СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ. 1. Організаційна частина.

1. Організаційна частина.

Перевірка готовності студентів та аудиторії до початку заняття.

2. Актуалізація опорних знань. Контроль знань.

1. Охарактеризувати умови розвитку європейської культури XVI-XVIIIст.

2. Назвати представників барокового мистецтва та його особливості.

3. Назвати представників класичного мистецтва та його особливості.

3. Повідомлення теми, мети, основних завдань.

Знати: найбільші досягнення та представників української культури д. п. XVII – XVIII ст., роль Києво - Могилянського колегіуму в розвитку науки та освіти.

Вміти : характеризувати особливості розвитку культури цього періоду..

1. Мотивація навчальної діяльності (питання, задачі, проблемні ситуації).

В культурі д. п. XVII – XVIII ст. знайшли відображення кращі риси українського національного характеру – прагнення до свободи, осудження зла, соціальної несправедливості, прагнення до розвитку в людині добрих начал.

Розкриття теми. План заняття.

1. Історичні умови розвитку української культури.

2. Освіта.

3. Література.

4. Наука.

5. Музика.

6. Архітектура.

7. Живопис.

6. Підведення підсумків :

- Узагальнення матеріалу :

Українська культура д. п. XVII – XVIII ст. істотно вплинула на розвиток культур інших слов’янських народів, насамперед, російського. У ній знайшли відображення кращі риси українського національного характеру – прагнення до свободи, осудження зла, соціальної несправедливості, прагнення до розвитку в людині добрих начал. Гуманістична спрямованість української культури свідчила про прихильність національних митців до формування і поширення загальнолюдських цінностей як ідеалу взаємовідносин між людьми.

- Домашнє завдання: опрацювати матеріал теми № 9 та рекомендовану літературу.

Викладач : МЕНЗУЛ В.О.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII – XVIII СТОЛІТЬ

План.

1. Історичні умови розвитку української культури.

2. Освіта.

3. Література.

4. Наука.

5. Музика.

6. Архітектура.

7. Живопис.

1.Починаючи з 1654р. Московська держава проводила планомірну і послідовну політику знищення української нації. Робилося це різними шляхами: українська церква була підпорядкована московському патріархату; нехтувалася українська освіта; була пограбована літературна українська (тобто руська) мова; знищено українську державність; посилилася політика русифікації. На Правобережжі та Західній Україні умови для розвитку культури були не кращими, адже з 1699р. тут остаточно було скасовано козацтво. З кінця XVIIст. церковні ієрархи разом з усією паствою пристали до унії, а в п. пол. XVIII cт. до унії пристають і братства. У XVI – XVIIIст. виникло і набуло поширення таке унікальне явище вітчизняної культури, як «українське бароко». Національний варіант бароко в Україні називали «козацьким».

2.Основними осередками розвитку культури в цей час залишалися Київ, де була розташована Києво-Могилянська академія (з 1701р.) та Львів, де в 1661р. було засновано Львівський університет. Але він став центром полонізації західноукраїнського населення. На Правобережжі та Західній Україні діяли єзуїтські та уніатські колегії, братські школи. З д. пол.XVIIIст. у Кремінці, Володимирі-Волинському, Чернівцях з’явилися гімназії. Апогею свого розвитку Києво-Могилянська академія досягла на межі XVII і XVIIIст. Навколо ректорів В.Ясинського та Й.Кроковського сформувався культурний осередок, до якого входили С.Яворський, Ф.Прокопович, І.Мигура та інші. В цей час в Академії одночасно навчалося до двох тисяч студентів. З д. пол. XVIII ст. Академію поступово перетворюють на духовний освітній заклад. Централізаторська політика Катерини ІІ поклала кінець вищій та середній освіті на українських землях.

3.Розвиток літератури д. пол. XVII - п. пол. XVIIIст. Пов'язаний передусім з роботою Києво-Чернігівського культурного осередку (і,Галятовського, С.Яворського, П.Орлика, Д.Туптало). досить значного розвитку набула поезія, яка за тогочасним розумінням перетворюється не тільки на моду, а і обов’язок учителів. Поступово формується Київська поетична школа. Автори нерідко користуються всякими вишуканими бароковими формами: акростихами (з перших літер рядків виходило ім’я), «раками» (рядки читалися однаково як зліва направо, так і справа наліво), «лунами» (другий рядок був коротким відлунням рими першого), а також різними варіантами фігурно-візуальної поезії. Зміст курйозних віршів був досить серйозним і вимагав дотримання визначених правил. В цей час виник особливий ліричний жанр – швіцька пісня, поетична літературна «дума». Серед російсько-українських письменників, які залишили значний слід в літературі XVIII ст. слід назвати Гната та Івана Максимовичів, М.Богдановича, В.Капніста. у 1674р. у Києві вийшов друком «Синопсис, або стислий опис від різних літописців про початок слов’яно-руського народу» - перший систематизований підручник з вітчизняної історії. У 1770р. вийшла «Історія Русов іли Малой Росії». Особливим жанром писемної творчості залишалися літописи. Бурхливі події Визвольної війни та Руїни були описані у літописах Самовидця, Григорія Граб’янки, Самійла Величка. З д. пол. XVII ст. значного розвитку досягла шкільна драма. У перервах між актами поважної релігійної драми ставилися інтермедії або інтерлюдії. Простий люд задовольнявся вертепними виставами.

