Тема 1. Теоретичні основи демографії.

Демографія стосується однієї з найзначніших сторін життя суспільства – відтворення поколінь людей. Демографічні знання дуже важливі як для розуміння законів, за якими живе і змінюється людське суспільство, так і для прогнозування і планування майбутнього. Тобто, що і в яких кількостях може бути потрібно людям в найближчому або віддаленішому майбутньому, що і в яких кількостях суспільство зможе виробити для того, щоб ці потреби задовольнити.

Демографія може допомогти відповісти, наприклад, на питання про те, які можуть виникнути проблеми з пенсійним забезпеченням в 2015 р.? Скільки лікарів і яких спеціальностей може знадобитися, скажімо, через 50 років? Скільки шкільних місць треба буде відкрити, наприклад, в 2035 р.? Чи слід чекати якихось конфліктів на етнічному грунті в тому або іншому регіоні світу? Яких результатів слід чекати на виборах в якомусь куточку країни? На ці і багато інших питань допомагає відповісти демографія.

Відповіді на поставлені питання не будуть простими. Чи є, наприклад, взагалі майбутнє у українського суспільства або ми спостерігаємо процес його повільного, але вірного вимирання? Це питання хвилює багатьох, але найчастіше, демографічна складова відповіді на нього залишається без уваги. Найчастіше демографічна проблематика зводиться виключно до рівня життя.

Саме демографічний контекст нашого майбутнього дедалі настійніше виходить на перший план в структурі суспільних пріоритетів, що мають життєво важливий характер для всієї країни і для кожного. Що буде з нашою країною через 50-100 років, якщо збережуться ті тенденції зміни чисельності і складу населення, які мають місце в даний час? Що небезпечніше: швидке і нестримне зростання населення або його зменшення? У чому полягає головна проблема населення сучасності як в наший країні, так і у всьому світі? Яка повинна бути політика по відношенню до населення і його змін? Демографія, знання її основ, знання тих процесів, які здійснюються в даний час в населенні, і керуючих ними законів може допомогти правильно відповісти і на ці складні і важливі питання.

Тільки володіючи демографічними знаннями і демографічною методологією, можна реально пізнати суспільство, дізнатися і зрозуміти рушійні сили і чинники людської поведінки, соціальних змін взагалі, можна ефективно планувати і проводити наукові дослідження у сфері соціальних наук, успішно застосовувати на практиці отримані знання в будь-якій сфері, де б не працював майбутній соціоном.

Об’єкт і предмет демографії. Демографія – наука про закономірності відтворення населення в суспільно-історичній зумовленості цього процесу. Учені, що займалися вивченням населення, довго шукали назву своїй науці. Слово «демографія» з'явилося на світ приблизно на 200 років пізніше за науку, яку воно визначає. Першим, хто намагався дати ім'я новій науці, був швейцарський математик Х. Бернуллі, який запропонував назвати нову науку “популяціоністикою”. Термін «демографія» ввів в науковий обіг французький вчений Ахілл Гійяр, який у 1855 р. визначив демографію як природну і соціальну історію людини або математичне вивчення населення, його змін і його фізичних, цивільних, інтелектуальних і моральних умов. Перш ніж це трапилося, німецький статистик Е. Енгель запропонував ще один термін – “демологія”. У 1877 р. в широко відомій французькій енциклопедії П. Ларусса вперше була опублікована стаття «Демографія», що свідчило про затвердження нової науки, і поширення пов'язаного з нею терміну. У вітчизняній літературі термін “демографії” вперше згадується в 1872 р. Є. Анучиним. При цьому в середовищі російських учених він тривалий час був синонімічний поняттю «статистика населення».

Як самостійна наука демографія вивчає закономірності і соціальну обумовленість народжуваності, смертності, шлюбності і припинення шлюбу, відтворення подружніх пар і сімей, відтворення населення в цілому як єдність цих процесів. Вона досліджує зміни віково-статевої, шлюбної і сімейної структур населення, взаємозв'язок демографічних процесів і структур, а також закономірності зміни загальній чисельності населення і сімей як результату взаємодії цих явищ.... Демографія... має своїм об'єктом відновлення поколінь людей, тобто процеси взаємодії народжуваності, смертності, а також шлюбності, припинення шлюбу і відтворення населення в цілому.

Лише до середини XX ст. демографи прийшли до переконання, що вони вивчають не просто динаміку чисельності населення, не просто його структури і розміщення по території країни, а щось, чого не вивчає жодна інша наука. Практично лише в наші дні демографам вдалося виробити загальне переконання, що предметом демографії є відтворення населення, тобто процес безперервного відновлення його чисельності і структур через зміну поколінь, через процеси народжуваності і смертності. Предметом демографії є закони природного руху населення, є відтворення населення як процес безперервного відновлення його чисельності і структури для зміни одного покоління іншим і закони, що ним керують. Існує тенденція до нескінченного розширення предмету демографії, який включає вивчення проблем, пов'язаних з демографічними процесами – тиск населення на ресурси, депопуляція, обмеження розміру сім’ї, євгеніка, асиміляція іммігрантів, проблеми міст, робоча сила, нерівність в розподіленні доходів.

Але питання про те, що слід розуміти під відтворенням населення, продовжує залишатися дискусійним. Найбільш поширеним розширенням відтворення населення є включення в нього міграції як процесу, що змінює чисельність і склад населення.

Демографічні структури і процеси. Демографічні структури – це структури населення, які безпосередньо прямим і зворотним зв'язком обумовлюють відтворення населення. Під структурою (складом) населення зазвичай розуміють розподіл індивідів за певними виділеними за різними підставами типологічними групами. Оскільки підстав для виділення груп може бути в принципі скільки завгодно і яких завгодно, остільки можна побудувати і будь-яке число будь-яких структур населення. Тому можна говорити, наприклад, про розподіл населення на чоловіків і жінок, на жителів міст і сільської місцевості, на тих, хто перебуває, і на тих, хто не перебуває у шлюбі, на грамотних і безграмотних, на тих, що мають той або інший рівень освіти, на економічно активних і утриманців, на тих, що належать до тієї або іншої соціальної, етнічної або конфесійної групи.

Такими є тільки статева структура (статевий склад), вікова структура (віковий склад), а також шлюбна і сімейна структура (шлюбний і сімейний склад) населення. Саме ці структури, з одного боку, роблять прямий і безпосередній вплив на відтворення в цілому і на складові його процеси народжуваності, смертності і шлюбності, а з іншою, – самі прямо і безпосередньо залежать від цих процесів.

Процеси народжуваності, смертності, а також шлюбності і розлучуваності, будучи складовими частинами відтворення населення, і називаються демографічними процесами. Всі інші мислимі структури (склади) населення є недемографічними структурами, і інтерес до них – якісно інший.

Статева, вікова, шлюбна і сімейна структура безпосередньо входять в предмет демографії, тоді як всі інші виступають (можуть виступати) лише як екзогенні змінні (чинники) демографічних процесів, що діють на них, але завжди непрямо, не безпосередньою дією, а опосередковано, через демографічні структури.

Система знань про народонаселення та її структура. Система знань про народонаселення – це науковий напрямок, який формується з 1960-х років у процесі комплексного вивчення народонаселення низкою суспільних і природничих наук. У рамках цього напрямку народонаселення розглядають як цілісну складну систему, а його головним методологічним принципом є перехід від простої суми знань, отриманих окремими науками, до такого їх синтезу, який відповідає системній природі народонаселення як об'єкта дослідження й соціального управління.

Еволюція демографічного знання змусила вчених усвідомити необхідність використання міждисциплінарного підходу як головного методологічного принципу вивчення проблем народонаселення. Вивчення народжуваності підтвердило ефективність використання системного підходу як загальнонаукової методології до дослідження демографічних процесів. Вагомий внесок у вивчення репродуктивної поведінки населення зробили соціологи й психологи. Не менш вдалою є кооперація демографів, економістів, соціологів та етнографів при дослідженні міграційних процесів. Успіхи регіональної демографії були б неможливі без участі географів. А вивчення причин смертності та зниження середньої тривалості життя немислиме сьогодні без медиків, генетиків, гігієністів та екологів.

Народонаселення (населення) – центральна категорія системи знань про народонаселення – це природно-історично постала й неперервно самовідновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, головний матеріальний компонент людського суспільства. Народонаселення й населення – синоніми.

На кожному етапі розвитку суспільства населення виступає як конкретно-історична сукупність людей, а його найважливішими характеристиками є соціально-часова та просторово-територіальна. Населення не існує поза часом, простором і рухом. Неперервний процес зміни генерацій людей завжди прив'язаний до конкретного історичного часу й перебігає у певних просторових межах, зумовлених територіальною організацією суспільства. Рух – невід'ємна ознака й спосіб існування населення. Поряд з природним рухом – його неперервним відновленням під час зміни генерацій – виокремлюють ще просторовий (або міграційний) та соціальний рухи населення.

Загальна теорія народонаселення. Методологічна роль загальної теорії народонаселення полягає в тому, що вона дозволяє інтегрувати в єдине ціле розрізнені знання про окремі аспекти розвитку народонаселення й перейти від простої суми знань до системи знань про народонаселення. Загальнометодологічними науками для системи знань про народонаселення є філософія та політична економія. До компетенції філософії належать такі проблеми:

· методологічні принципи вивчення народонаселення;

· народонаселення як суспільна підсистема;

· якість народонаселення;

· джерела й рушійні сили розвитку народонаселення, співвідношення в ньому об'єктивного та суб'єктивного, стихійного та свідомого, біологічного та соціального;

· співвідношення емпіричного та теоретичного в демографічних дослідженнях;

· логіко-гносеологічний аналіз категорій та понять системи знань про народонаселення.

Політична економія як наука про виробничі відносини суспільства та закони їх розвитку забезпечує дослідження народонаселення теоретичними й методологічними основами.

Загальна теорія народонаселення забезпечує вивчення взаємозв'язку й взаємодії між соціально-економічним розвитком загалом та розвитком народонаселення як його органічної складової, між окремими боками суспільного розвитку та конкретними демографічними процесами, а також системи зв'язків між останніми. Вона також розкриває закони й закономірності розвитку народонаселення та конкретних демографічних процесів.

Головними проблемами загальної теорії народонаселення є його роль у суспільному прогресі, соціально-економічна зумовленість розвитку народонаселення та його окремих процесів, вплив законів суспільного розвитку на народонаселення, специфічне місце народонаселення в історично конкретній системі виробничих відносин, історичні типи відтворення населення, закони й закономірності демографічних процесів, взаємозв'язки між окремими демографічними процесами, співвідношення соціального та біологічного, стихійного та свідомого в розвитку народонаселення та у конкретних демографічних процесах.

Наукові результати, отримані загальною теорією народонаселення, використовують при розробці і здійсненні демографічної політики як складової соціальної політики в країні.

Методи і мова демографії. До методів власне демографічного аналізу належить метод когорт, застосовуваний при вивченні зміни того чи того демографічного процесу впродовж життя генерації. Широко використовують поздовжній аналіз та поперечний аналіз, які дають можливість порівняти особливості відтворення кількох генерацій. Останнім часом дістали поширення методи потенційної демографії, які передбачають вимірювання демографічних процесів не кількістю подій або прожитих людино-років, а демографічними потенціалами – кількістю людино-років майбутнього життя. Широко застосовують у демографії й методи стандартизації демографічних коефіцієнтів, які дозволяють виключити при порівняннях вплив відмінностей у складі порівнюваних населень.

У демографічному аналізі часто використовують демографічні моделі, які описують зміну населення загалом або компонентів його зростання. Найбільш поширені моделі стаціонарного населення та моделі стабільного населення, а також числові моделі демографічних процесів для гіпотетичної генерації у вигляді демографічних таблиць.

Важливе місце в демографічній методиці посідають статистичні й математичні методи. Будучи самостійною наукою, статистика в демографії відіграє роль одного з її головних методів, утворюючи як така головну частину демографічної статистики.

В демографії широко розповсюджені методи математичного аналізу, зокрема диференційного та інтегрального обчислення, коли кількісні сукупності й час розглядають як неперервні змінні, а також матрична алгебра, коли їх розглядають як дискретні змінні.

Залежності демографічних процесів від віку й тривалості перебування в тому чи тому стані не завжди можуть бути подані в аналітичному вигляді. Тому в демографії використовують прийоми їх графічного зображення та аналізу у вигляді кривих народжуваності, смертності, шлюбності й методи підбору відповідних кривих до емпіричних даних. Для наочного подання головних функцій демографічних таблиць застосовують графічні методи. Особливе місце серед них посідають демографічні сітки, які дозволяють за допомоги геометричних побудов отримати кількісні значення деяких безпосередньо спостережуваних дисциплін, обчислити головні характеристики демографічних процесів у генерації та аналізувати їх перебіг у часі.

Методи демографічного прогнозу дають можливість оцінити роль тих чи тих компонентів зміни населення, порівнюючи їх вплив на чисельність і структуру населення в майбутньому. Найбільш поширений метод пересування віків, який також застосовують при перспективних обчисленнях населення для потреб планування та управління.

Широке розповсюдження дістають у демографії методи соціологічного аналізу, їх використовують при вивченні демографічних установок, демографічної мотивації, демографічної поведінки.

Порівняння демографічних процесів і структур населення окремих країн, їх регіонів, міської та сільської місцевості часто здійснюють за допомогою картографічних методів, тісно пов'язаних зі статистичними та математичними методами.

Мову демографії утворює система понять і відповідних термінів. Багато які терміни демографія запозичила з мови статистики й математики, наприклад, демографічні коефіцієнти, функції, таблиці. У 1960-1970-х роках мова демографії збагатилася за рахунок понять соціології й соціальної психології (демографічні установки, демографічна мотивація, демо­графічна поведінка).

Інтенсивний розвиток досліджень народонаселення призвів до появи низки нових понять демографічної теорії (демографічна свідомість або демографічні відносини), й понять, які відображають нововиявлені явища (демографічний перехід, демографічна революція, демографічний вибух).

Для мови демографії характерна близькість багатьох наукових понять буденним, розмовним (шлюб, сім'я, розлучення, тривалість життя, діти, старики, чоловіки, жінки).

Головні поняття й категорії демографії. Ключовими поняттями сучасної демографіїї є демографічний процес, демографічне явище, демографічна ситуація, демографічний стан, демографічна подія, демографічна поведінка, демографічна установка, якість населення, когорта та інші.

Демографічний процес – це послідовність однойменних подій у житті людей, яка має значення для зміни їх генерацій. Головні демографічні процеси – народжуваність, смертність, шлюбність, припинення шлюбу, міграції.

Демографічна подія – це подія, яка відбувається з окремою людиною й яка має значення для зміни генерацій людей, зміни чисельності й структури населення, подружніх пар і сімей.

Демографічне явище – це значна зміна в чисельності й структурі населення або в демографічних процесах, яка справляє істотний вплив на характер зміни одних генерацій людей іншими.

Демографічний стан – це стан людини, який має значення для зміни генерацій людей, зміни чисельності й структури населення, подружніх пар і сімей.

Демографічна ситуація, або демографічна обстановка, – це стан демографічних процесів, складу й розміщення населення в якийсь певний час, найчастіше того чи того року. Звичайно демографічну ситуацію розглядають стосовно країни загалом або її окремих частин чи регіонів.

Демографічна поведінка – це система взаємопов'язаних дій або вчинків, спрямованих на зміну або збереження демографічного стану суб'єкта. Розрізняють демографічну поведінку в широкому та вузькому розумінні терміна. В першому випадку демографічна поведінка включає дії, пов'язані з відтворенням населення, його міграцією та соціальною мобільністю. В другому – тільки з відтворенням населення безпосередньо (з народжуваністю та смертністю) або опосередковано (з шлюбністю та розлучуваністю).

Демографічна поведінка являє собою комплексний результат взаємодії фізіологічних та психологічних характеристик індивіда або їх сукупності, умов його (їх) життєдіяльності, а також духовних норм і цінностей оточуючих його (їх) груп і суспільства загалом.

Демографічна установка – психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативним ставленням до тих чи тих демографічних подій у своєму житті, означає готовність до певного результату демографічної поведінки.

Когорта – це.сукупність людей, у котрих в один і той самий період часу відбувалася певна демографічна подія. Термін "когорта" бук уведений 1949 року американським демографом П.Уелптоном у рамках методу поздовжнього аналізу, але в подальшому він набув універсального характеру.

Сукупність людей, що народилися впродовж певного календарного періоду, називають також генерацією.

Демографічний оптимум, або оптимум населення, являє собою най-більш раціональний з усіх можливих з точки зору обраного критерію (або їх системи) тип відтворення населення, включаючи не тільки оптимальну інтенсивність процесів народжуваності та смертності, але й відповідне відтворення демографічних структур, а також міграцію населення. Розрізняють динамічний демографічний оптимум, який характеризується бажаною інтенсивністю демографічних процесів і розвитку демографічних структур, та статичний демографічний оптимум, який виражає їхній стан на певну дату.

Демографічне старішання, або старішання населення, – це процес збільшення частки літніх і старих людей у загальній чисельності населення.

Одним з центральних понять демографії є якість населення. Це комплексне поняття, яке включає до себе систему характеристик населення та його найважливішої частини – населення працездатного віку. Це характеристики освітнього рівня населення, його професійної структури, соціального складу населення, його рухливості, стану здоров'я, середньої тривалості життя. Зміни якості населення можна розглядати як розвиток населення або, навпаки, його деградацію.

Ключові слова

Предмет і об'єкт науки, населення, народонаселення, відтворення населення, народжуваність, смертність, шлюбність, розлучуваність, міграція, демографічні структури і демографічні процеси, диференціація і інтеграція наук, система демографічних наук, демографія і соціологія.