Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



МАСОВА СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ І ГРОМАДСЬКА ДУМКА




Читайте также:
  1. Громадська екологічна експертиза
  2. Економічний розвиток та економічна думка Київської Русі
  3. Масова культура
  4. Масова політ. свідомість як специ. тип сусп. свідомості.
  5. Розвиток феодального господарства та економічна думка Західної Європи
  6. Свідомість і мова. Чи тотожні поняття «мова» і «мовлення»? Хто з видатних лінгвістів доводив єдність мови і мислення?
  7. Сутність духовного життя суспільства. Суспільна свідомість
  8. Текція 6. Політична свідомість і політична культура
  9. ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Феномен масидуже цікавий,супроводжує усю історію розвідку людства, бо вже для грец. філософів маси є невід’ємним феноменом політики. Що правда тут йдеться про полісні зібрання, де маси складалися з 30, 50, 100 осіб, тобто який поліс, така і маса. Сьогодні маса стає рухом до сучасності, маючи точкою відліку 16-19ст. Найяскравішою характеристикою маси розглядається кіл-ть ії членів, а кількість пов’язана з демократизацією політики і можливості включення в неї більшості населення (Франц. рев-я: Жак-простак у політику). Саме з цього моменту ми ведемо реальні спроби осмислення маси, чим вони є. Спроби неоднозначні, суперечливі. Параметри маси:1. Статистичність мас – маса постає сумою окремих індивідів і не породжує якісь над індивідуальні наслідки (масова свідомість вбачається сумою окремих індивідів). Однак, паралельно ще з к. 19 ст. існує логіка бачення маси, як окремого феномену, який вивищується над індивідами, що його складають, і у жодному разі не постає результатом сумування. Маса – це натовп (тупий). Маса не знищує індивідуальність. Кожен прагне зберегти автономію, об’єднуються лише заради певних інтересів. 2. Стохастичність– ймовірність. Сама маса є феноменом ймовірносним, бо за загальними оцінками вона не має меж, а отже як виникає, так і зникає. Сподобався - зайшов, не сподобався – вийшов. 3. Практичність– маса завжди створюється навколо певної практики, і без неї вона неможлива. Як тільки зникає потрібність у цій практиці, зникає і сама маса. 4. Ціліспрямованість– маса завжди має перед собою ціль, досягнувши яку або змінює ціль, або зникає. 5. Відверто негруповий або над груповий її хар-р – маса ломає будь-які суспільні межи: класові, стратові, станові. Фактично її можна вважати не соціальною, якщо сам соціум розглядати неструктуровано.

К.19 ст. - Тард, Сігале і Лебон– усі вони розглядають масу як натовп, схиляючись до того, що масовизація політики стає наслідком деструктивного впливу демократизації. Їх можна вважати консерваторами, для яких приход простолюду у політику віщує катастрофи, бо у звичайних простих людей відсутні необхідні для залучення до політики навички. І таку відсутність вони замінюють кількістю, покладаючи основні надії на власних представників. Однак сама кіл-ть і емоційна близькість у масі призводять до втрати її учасниками раціональності, тобто замість розуму маса починає керуватися емоціями і стає деструктивною силою, знов деградує. Тард робить застереження, для нього маса не тільки натовп, а ще і публіка, а якості публіки можуть відрізнятися від якостей натовпу. Публіку об’єднує певний культурний продукт, і на відміну від натовпу, вони можуть бути роззасередженними, але є спільний продукт, який може породжувати схожі емоції. Для цих трьох французів-науковців, натовп – це зла сила. Активно займається вивченням маси в к. 19-на поч. 20 ст. З.Фройд. За ним маса практично не можлива без лідера, бо саме лідер постає об’єктом сексуального насолодженя для мас. Зникає лідер – зникає маса.



