») вживається як назва оптичного приладу для спостереження за небесними світилами. СУМ засвідчує існування його й у біологічній терміносистемі у значенні «акваріумна рибка з виряченими очима та подвійним шлейфоподібним хвостом». До понятійного об’єму астрономічного терміна телескоп входять такі смислові одиниці (семи): прилад (архісема); оптичний, спостереження, небесні світила (диференціюючі семи); побічною семою (такою, яка відображає додаткові і можливі характеристики) є форма лінз телескопа. Саме ця сема уможливила асоціацію телескоп «рибка з виряченими очима» (такими, як лінзи), причому з побічної в астрономічному терміні вона трансформувалась у диференціюючу в біологічному.

Термін мозаїка (італ. mosaico з лат. musivum) вживається для позначення зображення або візерунків, що виконуються з окремих різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін. Цей термін увійшов до складу біологічної термінології для позначення вірусної хвороби рослин, ознакою якої є поява плям на листі, що за зовнішнім виглядом нагадують мозаїку.



Багатозначність вважають могутнім джерелом і засобом збагачення словникового складу мови. Нові значення слова виникають на основі перенесення найменування з одних предметів, ознак дій, станів на інші на основі подібності чи суміжності. Внаслідок цього створюється можливість одним словом позначати два і більше поняття.

Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова в мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинити неясність або й перекручення думки.

Для ділового мовлення багатозначність – явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. В офіційно-діловому та науковому стилях мови слова використовують, як правило, в одному термінологічному значенні, яке не обов’язково є первинним.

 

Синоніми – це слова, що по-різному звучать, але близькі за значенням.

Незважаючи на те, що синонімія є природним виявом законів розвитку мови, у термінології вона небажана. Проте в українській термінології, як і в ОДС, синонімія досить поширене явище, що зумов­лене низкою мовних і позамовних причин: 1) постійним розвитком науки, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; 2) неуніфікованістю термінології; 3) на­явністю застарілих назв, що функціонують паралельно з новими; 4) відро­дженням вдалих термінів, які з певних причин протягом певного часу не ви­користовували; 5) паралельним використанням запозиченого й питомого тер­міна; 6) номінацією того самого поняття різними науковими школами; 7) різ­ний переклад іншомовного терміна тощо.



Синоніми відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, можливістю поєднання з іншими словами або можуть бути тотожні за значенням. У зв’язку з цим вирізняють такі групи синонімів:

– лексичні (або відносні) – відрізняються смисловими відтінками зна­чення, напр.: слова екземпляр і примірник збігаються у значенні одиничний предмет з ряду тотожних, однорідних, але тільки словом екземпляр позна­чаємо представника (переважно рідкісного) якогось роду тварин, рослин і з переносним значенням – особу, що відзначається якимись дивними або нега­тивними рисами, і тільки словом примірник – документи, друковану продукцію тощо (отже, у професійному мовленні: акт складено у двох примірниках); взаємини, стосунки, відносини збігаються у значенні взаємозв’язок між окремим людьми чи групами людей, але взаємини між братом і сестрою, приятельські, добросусідські стосунки, відносини між державами (як термін у різних галузях науки, переважно су­спільного, економічного та політичного напряму, використовують лише від­носини: виробничі, міжнародні, дипломатичні, торговельні, ринкові, товар­ні, кредитні; отже, зв’язок між подружжям чи будь-якими членами сім’ї у побутовому мовленні позначаємо словом взаємини і цей же зв’язок у законодавстві – словом відносини;

– стилістичні - це слова або словосполучення, що відрізняються стиліс­тичним та емоційним забарвленням, напр.: говорити (нейт.), мовити, каза­ти, виголошувати (офіц.: доповідь, вирок), ректи (заст., уроч., хоча речник офіц.), пророчити, верзти (знижене), торохтіти, молоти і т. д.); активний, ініціативний (офіц.), діяльний, беручкий, непосидющий, невтомний, енергій­ний, моторний (розм.); синоніми в ряду з домінантою документи (ділові папери, папери, джерела, першоджерела) різняться і лексично, і стилістично;

абсолютні (у термінології дублети) – у кожному контексті можуть бути використанні без будь-яких застережень, оскільки зовсім не відрізня­ються значенням один від одного, а лише звукокомплексом і джерелом походження: століття – сторіччя, процент – відсоток, аплодисменти – оплески тощо.

