Мовностилістичні та структурні особливості оформлення курсової та дипломної робіт

Основні питання теми:

® Курсова робота як перший науковий крок студента.

® Дипломна робота як самостійне закінчене наукове дослідження.

® Особливості рубрикації наукового тексту.

® Загальні правила до оформлення бібліографії.

[ Ключові слова: курсова робота, дипломна робота, рубрикація, абзац, комбінована й нова системи нумерації, внутрішньотекстові та підрядкові посилання, бібліографія, бібліографічний опис.

& Курсова робота–цезакінчена невелика за обсягом дослідницька робота із значною реферативною частиною, яка, на відміну від реферату, відзначається самостійністю і містить елемент наукової новизни. Крім ознайомлення з науковою літературою, курсова робота передбачає збирання матеріалу для дослідження, спостереження над ним, обробку результатів спостережень, їх опис, виявлення певних зв’язків між предметами і явищами, пояснення цих зв’язків. За обсягом це невелика робота, здебільшого 30-40 сторінок рукописного тексту. У курсовій роботі досліджують окрему вузьку проблему, яка не мала повного висвітлення в науковій літературі або була досліджена на іншому матеріалі. Недостатня вивченість проблеми забезпечує її актуальність, а також надає студентові можливість самостійного пошуку. Під час виконання курсової роботи студент має вивчити наукову літературу, розглянути та оцінити наукові концепції, визначити своє ставлення до них.

Курсова робота, як і більшість наукових праць, складається з таких частин: вступ, основна частина, висновки, список наукової літератури. У працях переважно з мовознавства та літературознавства може бути список використаних джерел (художня література, словники). У курсових роботах можливий додаток (таблиці, схеми, списки слів тощо). Зміст частин курсової роботи у загальному вигляді такий же, як у дипломних роботах, він розглядається нижче.

Виконання дипломної роботита її захист є завершальним і найбільш відповідальним етапом на шляху підготовки майбутнього фахівця, остаточним підсумком його навчання у ВНЗ.

Дипломна робота – це закінчене самостійно виконане наукове дослідження, яке відзначається науковою новизною, має практичне значення та готується з метою публічного захисту й отримання освітньо-кваліфікаційного ступеня. Тема дипломної роботи повинна бути актуальною, відповідати сучасному стану вивченості тієї чи іншої проблеми, а також відкрити для студента можливості самостійного наукового пошуку. Дипломна робота виконується під керівництвом кваліфікованого викладача, який консультує студента, допомагає скласти план роботи, орієнтує студента в наукових концепціях, напрямках та методиці дослідження.

Велике значення для успішного виконання дипломної роботи має вибір теми. Досвід показує, що більш глибокими є ті дослідження, які розпочато студентами ще на початкових курсах. Найкращим є варіант, коли проблематика курсової роботи знаходить своє продовження в дипломному дослідженні. Отже, студентові ще на першому курсі варто визначити свої наукові зацікавлення. А для цього треба бути активним у науковій діяльності – знайомитися з науковою літературою, працювати в гуртках, лабораторії, брати участь у наукових конференціях, консультуватися з викладачами.

Після обрання теми треба ознайомитися з науковою літературою, де розглядаються дані питання. Це дасть змогу скласти попередній план дипломної роботи, сформулювати її мету та завдання. Після цього здійснюється цілеспрямований відбір матеріалу та визначаються напрямки його дослідження. Одночасно продовжується детальне вивчення наукової літератури, особливо праць, що висвітлюють вузькоспеціальні питання. Поступово накопичується матеріал, з’ясовуються можливості його систематизації.

Досліджуваний матеріал треба виписувати на картки так, щоб одна картка містила одну одиницю дослідження або один показник із дослідження. Записаний у такий спосіб матеріал можна наочно класифікувати, поєднувати з картками, на яких зроблено виписки тощо. Доцільно організована робота полегшує процес дослідження, дозволяє зекономити час.

Під час спостережень над досліджуваним матеріалом та опрацювання наукової літератури у студента з’являються власні думки, можливі несподівані результати, виникають і питання. Усе це потрібно обов’язково записувати і розглядати як робочі матеріали до дипломної роботи. Із них власне і виходить найцінніша частина роботи – самостійне оригінальне дослідження, нові, ще ніде не описані спостереження і ніким не сформульовані висновки. Тому опрацювання відібраного матеріалу, його осмислення та опис – це творчий процес, який, звичайно, базується на знаннях, здобутих студентом протягом усього часу навчання та безпосередньої роботи над дипломним дослідженням.

