КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
III. Поняття, ознаки та функції правових пільгСучасний стан правового регулювання характеризується підвищенням ролі правових пільг. Пільги в сучасному законодавстві визнаються найбільш поширеним універсальним засобом, що забезпечує вирівнювання правового статусу окремих груп населення та основним способом надання соціальної допомоги та підтримки. Правова пільга – це правомірне полегшення становища певного суб‘єкта, що закріплюється нормативно та надає можливість найбільш повно задовольнити суб‘єктивні інтереси шляхом закріплення належних цьому суб‘єкту особливих прав, які є доповнюючими, або/чи звільнення суб‘єкта від певних обов‘язків. Правова пільга – це самостійна правова категорія, що характеризується наступними ознаками: § забезпечує більш повне задоволення інтересів суб‘єктів чи полегшення умов їх життєдіяльності; § здійснює в межах суспільних інтересів з метою захисту соціальних прав певних суб‘єктів та забезпечення задоволення їх інтересів; § це виключення із загальних правил, відхилення від єдиних вимог нормативного характеру та спосіб юридичної диференціації. Чим досконалішим є право, тим диференційованіше воно регламентує певні питання діяльності суб‘єктів (приклад: пільги в сфері пенсійного забезпечення); § це елемент правового статусу особи, що забезпечує можливість доповнення основних прав і свобод суб‘єкта специфічними можливостями правового характеру; § це правомірне виключення із правил, що встановлено компетентними органами держави, має нормативний характер та є конкретизованими в актах індивідуального характеру. Серед системи нормативних актів правові пільги можуть встановлюватись лише на законодавчому рівні чи на рівні підзаконного регулювання; § основним призначенням пільг є забезпечення рівності різноманітних правових статусів та можливостей суб‘єктів в соціально неоднорідному суспільстві. Самостійним різновидом пільг є привілеї. Вони характеризуються як спеціальні пільги для конкретних суб‘єктів (владних органів чи посадових осіб), що є необхідними для повного та якісного здійснення цими суб‘єктами покладених на них спеціальних обов‘язків.
Наявність правових пільг є цілком правомірним, оскільки будь-яке суспільство, в межах якого функціонує владу, повинно забезпечувати особливі публічно-політичні функції, що зумовлює необхідність юридичного виокремлення осіб, які здійснюють важливі для функціонування суспільства обов‘язки. Основною метою пільг є узгодження інтересів особи, соціальних груп та держави, адже вони гармонізують ці інтереси та забезпечують розподіл соціальних благ. Як правило вони встановлюються для суб‘єктів, конкретні інтереси яких в межах загальних правил не можуть отримати необхідного забезпечення та охорони. Саме це і зумовлює особливості функцій правових пільг. Функції правових пільг – це напрямки впливу нормативно закріплених пільг на процес правового регулювання. 1. Компенсаційна функція полягає у створенні хоч би приблизно рівних можливостей щодо функціонування суб‘єктів в соціально неоднорідному суспільстві. В процесі виконання цієї функції має форму особливого права, що доповнює вже наявні можливості з метою їх гарантування. 2. Стимулююча функція забезпечує можливість формування активних мотивів щодо участі у суспільно корисній діяльності та створення необхідних умов для задоволення власних інтересів особи (податкові пільги). Сучасне законодавство та правове регулювання потребує підвищення ролі правових пільг, що може здійснюватись наступним шляхом: 1) вироблення на рівні держави цілеспрямованої політики щодо надання та реалізації пільг; 2) упорядкування вже існуючих пільг шляхом прийняття спеціального нормативного акта про правові пільги; 3) створення правових механізмів щодо неможливості використання пільг як засобу політичної боротьби та забезпечення популістських інтересів існуючої влади; 4) визначення доцільності існування системи пільг та ступеню їх ефективності; 5) систематизація законодавства, що регламентує сферу пільгового забезпечення та забезпечення обнародування нормативних актів, що встановлюють пільги для вищих посадових осіб держави; 6) науковий аналіз існуючої системи пільг з метою їх пристосування до об‘єктивних умов розвитку суспільства; 7) забезпечення правових пільг матеріальними та юридичними гарантіями, механізмами їх реалізації, контролем за їх здійсненням та відповідальністю осіб, що їх призначають. Таким чином, правові пільги є необхідним засобом правового впливу в умовах відкритого демократичного суспільства. У авторитарному суспільстві правові пільги набирають характеру привілеїв, що забезпечують нерівність правового статусу суб‘єктів.
|