МАСОВА СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ І ГРОМАДСЬКА ДУМКА

Феномен масидуже цікавий,супроводжує усю історію розвідку людства, бо вже для грец. філософів маси є невід’ємним феноменом політики. Що правда тут йдеться про полісні зібрання, де маси складалися з 30, 50, 100 осіб, тобто який поліс, така і маса. Сьогодні маса стає рухом до сучасності, маючи точкою відліку 16-19ст. Найяскравішою характеристикою маси розглядається кіл-ть ії членів, а кількість пов’язана з демократизацією політики і можливості включення в неї більшості населення (Франц. рев-я: Жак-простак у політику). Саме з цього моменту ми ведемо реальні спроби осмислення маси, чим вони є. Спроби неоднозначні, суперечливі. Параметри маси:1. Статистичність мас – маса постає сумою окремих індивідів і не породжує якісь над індивідуальні наслідки (масова свідомість вбачається сумою окремих індивідів). Однак, паралельно ще з к. 19 ст. існує логіка бачення маси, як окремого феномену, який вивищується над індивідами, що його складають, і у жодному разі не постає результатом сумування. Маса – це натовп (тупий). Маса не знищує індивідуальність. Кожен прагне зберегти автономію, об’єднуються лише заради певних інтересів. 2. Стохастичність– ймовірність. Сама маса є феноменом ймовірносним, бо за загальними оцінками вона не має меж, а отже як виникає, так і зникає. Сподобався - зайшов, не сподобався – вийшов. 3. Практичність– маса завжди створюється навколо певної практики, і без неї вона неможлива. Як тільки зникає потрібність у цій практиці, зникає і сама маса. 4. Ціліспрямованість– маса завжди має перед собою ціль, досягнувши яку або змінює ціль, або зникає. 5. Відверто негруповий або над груповий її хар-р – маса ломає будь-які суспільні межи: класові, стратові, станові. Фактично її можна вважати не соціальною, якщо сам соціум розглядати неструктуровано.

К.19 ст. - Тард, Сігале і Лебон– усі вони розглядають масу як натовп, схиляючись до того, що масовизація політики стає наслідком деструктивного впливу демократизації. Їх можна вважати консерваторами, для яких приход простолюду у політику віщує катастрофи, бо у звичайних простих людей відсутні необхідні для залучення до політики навички. І таку відсутність вони замінюють кількістю, покладаючи основні надії на власних представників. Однак сама кіл-ть і емоційна близькість у масі призводять до втрати її учасниками раціональності, тобто замість розуму маса починає керуватися емоціями і стає деструктивною силою, знов деградує. Тард робить застереження, для нього маса не тільки натовп, а ще і публіка, а якості публіки можуть відрізнятися від якостей натовпу. Публіку об’єднує певний культурний продукт, і на відміну від натовпу, вони можуть бути роззасередженними, але є спільний продукт, який може породжувати схожі емоції. Для цих трьох французів-науковців, натовп – це зла сила. Активно займається вивченням маси в к. 19-на поч. 20 ст. З.Фройд. За ним маса практично не можлива без лідера, бо саме лідер постає об’єктом сексуального насолодженя для мас. Зникає лідер – зникає маса.

Ортега-і-Гасет та Е. Канеті.Автори працюють в різний період. Ортега-і-Гасет виклав свій погляд про масу в 30 рр. 20 ст. в книзі «Повстання мас». Канеті – 60рр. Ставлення до Канеті в політ. науці скептичне, він не був науковцем, але ідеї його глибокі. Авторів об’єднує негативно критичне ставлення до мас. На їх думку, входження в масу і масовизація сприяє деградації індивідів, їх перетворення на зграю, коли фактично люди повертаються до тваринного стану. Входження мас в політику стає чинником її деінтелектуалізації, адже носіями інтелекту, раціональності є перед усім представники еліти, тоді як маса потребу в еліті не потребує. Відповідно і політика починає деградувати, що в 30 рр. відтворюється в усталені тотал. і авторит.режимах. Вияви мас можливі в різних формах. Канеті розрізняє 4 типи мас: 1.обмежена; 2. маса заборонена; 3. повільна маса і 4. магічний кристал. Явища обмеженої маси розглядають і інші дослідники, розглядають її як своєрідну масу – корпорації: екон., політ. тощо (н-д, масова політ. партія). В цій масі встановлюються лише кордони, які визначають обсяг маси, кіл-ть її членів, регулюють вхід і вихід з неї, але самозаборона стосовно маси є нонсенсом, а отже як тільки встановлюються межі, маса починає деградувати (н-д, релігійних мас, тощо). Без поширення в просторі маса нежиттєздатна. Під типом обмеженої маси є маса заборонена. Її приклад постає страйк, забастовка. І ті, хто підключається до страйку, встановлюють певні заборони. За для протидії (штрейх-брехерства), нові готові працювати і за копійкі; свої працювати не хочять. Повільна маса орієнтується на віддалену в часі мету, і саме ця мета утримує її як цілісність. Головне тут віра, як тільки розмивається віра – розмивається і маса. Це ті, хто йшов за Мойсеєм (мали мету), це рад. маса (рухалася до КМ). Проблема – віра. Є віра – є маса. Віра розмивається – маса розпадається. Магічний кристал Канеті розглядає як ядро раніше існуючих, або можливо в перспективі мас. В якості ядра - невелика група однодумців, які не сприймають існуючу ситуацію у певній сфері. Допоки є це ядро, є можливість, що воно перетвориться на масу – залучить інших людей. Для релігії – це сектанти. Аналогічно масі Канеті пропонує класифікувати зграю. Для нього можлива зграя, що полює (за для фізичного виживання);, що воює (для збільшення власних ресурсів), зграя що оплакує (Бл. Схід). Як і для Ортегі-і-Гасет, так і для Канеті політична масавизація – це шлях в нікуди, хоча вони розуміють, що це факт 20 ст., який неможна ігнорувати, тому його треба вивчати, аналізувати.

Оукешот та Попер про масу в умовах представницької демократії. 60 рр. 20ст. – Оукешот і Попер – і хоча в ідеологічному сенсі розрізняються між собою (Оукшот – консерватор, а Попер – ліберал), це не заважає їм оцінувати масу на основі схожого її бачення. Обидва дослідника погоджуються з тим, що маса – це не стільки кількість, скільки якість – передусім якісний стан тих індивідів, які формують іі. Оукшот пропонує знаходити вияв такої маси ще в 15-16 ст.Саме тоді, паралельно один одному, з’являються два типи людини: 1. індивід; 2.обділений індивід, який може породжувати антиіндивіда. Антиіндивідів більше. Паросткиіндивідаз’являються в 15-16 ст. і відтворюються в людях, для яких головною цінністю є свобода. Такі люди готові до інновацій, ризику, відповідальності за власну дію. Саме під їх впливом домінуючою форою правління стає республіка як парламентське правління. При цьому передбачається, що головним завданням парламенту є творення таких законів, які б гарантували особисту свободу і права індивіда, і паралельно обмежували можливість сваволі з боку держави. Своєрідна Локківське бачення держави, як «нічного охоронця» - сам індивід може вирішити цікаві проблеми.Однак 16 ст. засвідчує, що не всі наші попередники готові бути індивідами, вони не відчувають в собі необхідних для цього сил і якостей, адже почуваються обділеними. На відміну від індивідів, обділені індивіди спрямовані не на себе, а на общину, спільноту, членами якої вони себе почувають. Індивід центрований на себе. В 19 ст. обділений індивід відчуває себе заборгованим спільноті, і саме його існування уможливується тільки тому, що існує сама спільнота. Звідси антиіндивід прагне народного правління. Парламентар – представник народу, його думки почасти можуть не збігатися з тими хто його обрав. Така логіка зберігається у Великобританії. Тобто є відтворення англо-амер. ПК. Обділений індивід, ним породжений антиіндивід, потребує іншого представника - це слуга, завдання якого, обслуговувати того, хто його висунув. Оукешот розрізняє два явища: керівництво, лідерство. На його думку, індивід потребує керівництва як координації, як узгодження. Своєю чергою, обділений тяготіє до лідерства, бо воно звільнює від відповідальності.Лідер – це породження окремого індивіда, істота несамостійна, але така, в якій якості індивідуальні зберігаються - жага володарювання. Лідер постає об’єднуючим чинником для антиіндивідів, обділених індивідів. На відміну від керівника, лідер перебирає на себе відповідальність за тих, над ким володарює. Ставлення до нього двоїсте: маса, з одного боку, його висуває; а з іншого – вона його побоюється, адже в нього наявні індивідуальні якості, а отже він може відірватися від маси. І тут на передній план виходить віра – головне тут емоційно позитивне сприйняття. Передбачають два різновиди моралі. Для індивіда – це мораль індивідуалістка, спрямована на власне «я», можливість саморозвитку, тобто в центр такої моралі ставляться права і свободи. Мораль антиіндивідів базується на рівності і справедливості. За Оукшотом така мораль відтворюється в уніфікаціі – місце автономного «я» займають «ми» - в межах «ми» істотних відмінностей бути не повинно. Те, що антиіндивіди на сьогоднішній день не перемогли відбувається лише тому, бо вони зацікавлені в користуванні плодами того, що створюється індивідами. Саме тому, індивід сьогодні зберігає домінантність. Однак існують загрози, саме про них розмірковує Попер в роботі «Відкрите сусп-во і його вороги». За Попером розрізняють два типа суспільства: відкриті і закриті. Відкрите сусп-во може перетворитися на закрите, коли місце плюралізму займає монізм, при цьому ідеологічний для 20 ст.). Індивіди чи за власними вибором або під тиском спрямовуються в одному напрямку. Як наслідок, такий соціум стає закритим, хоча б ідейно. А в подальшому ідеї матеріалізуються, набуваючи специфічних інституційних форм. А отже, якщо ми прагнемо зберегти відкритість, то маємо зберігати зацікавленість в плюралізмі і недопущенність будь-якої уніфікації. Попер усвідомлює, що завдяки плюралізму зберігаються тоталітарні, авторитарні ідеї і їх прихильники, тому існує загроза повернення до закритості.