Досить складним у створенні дипломної роботи є етап написання тексту. Поширеним недоліком є непослідовність опису, порушення логіки викладу. Робота повинна мати добре продуману систему тверджень, доведення яких складає більшу частину змісту. Ці твердження студент підкріплює посиланнями на опубліковані праці або, навпаки, висловлює міркування, які можуть суперечити усталеним поглядам, аргументуючи при цьому свою думку. Письмовий виклад цих міркувань та тверджень потребує від студента відповідної мовної підготовки, вміння логічно, точно, стисло, граматично правильно передати зміст.

Особливу увагу доцільно звернути на термінологію, якою оперує досліджувана галузь науки. Важливо вживати терміни відповідно до їх значення. Помилковою є думка, що велика кількість термінів у роботі підвищує рівень науковості. Термінів має бути стільки, скільки необхідно для повного викладу та забезпечення його точності. У процесі дослідження потрібно визначити для себе обсяг того термінологічного апарату, який є достатнім для роботи. Перенасиченість роботи термінами є такою ж вадою, як і їх недостатність.

Обсяг дипломної роботи чітко не регламентується. Для гуманітарних дисциплін, зазвичай, він становить 70-100 сторінок машинописного тексту, для точних наук обсяг може бути меншим. Структура дипломної роботи така: титульний лист, зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури, а також, якщо це необхідно, – додаток. Рекомендують дотримуватися таких пропорцій між частинами дипломного дослідження: вступ – до 10%, основна частина – 80-85%, висновки – 5-10% від загального обсягу тексту.

Вступ допомагає розкрити задум роботи, визначити місце даної теми у проблематиці відповідної галузі знань. У вступі треба обґрунтувати актуальність обраної теми, зробити короткий огляд літератури чи аналіз наукових концепцій, точно сформулювати мету і завдання роботи, вказати методи дослідження.

Основна частина роботи складається з кількох розділів. У ній здійснюють опис досліджуваного матеріалу в ракурсі мети та завдань роботи, з’ясовують закономірності існування, розвитку чи функціонування явищ, що стали об’єктом дослідження. Ці закономірності підтверджують ілюстративним матеріалом, наводять систему аргументації тверджень.

У висновках підсумовують одержані результати. Це має бути синтез усього матеріалу дипломної роботи, автор повинен також піднятися на новий рівень узагальнення. Висновки мають бути обґрунтованими і не суперечити загальному розвитку міркувань автора.

Список літератури вміщують у кінці наукової праці. До нього обов’язково включають цитовані і згадувані в дипломному дослідженні джерела, а також ті видання, з якими дипломник ознайомився і які безпосередньо стосуються теми роботи.

Додаток може містити таблиці, схеми, список досліджених об’єктів, якщо він становить окрему наукову цінність, розрахунки тощо.

Ці рекомендації є загальними для дипломних робіт з усіх дисциплін. Звичайно, роботи з певної галузі знань мають свою специфіку, яка виявляється і в самому процесі дослідження, і в змісті роботи та особливостях її оформлення.

Для зручності великі за обсягом тексти рубрикуються (членуються). Це допомагає також уникнути плутанини.

Рубрикація – це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлені одна від одної.

Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір та фактуру паперу та ін., що загалом відображає будову (композицію) всього документа і вказує на його складність.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класичний абзац має три частини:

® зачин (формулює тему);

® фраза (містить основну інформацію);

® коментар (підсумок усього абзацного змісту).

Інформація, що вміщена в межах одного абзацу, має виражати закінчену думку. Типовий абзац повинен складатися з 4-5 речень, хоч офіційно-діловий стиль допускає наявність 1 речення. Отже, абзац повинен бути внутрішньо замкненим смисловим цілим.

Для чіткого зазначення і вказування на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів використовують нумерацію рубрик тексту.

Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації.

Комбінована базується на використанні символів, слів, літер, арабських та римських цифр і доповнює абзацні членування тексту. Система використання різноманітних позначень має бути послідовною, логічною і будуватися за спадковою ознакою: