Моралізаторство в оцінці взаємин між мораллю та політикою.

Моралізація – домінування м. стосовно п. Найдавніша версія. Зявляється у Ст. Світі. Арістотель, сх. автори апелювали саме до моралі: людина одночасно є істотою політ., сусп., морально-етичною. Морас (лат), етос (грец) – звичай. Іст. склалося, що термін етика використ. для визначення прав. норм та принципів людської життєдіял-ті, невиразне, але на що треба орієнтуватися. Морас спрямована на сучасне, регулює саме його. Ми маємо побачити наскільки наші вчинки та дії морально насичені, усвідомлюючи, що відвертий аморалізм може просто відштовхнути від нас інших індивідів, тобто етос – на перспективу, мораль – тут і зараз. У Ст. Світі ми одночасно постаємо 3-головим драконом. Ця є логіка відтворюється у Середньовіччя з єдиним зауваженням: Аквінський та ін. розглядають людську природу, як дуже далеку від морал. принципів, так і Біблії: «всі ми грішні». Показово, що негативізм в оцінці переходить в епоху Відродження і Просвітництво (Гобс: людина людині – вовк). Паралельно відтворюється більш позитивне бачення (Лок, Руссо). Утвердження раціональної модерної моралі ставить під сумнів на політику і чіткий зв'язок з нею. І така невизначена ситуація моралі орієнтувати політ. активність зберігається аж до 60-х рр. ХХ ст. фактично до переходу у постсучасність, а ряд дослідників приймають вкрай негативно таку ситуацію. Так, амер. політ філософ Лео Страус наполягає на тому, що вже з часів пізнього Середньовіччя починається процес відвертої аморалізації політ. життя. Початок йому дає «Володар» Макіавелі, де автор пропонує відділити мораль від політики, і від релігії. Такий заклик сприймається, на думку Страуса, позитивно і в три етапи: І – 17-18 ст., ІІ – 19 ст., ІІІ – 20 ст. Політика деградує. Свідчення цьому СВи, знищення народів, голод та ін. Причому, за Страусом, політологи серйозно посприяли роз-ку такій ситуації. І найбільшим поступником вважається Вебер, який також наполягає на відділенні цінностей від політики, тоді п. набуває своїх аморальних рис. Що робити? Повернутися до стародавньої епохи світу, зокрема до платонівської спадщини, яка, за Страусом, вміщує всі відповіді і на сьогодення. Послідовники Страуса вважають ще важливим док-том, до якого потрібно повернутися – текст Конституції США, тобто без поправок, які розглядаються як шлях у небуття до яких доклалася т.зв. «соц. держава» (соц. благоденства), так як вона роздає напрацьоване ледарюючим. Поряд із Страусом на проблему аморалізації політики вказують і ін автори. Н-д,Джон Ролз, теорія справедливості. 1970. Ролз наполягає на тому, що є необхідність переглянути ціннісні засади політики, в основі яких лежить саме справедливість. І пропонує один з варіантів такого перегляду, опора на яких і дозволяє повернути мораль у політику.