Ортега-і-Гасет та Е. Канеті.Автори працюють в різний період. Ортега-і-Гасет виклав свій погляд про масу в 30 рр. 20 ст. в книзі «Повстання мас». Канеті – 60рр. Ставлення до Канеті в політ. науці скептичне, він не був науковцем, але ідеї його глибокі. Авторів об’єднує негативно критичне ставлення до мас. На їх думку, входження в масу і масовизація сприяє деградації індивідів, їх перетворення на зграю, коли фактично люди повертаються до тваринного стану. Входження мас в політику стає чинником її деінтелектуалізації, адже носіями інтелекту, раціональності є перед усім представники еліти, тоді як маса потребу в еліті не потребує. Відповідно і політика починає деградувати, що в 30 рр. відтворюється в усталені тотал. і авторит.режимах. Вияви мас можливі в різних формах. Канеті розрізняє 4 типи мас: 1.обмежена; 2. маса заборонена; 3. повільна маса і 4. магічний кристал. Явища обмеженої маси розглядають і інші дослідники, розглядають її як своєрідну масу – корпорації: екон., політ. тощо (н-д, масова політ. партія). В цій масі встановлюються лише кордони, які визначають обсяг маси, кіл-ть її членів, регулюють вхід і вихід з неї, але самозаборона стосовно маси є нонсенсом, а отже як тільки встановлюються межі, маса починає деградувати (н-д, релігійних мас, тощо). Без поширення в просторі маса нежиттєздатна. Під типом обмеженої маси є маса заборонена. Її приклад постає страйк, забастовка. І ті, хто підключається до страйку, встановлюють певні заборони. За для протидії (штрейх-брехерства), нові готові працювати і за копійкі; свої працювати не хочять. Повільна маса орієнтується на віддалену в часі мету, і саме ця мета утримує її як цілісність. Головне тут віра, як тільки розмивається віра – розмивається і маса. Це ті, хто йшов за Мойсеєм (мали мету), це рад. маса (рухалася до КМ). Проблема – віра. Є віра – є маса. Віра розмивається – маса розпадається. Магічний кристал Канеті розглядає як ядро раніше існуючих, або можливо в перспективі мас. В якості ядра - невелика група однодумців, які не сприймають існуючу ситуацію у певній сфері. Допоки є це ядро, є можливість, що воно перетвориться на масу – залучить інших людей. Для релігії – це сектанти. Аналогічно масі Канеті пропонує класифікувати зграю. Для нього можлива зграя, що полює (за для фізичного виживання);, що воює (для збільшення власних ресурсів), зграя що оплакує (Бл. Схід). Як і для Ортегі-і-Гасет, так і для Канеті політична масавизація – це шлях в нікуди, хоча вони розуміють, що це факт 20 ст., який неможна ігнорувати, тому його треба вивчати, аналізувати.



 

Оукешот та Попер про масу в умовах представницької демократії. 60 рр. 20ст. – Оукешот і Попер – і хоча в ідеологічному сенсі розрізняються між собою (Оукшот – консерватор, а Попер – ліберал), це не заважає їм оцінувати масу на основі схожого її бачення. Обидва дослідника погоджуються з тим, що маса – це не стільки кількість, скільки якість – передусім якісний стан тих індивідів, які формують іі. Оукшот пропонує знаходити вияв такої маси ще в 15-16 ст.Саме тоді, паралельно один одному, з’являються два типи людини: 1. індивід; 2.обділений індивід, який може породжувати антиіндивіда. Антиіндивідів більше. Паросткиіндивідаз’являються в 15-16 ст. і відтворюються в людях, для яких головною цінністю є свобода. Такі люди готові до інновацій, ризику, відповідальності за власну дію. Саме під їх впливом домінуючою форою правління стає республіка як парламентське правління. При цьому передбачається, що головним завданням парламенту є творення таких законів, які б гарантували особисту свободу і права індивіда, і паралельно обмежували можливість сваволі з боку держави. Своєрідна Локківське бачення держави, як «нічного охоронця» - сам індивід може вирішити цікаві проблеми.Однак 16 ст. засвідчує, що не всі наші попередники готові бути індивідами, вони не відчувають в собі необхідних для цього сил і якостей, адже почуваються обділеними. На відміну від індивідів, обділені індивіди спрямовані не на себе, а на общину, спільноту, членами якої вони себе почувають. Індивід центрований на себе. В 19 ст. обділений індивід відчуває себе заборгованим спільноті, і саме його існування уможливується тільки тому, що існує сама спільнота. Звідси антиіндивід прагне народного правління. Парламентар – представник народу, його думки почасти можуть не збігатися з тими хто його обрав. Така логіка зберігається у Великобританії. Тобто є відтворення англо-амер. ПК. Обділений індивід, ним породжений антиіндивід, потребує іншого представника - це слуга, завдання якого, обслуговувати того, хто його висунув. Оукешот розрізняє два явища: керівництво, лідерство. На його думку, індивід потребує керівництва як координації, як узгодження. Своєю чергою, обділений тяготіє до лідерства, бо воно звільнює від відповідальності.Лідер – це породження окремого індивіда, істота несамостійна, але така, в якій якості індивідуальні зберігаються - жага володарювання. Лідер постає об’єднуючим чинником для антиіндивідів, обділених індивідів. На відміну від керівника, лідер перебирає на себе відповідальність за тих, над ким володарює. Ставлення до нього двоїсте: маса, з одного боку, його висуває; а з іншого – вона його побоюється, адже в нього наявні індивідуальні якості, а отже він може відірватися від маси. І тут на передній план виходить віра – головне тут емоційно позитивне сприйняття. Передбачають два різновиди моралі. Для індивіда – це мораль індивідуалістка, спрямована на власне «я», можливість саморозвитку, тобто в центр такої моралі ставляться права і свободи. Мораль антиіндивідів базується на рівності і справедливості. За Оукшотом така мораль відтворюється в уніфікаціі – місце автономного «я» займають «ми» - в межах «ми» істотних відмінностей бути не повинно. Те, що антиіндивіди на сьогоднішній день не перемогли відбувається лише тому, бо вони зацікавлені в користуванні плодами того, що створюється індивідами. Саме тому, індивід сьогодні зберігає домінантність. Однак існують загрози, саме про них розмірковує Попер в роботі «Відкрите сусп-во і його вороги». За Попером розрізняють два типа суспільства: відкриті і закриті. Відкрите сусп-во може перетворитися на закрите, коли місце плюралізму займає монізм, при цьому ідеологічний для 20 ст.). Індивіди чи за власними вибором або під тиском спрямовуються в одному напрямку. Як наслідок, такий соціум стає закритим, хоча б ідейно. А в подальшому ідеї матеріалізуються, набуваючи специфічних інституційних форм. А отже, якщо ми прагнемо зберегти відкритість, то маємо зберігати зацікавленість в плюралізмі і недопущенність будь-якої уніфікації. Попер усвідомлює, що завдяки плюралізму зберігаються тоталітарні, авторитарні ідеї і їх прихильники, тому існує загроза повернення до закритості.

