Показники оцінки фінансового стану страховика

Для визначення достатності коштів страховика для погашення його зобов'язань використовуються різні показники, що розкривають платоспроможність страховика. Найбільш розповсюджені з них є коефіцієнти ліквідності:

коефіцієнт загальної ліквідностіхарактеризує співвідношення пасивів і ліквідних активів.. Цей коефіцієнт не повинний перевищувати 1.05;

коефіцієнт поточної ліквідностівизначається як відношення суми оборотних фондів страховика до суми страхових резервів по ризикових видах страхування, короткострокових кредитів і позик. Цей коефіцієнт повинний бути не менш 1.5;

коефіцієнт термінової ліквідності визначається як відношення легко реалізованих активів до короткострокових зобов'язань, представлених у виді страхових резервів по ризикових видах страхування. Цей показник не повинний бути менше 1;

коефіцієнт забезпеченості власними коштами визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів і фактичною вартістю основних коштів і інших необоротних активів до фактичної вартості оборотних коштів, що знаходяться у страховика.

Висновки: особливістю фінансового обороту страхової компанії є імовірний характер руху коштів, що обумовлює необхідність формування страхових резервів. Умовами платоспроможності страховика є наявність оплаченого статутного фонду в розмірах, передбачених законодавством, створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним. Для оцінки результативності страхових операцій і стійкості страхового фонду виконується розрахунок показників, що дозволяють виконати економічний аналіз і прийняти ефективні управлінські рішення.

Лекція 9. Страхування відповідальності

1. Необхідність, зміст і структура страхування відповідальності.

2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів:

а) суб'єкти й об'єкти страхування;

б) страхові суми і страхове відшкодування;

в) страхові платежі.

Ціль: розкрити сутність і теоретичні основи страхування відповідальності, розглянути суб'єкти й об'єкти страхування відповідальності власників транспортних засобів, порядок і умови виплати страхових сум і страхових відшкодувань, а також сплати страхувальниками страхових платежів.

1. Необхідність, зміст і структура страхування відповідальності.

Суть страхування відповідальності полягає в тому, що страховик приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток, заподіяний страхувальником життю, здоров'ю або майну третіх осіб.

Страхування відповідальності для застрахованих означає:

- можливість перекласти на страховика ризик відповідальності, що завдяки страховим преміям стає калькульованим;

- перекладання витрат по веденню судових справ на страхову компанію;

- можливість мати страховика як третю особу при виникненні розбіжностей між страхувальником і потерпілим.

Збиток може бути фізичним, моральним, фінансовим, матеріальним.

Страхування відповідальностіна відміну від майнового й особистого страхування має відмінні риси:

- третьою стороною можуть виступати не обумовлені заздалегідь особи;

- попередньо не встановлюється страхова сума, а встановлюється ліміт відповідальності за договором.

Страхування відповідальності проводиться, як правило, на основі «прояву ризиків» і «заявлених позовів».

Це означає, що страхувальник несе відповідальність за шкоду, виявлену протягом дії договору, хоча причиною виникнення шкоди можуть бути дії страхувальника до початку дії цього договору. При цьому страховик не несе відповідальність за шкоду, що виявилася після закінчення договору.

Якщо збитки стали очевидні після закінчення періоду страхування, але шкода виявилася ще в момент дії договору,то ці збитки покриваються страховиком.

Договір страхування відповідальності на основі «заявлених позовів» (пред'явлених вимог) покриває позови, що вперше пред'являються страхувальнику під час дії договору. При цьому страховик установлює ретроспективну дату. Збитки, виявлені до цієї дати, не підлягають відшкодуванню.

Перелік обов'язкових і добровільних видів страхування відповідальності визначений Законом України «Про страхування» (ст. 6,7).