4.Феноменальним явищем в історії української культури була творчість Г.С.Сковороди (1722-1794). Філософія, на його думку, є квінтесенцією самого життя,тому головним у людині є не стільки її «теоретичні», пізнавальні здібності, скільки емоційно-вольове єство її духу, серце, з якого виростає й думка, й почуття. Характерним для філософської позиції Сковороди є широке використання мови образів, символів, а не чітких раціоналістичних понять, які не в змозі відповідно розкрити сутність філософської та життєвої істини. Реальність, за Сковородою, є гармонійною взаємодією трьох світів: макрокосмосу (величного всесвіту); мікрокосмосу (людини); символічного світу (Біблії). В свою чергу, кожен із трьох світів є єдністю двох «натур»: видимої і невидимої. Бог не є самою природою, її джерелом, світлом, сонцем. Матерія вічна, проте вічність ця – лише похідна функція вічності божественного буття. Заклик Сковороди «пізнай себе» означає в нього пізнати Бога в собі. «розшифровка» символіки третього світу має метою знайти відповідний («сродний») спосіб гармонійних взаємин зі світом. Успіх такого пошуку та вірний вибір життєвого шляху («сродної праці») дає можливість прожити справді щасливе життя. Головне джерело усіх людських бід – «несродність» обраного шляху (невміння чи небажання пошуку «сродної праці»). Таким чином, у філософії Сковороди домінантні лінії української світоглядної ментальності – антеїзм, екзистенціальність, кордо центризм вперше набули завершеної форми. Філософські погляди та гуманістичні ідеали Сковороди відбилися й на його поетичній творчості. Сковорода пропагував високі моральні якості людини, закликав добувати знання, заохочувати до добрих справ. Яскраву картину тогочасної реальності намалював Сковорода у знаменитому вірші «Всякому городу нрав і права», слова якого пізніше І.Котляревський вклав в уста Возному в п’єсі «Наталка Полтавка». « Не ищи счастья за морем. Ударь кресалом и викресишь огонь у себя дома и не будешь ходить по соседним хатам и просить: позич де, мне огня…».

5.Висока музична культура завжди була характерною рисою розвитку українського народу. З с. XVII ст. з’явилися барокові світсько-духовні невеликі твори-псалми і канти, складені для хору а капела на три голоси. Музичною столицею Лівобережжя став Глухів – гетьманська резиденція XVIIIст. Тут існувала спеціальна школа, де вивчали вокальний спів, гру на інструментах. На тексти народних дум створювалася музика, почалася обробка народних пісень («Ой під вишнею, під черешнею»). Одним із найталановитіших народних композиторів того часу був Семен Климовський («Їхав козак за Дунай»). Пісня була перекладена на різні мови. Видатними українськими композиторами XVIIIст., які тривалий час працювали в Росії, вважають М.Березовського, Д.Бортнянського. Далеке від придворного блиску життя провів А.Ведель.

6.В архітектурі XVIІ – XVIIIст. Співіснували різні стилі з виразним домінуванням стилю бароко. З д. пол. XVIІ ст. – розквіт своєрідного стилю, який носить назву козацького бароко. Козацькі собори часто не мають вираженого фасаду, вони однакові з усіх чотирьох боків, повернуті водночас до всіх частин світу. Такі споруди чимось нагадували живу рухливу хмаринку, що спустилась на землю і не встигла застигнути. Стіни охайно білились, завдяки чому будівлі органічно вписувалися в навколишній пейзаж. Характерної форми бані та інші елементи мідного покриття фарбувалися здебільшого в зелений або синій колір, хоча інколи вкривалися позолотою (Миколаївська церква у Ніжині, Покровська і Воскресенська церкви у Сумах, Преображенський собор в Ізюмі тощо). Протягом 90-х років XVIІ ст. під безпосереднім наглядом гетьмана І.Мазепи виник окремий різновид барокового церковного будівництва, який втілював собою ідею величі авторитарного гетьманського самодержавства (Військово-Микільський собор і перебудована Богоявленська церква Братського монастиря в Києві; обидві церкви були зруйновані у 1934р.). Лише у Києві Мазепа вибудував чи відновив 20 споруд. У дусі козацького бароко зводилися світські кам’яні будівлі. Але у 1800р. на таке будівництво вийшла спеціальна заборона. В д. пол. XVIIIст. Зявилися споруди, схожі до світського безтурботного стилю рококо (Й.Шедель перебудовує приміщення Київської академії, за проектом Б.Растреллі у 1747 – 1753рр. збудовано Андріївську церкву і Маріїнський палац). Серед українських архітекторів у стилі бароко і рококо найвідомішими були С.Ковнір (ряд будівель Києво-Печерської лаври), І.Григорович-Барський (перший київський водогін, архітектурно-скульптурний ансамбль «фонтан Самсона»), Ф.Старченко. найвизначнішою пам’яткою дерев’яної української церковної архітектури XVIIIст. Є запорізький Троїцький собор в Новобогородицьку (Новомосковську). 65-метрова споруда була споруджена Я.Погрібняком. ліпнина і різьба вкривали церкви і дзвінниці суцільним «килимовим» орнаментом. Майстром деревяної скульптури на Лівобережжі України був Сисой Шалматов, на Західній Україні – Пізель (Свято-Юрський комплекс). Вже у с. XVIIIст. в Україні з’явилися елементи класицизму: суворість і чіткість архітектурних форм, відмови від пишного оздоблення, світлі барви (світлі стіни і білі колони) – палац Румянцева-Задунайського в с. Качанівка Чернігівської області, величаві палати колишнього гетьмана Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові.

7. На український бароковий живопис мала вплив фламандська аристократична школа Рубенса. Більшість парадних портретів, які вміли передати настрій і вдачу зображуваних старшин. У д. пол. XVIIст. вже цілком оформляється школа іконописців і граверів Києво-Печерської лаври. М’яка, пастельна форма розпису, чуттєвість, округлена плавність ліній налаштовували глядачів на мирний лад (Успенський собор, Троїцька надбрамна церква в Києво-Печерській лаврі). Характерною складовою храмового живопису стає ктиторський портрет (фундаторів, опікунів). Пишними та ошатними стали церковні іконостаси (ікони розташовувалися в 4-5 рядів). Вершиною станкового іконописного живопису XVIIст. став Богородчанський іконостас, виконаний майстром Йовом Кондзелевичем. На ньому були зображені реальні живі люди. Крім портретів, майстри виготовляли граверні замальовки пейзажів, пір року та сільськогосподарських робіт. Найвидатнішими майстрами українського класицистичного живопису XVIIIст. Були Д.Левицький і Боровиковський. Їх портрети є кращими зразками живопису того часу в Російській імперії. Відомими українськими художниками були К.Головачевський, І.Саблучок, А.Лосенко.

Українська культура XVIIст. - XVIIIст. істотно вплинула на розвиток культур слов’янських народів, насамперед російського. Культура сприяла консолідації нації. Українські митці створили значний доробок у різних сферах культури. У д. пол. XVIIIст. Завершується період розвитку усієї давньої української культури, ідеологічною основою якої були релігія і богослов’я. Відбувається перехід до нового етапу розвитку української культури з виразною світською і демократичною домінантою.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ №10

Вид заняття ЛЕКЦІЯ (лекція з елементами бесіди)

Тема : ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Мета заняття:охарактеризувати історичні умови формування та розвитку культури, визначити особливості українського романтизму, реалізму, імпресіонізму; формувати естетичну культуру; розвивати навики творчої діяльності, роботи з додатковими джерелами.

Методи : бесіда, розповідь, демонстрація

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ, ТЗН

1. Навчальний посібник

2. Опорний конспект

3. Ілюстративний матеріал

ЛІТЕРАТУРА :

Основна : Греченко В.А., Чорний І.В. Світова та українська культура: довідник для школярів та студентів. – К.: Літера ЛТД, 2009. – Тема 11.

Додаткова : 1)Історія української та зарубіжної культури: Навч. Посібн./ За ред.. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К.: Знання-Прес, 2004. – Тема9.1. 2) Культурологія. Навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, 2008. – Тема 2.8. 3) Пестишева Г.І. Українська та зарубіжна культура. Курс лекцій., 2002. – Лекції 13,14.