 

Ж.Бодрійяр. «В тіні мовчазної більшості» - книга присвячена аналізу маси, але вже маси постсучасності, на відміну від її попередників. Тут інша якість: модерна мас досить агресивна. В свою чергу, маса постмодерна швидше апатична. Бодрийар уподібнює її чорній дирі. Властивість чорної дери: вона поглинає енергію, яка спрямовується нею, нічого не повертаючи взамін. Постмодерна маса зовсім не прагне кудись йти, вона є скептичною і розшарованою, адже встигла переконатися, що багато попередніх обіцянок так і не були реалізовані. Винуватцем ситуації, такого стану, Бодрійяр вважає владу. Саме модерна держава демонструє зацікавленість в тому, щоб і індивіди і суспільство в загалом виявляли менші самостійності і підлягали зовнішній владнодержавній мобілізації. В певний момент носії державної влади почали усвідомлювати для себе, що стало незрозуміло «хто вони такі?». Раніше вони представляли чиїсь інтереси, орієнтувались на якісь класи, прошарки, представляли їх волю, а зараз не зрозуміло хто вони, бо держава орієнтується на сусп-во в загалом, надаючи йому рис маси. Н-д, держава «соц. благоденствія». Усвідомлення призвело до того, що влада почала активно займатися зондуванням і тестуванням для того, щоб довести потребу в самій собі, довести свої представницькі інтереси. Але за Бодрійяром, це симулякр, це фікція, оскільки влада вдає, що їй цікаво про що ми думаємо, а ми аналогічно вдаємо, що думаємо над відповідями пропоновані владі. В той же час реального інтересу до політики ні у влади ні у громадян вже немає (це постмодерна гра). Все відбувається за логікою: тільки відчепись. Влада грає у відповідальність, а ми граємо у зацікавленість. Тобто «гра у політику», а не політика як така. В такій ситуації є певні позитиви: апатичну масу важно втягнути в якесь паскудство, а отже вона позбавляє еліту можливостей наробити дурниць. Вона не реагує на заклики до рев-ції. Однак сусп-во втрачає імпульси для подальшого розвитку, йому не цікаво експериментувати. Вона хоче жити, отримувати задоволення. Хіба що перед задоволенням може виникнути загрози. Тільки тоді виникає маса.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 15; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты