Системотворча роль політичних норм і цінностей у фіксації легітимного порядку влади: мораль і право (1-4 рівні).

Невід’ємним і одним з найважливіших компонентів структури спілкування в рамках державно – публічної влади постають соціально – політичні цінності та норми, що пов’язують окремих людей з політичною владою в суспільстві. Саме система цінностей задає певні правила відносин між індивідами, перетворюючи їх на homo politicus. Тут треба зважати на влучне зауваження П.Бурдьє стосовно відмінності правил гри в полі політики й сусідніх просторах (економіці, релігії та інших сферах людського спілкування). Разом з тим, існують і загальносоціальні норми та цінності, котрі, постаючи продуктом суспільного досвіду життєдіяльності попередніх поколінь даного етносу й цивілізації загалом, ніби прив’язують політичну організацію як керуючу систему до соціуму як керованої системи. В процесі сукупних відносин (чи колективного спілкування) соціальних суб’єктів, які визнають ці цінності, формується певний суспільний порядок і владні організації, що базуються на пануванні та підкоренні, визначається структура владного спілкування, задаються у вигляді політичних норм і настанов тривалі й постійні підстави для будь якого політичного процесу.

При цьому політичні норми створюються шляхом співставлення суб’єктами дій і самої діяльності, й її результатів з загальними цінностями, які в основному визнаються всіми учасниками політичного життя. Засадничий зміст політичних норм формують об’єктивні зв’язки та закономірності, що відображаються в суб’єктивних образах і поведінці акторів політичної гри. Саме тому навіть жорсткі та непримиренні суперники на політичній арені змушені за певних умов йти на компроміси і угоди між собою. Фактично політичні норми створюють несучий каркас принципів політичного порядку та організації суспільства, кодекс правил політичної взаємодії, даючи можливість усім соціальним силам, залученим до політичного процесу, оцінювати ситуацію, а також відтворювати та змінювати відносини, підтримуючи таким чином природне функціонування моделі владного спілкування і, перш за все, системотворчих відносин панування та підкорення, віддання і виконання наказів й команд.

Тут треба мати на увазі, що явно заданих правил гри політика не має, а ті регламенти, в рамках яких вона розгортається, дуже різняться між собою за природою (звичаї, традиції, ритуали, конвенції, правові норми). У кожному сучасному суспільстві подібні регламентації зводяться як мінімум в чотири групи найважливіших абстрактних правил, котрі сукупно відображаються у цінностях:

а) загальнолюдські морально – етичні принципи і норми, традиції та звичаї як вищі (нетлінні) правила, що постають еталоном для усіх інших;

б) конституційно - правові правила (конституція, закони) – ніби похідні від першої групи, якій не мають суперечити у будь якому пункті чи статті;

в) правила, пов’язані з існуючими державно – політичними нормами, стереотипами, які також накладають певну „матрицю” мотивів, спонукань і дій на людські взаємини. В ідеалі вони повинні витікати з двох попередніх груп, однак в реальному житті той або інший тип політики постає серйозним подразнювачем дієвості морально – етичних і правових норм аж до їх „перекреслювання” політикою (з гарними, зрозуміло, намірами – задля „реалізації великої ідеї”;

г) тимчасові (принаймні „не вічні”) стереотипи народу, породжені попереднім періодом політичного життя та збережені у сьогоденні під впливом, зокрема, неправової політики і т.ін. Ця група правил властива будь якому, але особливо перехідному посттоталітарному суспільству.

елементом культури є цінності, його складові. Орієнтуємось на філософське бачення цінностей. Н-д, «Свобода, рівність, братерство». Вони універсальні форми. Справедливість, традиція, як цінності. Гірц: Цінністю може бути що завгодно для кожного особисто. Левістрос: «Сумні тропики»: знаряддя праці з Європи не були цінністю, туземці повмирали. Час – цінністю не є, він просторовий. Норми: на нас впливають формальні та неформальні норми. Норми набувають специфічного х-ру. Політика постає 4-поверховим будинком: 1. базовий рівень – норми і права: існує у будь-якому сусп-ві, іноді набуває релігійного х-ру (в трад. соціумах), моральні норми поставали з моменту появи людини (міфологічні). 2. право і закон – виникає коли моралі не вистачає. Норми набувають більшої строгості та чіткості. Наочне покарання за порушення. Закони не суперечать засадам моралі. Закони сьогодні – універсальні регулятори. 3. поточні норми і принципи, якими у своїй діял-ті керуються влада. 4. Стан суспільства. Народ живе стереотипами.