Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Визначення сутності, ролі і місця ризиками в страхуванні




Ризик – небезпека втрат або несприятливого результату по якомусь одному очікуваному явищу або імовірність настання визначеної події.

Ризик – це історична й економічна категорія.

Ризик, як історична категорія, це можлива небезпека, усвідомлена людиною в ході суспільного розвитку. Як історична категорія ризик виник на нижчій ступіні епохи цивілізації і зв'язаний з появою у людини почуття страху перед смертю.

В міру розвитку цивілізації з'являються товарно-грошові відносини і ризик стає економічною категорією.

Як економічна категорія ризик – це подія, що може відбутися чи не відбутися. При здійсненні цієї події можливі три варіанти економічного результату:

- негативний (програш, збиток, збиток);

- нульовий;

- позитивний (виграш, прибуток, вигода).

При цьому в страхуванні відбувається конкретизація поняття «ризик».

Ризиком називається можливість негативного відхилення між плановим і фактичним результатом, тобто, небезпека несприятливого результату на одне очікуване явище.

З поняттям ризику тісно зв'язане поняття збитку. Ризик реалізується через збиток, здобуваючи конкретно вимірні і реальні обриси. У цьому зв'язку виникає об'єктивна потреба збору, аналізу й узагальнення інформації про різні несприятливі явища з метою з'ясування загальних тенденцій розвитку і закономірностей їхнього прояву, наукового передбачення ризику.

У страхуванні під страховим ризиком розуміється подія, на випадок якого проводиться формування страхового зобов'язання. Ця подія повинна мати всі явні ознаки імовірності і випадковості виникнення.

Страхуванню характерна об'єктивна і суб'єктивна імовірність.

Об'єктивна імовірність відбиває закони, властиві явищам і предметам у їхній об'єктивній реальності. Суб'єктивна імовірність відбиває випадки, що виникають з ігнорування людиною об'єктивного підходу до дійсності, чи заперечення недостатнього обліку дії об'єктивних законів природи і суспільства.

Крім того, ризик може бути представлений і через логічну імовірність, що будується на пізнанні законів природи і суспільства за допомогою методів індукції, дедукції, аналізу, синтезу і гіпотези. Логічна імовірність застосовується при розробці і введенні нових видів страхування, що не мають чи майже не мають інформаційної бази попереднього спостереження сукупності.

 

2. Класифікація ризиків

 

Під класифікацією ризику варто розуміти розподіл ризику на конкретні групи по визначених ознаках.

У залежності від можливого економічного результату їхнього прояву, ризики поділяються на дві основні групи – чисті і спекулятивні. Чисті ризики визначають можливість одержання негативного чи нульового економічного результату (ризики стихійних явищ, природні, техногенні, екологічні й інші). Спекулятивні ризики дають можливість одержати всі три економічних результати – негативний, нульовий чи позитивний (фінансові ризики як частина ризиків комерційної діяльності).

Виходячи з можливості бути застрахованими риски підрозділяються на страхові і не страхові. Не страхові ризики не можуть бути застраховані і, отже, не включаються в договір страхування.

Страховий ризик – це ризик, що може бути оцінений з погляду імовірності настання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку.

У залежності від джерела небезпеки виділяють ризики, зв'язані з проявом стихійних сил природи і цілеспрямованим впливом людини в процесі присвоєння матеріальних благ. До ризиків, зв'язаним із проявом стихійних сил природи, відносяться землетруси, повені, селі, цунамі й інші явища. З цілеспрямованим впливом людини зв'язані такі ризики, як крадіжка, пограбування, акти вандалізму й інші протиправні дії.

По обсязі відповідальності страховика ризики підрозділяються на індивідуальні й універсальні. Наприклад, індивідуальний ризик виражений у договорі страхування шедевра живопису під час перевезення й експозиції на випадок актів вандалізму стосовно нього. Універсальний – це ризик, що включається в обсяг відповідальності страховика по більшості договорів майнового страхування.

У загальній класифікації ризиків прийнято розрізняти також екологічні, транспортні, політичні і спеціальні ризики, технічні, ризики цивільної відповідальності, комерційні, фінансові ризики.

Екологічні ризики зв'язані з забрудненням навколишнього середовища й обумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі творення матеріальних благ.

Транспортні ризики підрозділяються на ризики каско і карго. Транспортні ризики каско мають на увазі страхування повітряних, морських і річкових судів, залізничного транспорту й автомобілів під час руху, стоянки (простою) і ремонту. Транспортні ризики карго - це страхування вантажів, перевезених повітряним, морським, річковим, залізничним і автомобільним транспортом.

Політичні (репресивні ризики) зв'язані з протиправними діями з погляду норм міжнародного права, з заходами чи акціями урядів іноземних держав у відношенні даної суверенної держави чи громадян цієї суверенної держави.

Спеціальні ризики мають на увазі страхування перевезень особливо коштовних вантажів, наприклад, благородних металів, дорогоцінних каменів, творів мистецтва, готівки. Зміст спеціальних ризиків обмовляється в особливих умовах договору страхування і може бути включене в обсяг відповідальності страховика.

Технічні ризики виявляються у формі аварій через раптовий вихід з ладу машин і устаткування чи збою в технології виробництва.

Ризики цивільної відповідальності зв'язані з законними претензіями фізичних і юридичних осіб у зв'язку з заподіянням шкоди, викликаним, наприклад, джерелом підвищення небезпеки. Фізична чи юридична особа, що володіє джерелом підвищеної небезпеки, може застрахувати свою цивільну відповідальність перед третіми особами, тобто перекласти обов'язок відшкодування майнової шкоди третім особам на страховика.

Комерційні ризики являють собою небезпеку втрат у процесі фінансово-господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної справи.

По структурній ознаці комерційні ризики поділяються на майнові, виробничі, торгові, фінансові.

Майнові ризики – це ризики, зв'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсії, недбалості, перенапруги технічної і технологічної систем і т.п.

Виробничі ризики – це ризики, зв'язані зі збитком від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і насамперед - з загибеллю чи ушкодженням основних і оборотних фондів, а також ризики, зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.

Торгові ризики являють собою ризики, зв'язані зі збитком через затримку платежів, відмовлення від платежу в період транспортування, недопоставки товару і т.п.

Фінансові ризики зв'язані з імовірністю утрат фінансових ресурсів (тобто коштів).

Фінансові ризики підрозділяються на два види: зв'язані з купівельною спроможністю грошей і з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики).

До ризиків, зв'язаним з купівельною спроможністю грошей, відносяться інфляційні, дефляційні, валютні ризики, а також ризики ліквідності.

Інвестиційні ризики містять у собі такі види:

- ризик упущеної вигоди;

- ризик зниження прибутковості;

- ризик прямих фінансових утрат.

Ризики прямих фінансових утрат включають наступні різновиди:

- біржовий ризик;

- селективний ризик;

- ризик банкрутства;

- кредитний ризик.

 

 

3. Організація менеджменту ризиків

 

Цілеспрямовані дії по обмеженню чи мінімізації ризику в системі економічних відносин звуться управлінням ризиком (менеджменту ризиком).

Процес менеджменту ризиків підрозділяється на такі етапи:

- ідентифікація схильності ризику;

- оцінка ризиків;

- вибір методів управління ризиком і застосування їх.

Рішення задачі ідентифікації ризику розбивається на дві частини:

- виявлення ризику;

- ідентифікація діючих причин і ризиків, що приводять до подібному результату.

Оцінка ризику – це визначення кількісним чи якісним способом ступеня ризику.

Вибір методів управління ризиком і їхнім застосуванням ґрунтується на показниках оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють дві групи:

- організаційно-технічні;

- фінансово-договірні.

До організаційно-технічних методів управління ризиками відносяться:

- способи запобігання ризиків;

- способи скорочення ризиків.

Спосіб запобігання ризиків полягає в загальному обмеженні збитку. При використанні цього напрямку необхідно враховувати наступне:

- запобігання можливих ризиків може бути просто неможливим, зокрема це стосується ризиків цивільної відповідальності;

- запобігання одного виду ризику може привести до виникнення інших;

- можливий обсяг прибутку від заняття визначеною діяльністю може значно перевищувати можливі втрати у випадку настання ризикової ситуації, зв'язаної з даним видом діяльності.

Способи скорочення ризиків націлені на скорочення імовірності збитків, або розміру наслідків збитків. З цією метою використовуються наступні прийоми:

- організаційні способи (поділ, об'єднання, диверсифікованість);

- технічні способи;

- навчання і тренування персоналу;

- комбінований спосіб.

Поділ ризиків здійснюється за рахунок поділу активів шляхом:

- фізичного поділу активів;

- поділу активів по власності.

При об'єднанні активів можливий ризик поділяється між декількома суб'єктами економіки.

Диверсифікованість – це спосіб поділу активів (інвестицій) з наступним об'єднанням ризиків.

Технічні способи включають процедурні способи і технічні засоби. Процедурні способи містять у собі планування і підготовку дублюючих виробничих потужностей, планування заходів на випадок аварії, ліквідацію слабких структурних місць.

Необхідність навчання і тренування персоналу обумовлена тим, що людський фактор нерідко сприяє виникненню ризикових ситуацій.

При комбінованому способі здійснюється комплексне одночасне використання усіх чи частини з перерахованих вище способів.

Фінансово-договірні способи містять у собі:

- способи самостійного протистояння ризику;

- способи передачі ризику;

- страхування ризиків.

Способи самостійного протистояння ризику полягають у фінансуванні збитків за рахунок власних коштів (створення спеціального внутрішнього фонду, організація галузевої страхової компанії, фінансування ризику з поточного бюджету).

Передача ризику здійснюється укладенням контрактів наступних типів: будівельних, орендних, контрактів на збереження і перевезення вантажів, продажу, обслуговування і постачання, контрактів – поручительства, договорів факторингу, біржових угод.

Страхування ризиків відноситься до методу передачі ризиків за допомогою укладення договору страхування зі страховою компанією.

Висновки: ризик як історична й економічна категорія тісно зв'язаний з поняттям збитку, що викликає потребу в управлінні ризиками. Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику, що являє собою розподіл ризику на конкретні групи по визначених ознаках. Звертається увага, що процес менеджменту ризиків містить у собі ідентифікацію й оцінку ризику, а також вибір методів управління ризиком. Основними методами управління ризиками є організаційно-технічні і фінансово-договірні.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 102; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты