Організація фінансового забезпечення соціальної сфери

Метою діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг.Сьогодні в Україні в галузях соціальної сфери використовується до 30% фондів фінансових ресурсів країни.Джерелами фінансування соціальноїсфери є:

ü Державний бюджет;

ü місцеві бюджети;

ü власні доходи установ і організацій соціальної сфери (самофінансування).

Виділення коштів з бюджету на утримання соціальної сфери здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це метод безповоротного, безкоштовного надання засобів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів – кошторисів витрат.

Визначення обсягів фінансування ґрунтується на:

ü показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-мережні показники);

ü нормативах витрат у розрахунку на визначений кількісний показник. Оперативно-мережні показники поділяються на дві групи:

ü виробничі показники, що характеризують профіль діяльності бюджетної установи (наприклад, кількість студентів у ВНЗ);

ü загальні показники, що технічно характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура і т.д.)

Виробничі показники поділяються на:

o вихідні показники, що характеризують бюджетну установу на даний період часу;

o похідні, що визначаються по визначених нормах (наприклад, кількість учнів і норма граничного наповнення класів).

Фінансові відносини в соціальній сфері регулюються економічними нормативами, що відбивають можливості держави щодо задоволення соціальних потреб відповідно планам соціального розвитку.

Норматив – це обов’язкова норма, що установлена правовими актами вищих органів державної влади і керування і не підлягає зміні.

Такими нормативами можуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник плану соціального розвитку (або в розрахунку на 1 жителя, учня, одну установу, наприклад: ставка заробітної плати, розмір стипендії, відрахування в цільові фонди).Позначені нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, як правило, на 5 років.

Фінансова норма – це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю. Це форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів.

Одним з найважливіших завдань поліпшення використання ресурсів, що виділяються на утримання соціально-культурних установ, є впровадження госпрозрахункових форм фінансування, зокрема самофінансування.

4.Кошторис витрат бюджетної установи:

Кошторис доходів і витрат бюджетної установи є основним плановим документом, що визначає розмір, цільовий напрямок і поквартальний розподіл бюджетних засобів, що використовуються на утримання установи відповідно до бюджетних призначень протягом бюджетного року.

Бюджетне призначення – це повноваження, що надані головному розпорядникові засобів бюджету Законом України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що мають кількісні і тимчасові обмеження і дозволяють Міністерству фінансів, Державному казначейству і місцевим фінансовим органам надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок засобів відповідного бюджету.

Бюджетне асигнування – повноваження, що надають розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання і здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснення відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, складання договору, придбання товару, послуги або здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду. Бюджетна установа для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальний кошторис і план асигнувань по кожній виконуваній функції.

Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надане право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, встановлених в кошторисах і планах асигнувань.

По обсягам наданих прав розпорядники бюджетних засобів поділяються на головних розпорядників бюджетних засобів і розпорядників бюджетних засобів нижчого рівня.

Головний розпорядник бюджетних засобів:

ü розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань і функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення бюджетних результатів за рахунок бюджетних коштів;

ü розробляє на основі плану діяльності проект кошторису і бюджетних запитів і подає їх Міністерству фінансів України або місцевому фінансовому органові;

ü одержує бюджетні призначення шляхом їхнього затвердження в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних засобів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує керування бюджетними асигнуваннями;

ü затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо законом не передбачене інше;

ü здійснює внутрішній контроль повноти надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачами бюджетних коштів, і витратою ними бюджетних коштів;

ü одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачів коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Кошторис витрат складають відповідно до форм, розроблених Міністерством фінансів України для окремих типів установ.Кошторис складається з трьох частин.

У першій – указується:

· назва й адреса установи;

· бюджет, з якого здійснюється фінансування;

· зведені витрати по статтях кошторису.

В другій частині – оперативно-мережні показники установи. У третій частині – розрахунки по окремих статтях.Для всіх бюджетних установ установлений єдиний перелік статей витрат.

Кошторис бюджетної установи включає такі статті:

ü заробітна плата;

ü нарахування на заробітну плату;

ü канцелярські і господарські витрати;

ü відрядження і службові роз’їзди;

ü витрати на навчальну, виробничу практику учнів;

ü науково-дослідні роботи;

ü придбання книг для бібліотек;

ü стипендії;

ü витрати на харчування;

ü придбання медикаментів і перев’язних матеріалів

ü придбання устаткування й інвентарю;

ü капітальний ремонт будівель і споруд;

ü інші витрати.

Розмір витрат по кошторисах розраховують самі установи й організації на основі контингентів цих установ:

· по школах – кількість учнів;

· по вузах – кількість студентів;

· по лікарнях – кількість ліжко-місць.

У практиці планування бюджетної установи використовують:

ü матеріальні норми (наприклад: кількість палива для обігріву 1 куб. м приміщення, електроенергії на 1 кв. м площі, набір продуктів харчування на 1 хворого);

ü фінансові норми (вартість харчування одного хворого на день);

ü бюджетні норми (якщо бюджет – єдине джерело фінансування, то фінансова норма є одночасно і бюджетною).

Норма витрат – це розмір витрат на розрахункову одиницю.

Матеріальні норми (натуральні норми) визначають витрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному вираженні. Матеріальні норми диференціюються по видах бюджетних установ.

Фінансова норма – це грошове вираження матеріальної норми, визначене на основі державних цін. Бюджетна норма відбиває ту частку витрат на соціально-культурні заходи, що покривається за рахунок бюджетних засобів.

За методом побудови фінансові норми розділяються на індивідуальні, комбіновані і узагальнені.

Індивідуальні норми застосовуються при складанні кошторису окремого закладу і відбивають витрати по окремому видові витрат на розрахункову одиницю (наприклад, денна норма харчування на 1 учня). Ці норми застосовуються при складанні індивідуальних кошторисів доходів і витрат.

Комбіновані норми – показують суму усіх витрат у рамках однієї статті або декількох статей (наприклад, норма витрат по статті „Оплата комунальних послуг і енергоносіїв” – на 1 клас у школі. Ця норма поєднує витрати на оплату теплопостачання, водопостачання, оплату електроенергії і природного газу). Комбіновані норми використовують при зведеному плануванні.

Узагальнені норми поєднують усі витрати, пов’язані з фінансуванням усієї бюджетної установи (наприклад, клуба або музею), або суму усіх витрат на одну розрахункову одиницю (наприклад, сума витрат на один клас у школі, одного вихованця в школі-інтернаті).