Тема: КАСОВЕ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ

1. Сутність кошторисів бюджетних установ

2. Принципи кошторисного фінансування

3.Касове виконання бюджетів

1. Сутність кошторисів бюджетних установ

Для впровадження ефективного державного контролю за витратою бюджетних грошей державними установами, що фінансуються з Державного і місцевого бюджетів, з 1997р. був здійснений перехід на фінансування даних установ на основі кошторисів.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної організації, що дає повноваження одержання доходів і здійснення витрат, визначає обсяг і спрямованість коштів для виконання бюджетною організацією своїх функцій і досягнення цілей, визначених на відповідний бюджетний період.

Розпорядники бюджетних засобів несуть відповідальність за керування бюджетними асигнуваннями і здійснюють контроль за виконанням вимог і процедур, установлених Бюджетним кодексом.Розпорядники бюджетних засобів беруть бюджетні зобов’язання і проводять витрати тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.Зобов’язання, узяті фізичними і юридичними особами по коштах Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених Бюджетним Кодексом і Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття цих зобов’язань не можуть бути виконані.

Після одержання товарів, робіт і послуг відповідно за умови узятого бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних засобів приймає рішення про їхню оплату і дає доручення на здійснення платежу органові Державного казначейства України, якщо інше не передбачене нормативно – правовими актами.

Казначейство здійснює платежі з доручення розпорядників бюджетних засобів у випадку:

ü Наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

ü Відповідності цілей використання бюджетних засобів бюджетному асигнуванню;

ü Наявності в розпорядника бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

У кошторисі визначається загальний обсяг, цільове надходження, використання по статтях із квартальною регламентацією. Форми кошторисів і супровідних документів розробляються і затверджуються Міністерством фінансів і Державним казначейством України.Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів витрат у підвідомчих установах. Вищі організації повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної організації, виходячи з основних і виробничих показників, обсягу виконаної роботи, штатної чисельності і намічених заходів щодо скорочення витрат у планованому періоді.За таких умов повинні виконуватись вимоги з забезпечення фінансовими ресурсами, у першу чергу, витрат на заробітну плату з нарахуванням на соціальне страхування, а також на господарське утримання установи. Асигнування на придбання устаткування, капітальний ремонт приміщень і т.д., що не є першочерговими, можуть передбачатися тільки за умови забезпечення коштами невідкладних витрат.

Кошторис складається всіма бюджетними установами на календарний рік і затверджується у встановленому порядку.

2. Принципи кошторисного фінансування

Принципи кошторисного фінансування виходять із наступного:

Ø Органічний зв’язок кошторисів із планом соціально-економічного розвитку регіону. Витрати бюджетних організацій визначені економічним планом тієї адміністративно – територіальної одиниці, де знаходиться ця організація.

Ø Цільове призначення бюджетного асигнування. Усі витрати бюджетних організацій згруповані по статтях бюджетної класифікації. Перевищення ліміту ресурсів на окремо взяту статтю не припускається.

Ø Використання режиму економії у витраті коштів. Цей принцип передбачає таке використання коштів, за якого досягається максимальна ефективність діяльності установи при мінімумі грошових витрат.

Ø Проведення вищестоящими організаціями і фінансовими

органами, зокрема Державним казначейством, систематичного

контролю за діяльністю бюджетних організацій

3. Касове виконання бюджетів

Механізм касового виконання Державного бюджету по витратах у 2001р. регламентувався наказом Державного казначейства України №3 від 22 січня 2001р. Згідно з цим положенням розпорядникам I і ІІ рівня відкриваються зведені особливі рахунки для зарахування коштів без указівки кодів функціональної класифікації витрат, що підлягають подальшому перерахуванню на особливі і реєстраційні рахунки.

Особливі рахунки – рахунки, що відкриваються в органах Державного казначейства розпорядниками бюджетних засобів (крім розпорядників ІІІ рівня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу і перерахуванню конкретному одержувачеві бюджетних коштів.

Реєстраційні рахунки – рахунки, що відкриваються в Державному казначействі розпорядником і одержувачем коштів Державного бюджету, для обліку операцій за коштами загального фонду бюджету.

Спеціальні реєстраційні рахунки – рахунки, що відкриваються розпорядниками коштів Державного бюджету всіх рівнів і одержувачами коштів Державного бюджету для обліку доходів і витрат, передбачених у частині спеціального фонду.

Головні розпорядники бюджетних коштів:

Ø міністри і керівники центральних органів виконавчої служби – по Державному бюджету;

Ø керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій – по місцевих бюджетах;

Ø голови сільських рад – по сільських бюджетах.

Головним розпорядникам надане право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижнього рівня, а також витрачати їх на інші цілі, на утримання апарату управління.

Розпорядники коштів ІІ рівня – бюджетні організації в особі їхніх керівників, що уповноважені на одержання асигнувань, прийняття зобов’язань, здійснення виплат з бюджету на виконання функцій організації, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переводу розпорядникам ІІІ рівня і безпосередньо підлеглим їм одержувачам.

Розпорядники коштів ІІІ рівня – бюджетні організації в особі їхніх керівників, що уповноважені на одержання асигнувань, прийняття зобов’язань, здійснення виплат з бюджету на виконання функцій організації, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переводу безпосередньо підлеглим їм одержувачам.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету до початку року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня на відповідній території (обласний рівень). Розпорядники коштів ІІІ рівня й одержувачі повинні включатися в мережу головних розпорядників коштів, якщо вони дістають кошти саме від нього.Не пізніше, ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники коштів подають Державному казначейству України на паперових і електронних носіях підготовлену мережу у встановленій формі.

Розпорядники коштів ІІ рівня надають управлінням казначейства на паперових і електронних носіях дані про підготовлену мережу розпорядників коштів ІІІ рівня й одержувачів у територіальному розрізі. управління звіряють отримані дані з інформацією, що надійшла від Державного казначейства, узагальнюють дані, групують по територіях (місто, район) і доводять на електронних носіях до відповідних відділень Державного казначейства.На нижньому рівні органи казначейства перевіряють відповідність даних, отриманих від вищого органа казначейства, перелікові розпорядників бюджетних коштів і одержувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Державного казначейства.Згідно з отриманими регістрами і наявними коштами управління зараховує кошти на особисті рахунки розпорядників ІІ рівня для подальшого їхнього розподілу (для зарахування на реєстраційні рахунки самого розпорядника коштів і/або зарахування на реєстраційні рахунки розпорядника коштів ІІІ рівня, або безпосередньо на реєстраційні рахунки одержувачів).Орган Державного Казначейства надає клієнтам виписки з рахунків за результатами попереднього операційного дня або за вимогою клієнта.

Розпорядники коштів ІІ рівня протягом одного робочого дня після одержання виписок зі спеціальних рахунків, що підтверджують зарахування коштів, готують розподіл коштів або платіжні доручення на перерахування коштів. Відповідальність за несвоєчасний розподіл коштів і надання платіжних доручень несуть відповідальні розпорядники бюджетних коштів і одержувачі.

Органи Державного казначейства перевіряють відповідність зазначених в отриманому розподілі коштів або в платіжному дорученні сум бюджетним призначенням і планам асигнувань, залишкам невикористаних розпорядниками коштів, наявності зареєстрованих зобов’язань і даним про розташування мережі.Для оформлення документів на одержання заробітної плати, стипендії, допомоги, витрат на службові відрядження й інші, що не можуть бути проведені безготівковими шляхом, розпорядники бюджетних коштів подають в органи Державного казначейства України заявку на видачу готівки.

Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими підписані договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право одержувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань у Фонд соціального страхування України, інші обов’язкові і податкові платежі, що утримуються і нараховуються на фонд заробітної плати. При одержанні заробітної плати і прирівняних до неї платежів разом із заявкою на одержання готівки подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку, відрахувань у Фонд соціального страхування України, сум страхових внесків у Пенсійний фонд України, інших обов’язкових і податкових платежів, пов’язаних з виплатою заробітної плати й інших соціальних виплат. У заявках на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів відзначають наявність або відсутність заборгованості зі сплати податків.

Після одержання готівки на продукти харчування, господарські товари і медикаменти в органи Державного казначейства України подаються документи, що підтверджують здійснені витрати й узяття на облік матеріальних цінностей. Підтверджуючі документи надаються на протязі трьох днів з моменту придбання. При ненаданні розпорядниками бюджетних коштів у встановлений термін документів, органи Державного казначейства України припиняють видачу чеків на одержання готівки для придбання продуктів харчування, господарських товарів і медикаментів.

Грошові чекові книжки для одержання готівки в установах банків органами Державного казначейства України можуть передаватися розпорядникам бюджетних коштів за умови попередньої їх реєстрації в журналі реєстрації виданих чекових книжок із указівкою номерів чеків, підписом особи, що одержала чекову книжку.

З метою своєчасного одержання готівки в установах банків органи Державного казначейства України готують касові заяви для одержання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, що планується, розпорядники бюджетних коштів подають в органи Державного казначейства України, у яких їм відкриті реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, касові заявки на одержання готівки, де вони звіряються з кошторисами доходів і витрат установ і узагальнюються. Зведена касова заявка передається в установи уповноважених банків не пізніше, ніж за 45 днів до початку кварталу або в терміни, установлені за узгодженням між органами казначейства й установами банків.Органи державного казначейства України встановлюють ліміти залишків готівки в касі для установ і організацій, що ними обслуговуються.При перерахуванні коштів на ощадні рахунки в органи Державного казначейства України подаються заявки на видачу готівки, платіжні доручення і регістри.

Кошторис є комплексним фінансовим інструментом, що розроблюється бюджетною організацією, та затверджується відповідними державними органами, тому повинен органічно поєднувати інтереси організацій і держави.

Касове виконання бюджетів є яскравим свідченням дієвості бюджетного механізму.Налагодження чіткого фінансового контролю є гарантією запобігання бюджетними зловживаннями