Як бачимо, синонімічні засоби мають глибоко національний характер і свідчать про самобутність та специфіку мови. Добираючи слова з синоніміч­ного ряду, треба враховувати відтінок у значенні і стильову належність. Умі­ле використання синонімів робить мовлення досконалішим, а надмірне нани­зування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову.

Часто виникають ускладнення з вибором точнішого слова з низки тотожних при перекладах спеціальної літератури, зокрема російської, коли в ній на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мо­ві – кілька. Тут треба бути особливо уважним оскільки часом і заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту. Порівн.: заместитель – замісник (посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника) і заступник (офіційна посада); билет – квиток (у словосполученнях: театральний, залізничний, студентський кви­ток) і білет (кредитний, банківський, екзаменаційний); следующий – на­ступний (з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень) і подальший (означає абстрактне поняття: подальше життя, подальша доля); положение – положення (горизонтальне, вертикальне), становище (міжна­родне, офіційне) і стан (безпорадний); опираться – спиратися (на знання, досвід, уміння) і опиратися (чинити опір) і багато ін.

Отже, однією із важливих функцій синонімів у мовленні є урізноманітнення викладу, уникнення монотонності, повторів. Основуючись на певному значеннєвому нюансі слова, можна виділити, підсилити, уточнити, оцінити, а отже, висловити думку якнайдоречніше. Для цього у реєстрі словників синонімів є значні за обсягом синонімічні ряди:

стимул – заохочення, імпульс, поштовх;

енергійний – активний, працьовитий, наполегливий, рішучий, діяльний;

турбуватися – піклуватися, клопотатися, дбати;

хронічний – затяжний, тривалий, довгий, постійний, довготривалий, довгочасний.

Синонімія пов’язана з культурою мови. Багатство синонімів дає змогу відшукати найдоречніше, найпотрібніше для контексту слово, а самі пошуки такого слова розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підвищують мовну культуру.

На основі явища синонімії побудований такий засіб, як евфемізм – слова або вислови, що пом’якшують або завуальовують зміст сказаного. У ділових текстах евфемізми вживають тоді, коли загальновживане слово надто експресивне або викликає небажані побутові асоціації. Такими висловами можуть бути: у стані алкогольного сп’яніння, у нетверезому стані, під дією алкоголю у значенні «п’яний»; відійшов у інший світ, покинув нас, навіки засну, перестало битися серце, спочив у значенні «помер».

Образний рівень синонімії відображає перифраз – описовий зворот, за допомогою якого передається зміст іншого слова через підкреслення його особливості: чорне золото, легені планети, місто каштанів, місто Лева, країна з Чорнобилем у серці, люди в білих халатах, корабель пустелі.

Отже, важливо знати явища синонімії, які у наукових та ді­лових текстах, з одного боку, ускладнюють спілкування, а з іншого, – покли­кані якнайточніше відтворювати відтінки людської думки і полегшувати ро­зуміння суті поняття. Незнання синонімічних можливостей слова часто при­зводить до помилок.

 

Антоніми – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.

Одним з важливих виявів системних відношень у мові є протиставлення її елементів. Поняття завжди виникають парами. Кожне з понять містить у собі свою протилежність, яка ґрунтується на відмінності всередині одного й того ж явища (якості, властивості, стану, руху тощо). Антонімічність виступає як особлива характеристика лексичного значення слів, як специфічне мовне відображення відмінностей і протиріч в предметах і явищах об’єктивного світу. Осмислення такої протилежності допомагає точніше визначити значення слів, їх взаємозв’язки та місце в лексичній системі мови. «В мові науки, – як зазначає В.П. Даниленко, – антонімія виступає одним із регулярних принципів найменування понять з протилежним змістом і реалізується в двох типах: лексичному і словотворчому». Ця реалізація передається різнокореневими або лексичними антонімами: життя – смерть, захворювати – одужувати, зацвітати – відцвітати, зовнішній – внутрішній, народження – вмирання і однокореневими або граматичними антонімами: гіпертонія – гіпотонія, гігієна – антигігієна. Значення протилежності реалізуються різними частинами мови: іменниками, прикметниками, дієсловами в залежності від того, з якого боку характеризується те чи інше явище.

Крім однокореневої антонімії, що ґрунтується на кореляції префіксів, існують терміни-антоніми так званого змішаного типу, де антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других: макроелементи – мікроелементи.

Як видно, антонімія одного з складових компонентів складного терміна призводить до антонімії всього складного слова в цілому.


Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 542; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты