Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Політичне становище в Україні після Переяславського договору. Поділ України




Читайте также:
  1. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Quot;Українізація" 20-х років як соціокультурний процес.
  5. Активізація революційно – визвольної боротьби на Україні у складі двох імперій.
  6. Алгоритм розподільчого методу формування составів багатогрупних поїздів
  7. Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.
  8. Ауки України
  9. Бюджетна система України
  10. Бюджетні права в Україні, їхня характеристика

Входження України під протекторат Москви суттєво змінило геополітичну ситуацію у Східній Європі, викликало негативну ре­акцію з боку Польщі, Туреччини, Кримського ханства. Польський король звернувся до українського народу із закликом повернутись у його підданство, але безрезультатно.

Навесні 1654 р. у війну з Польщею вступила Москва, але відда­вала перевагу бойовим діям у Білорусії, намагаючись зайняти її територію і, очевидно, вважаючи, що Україна вже й так знахо­диться у її підданстві. Тут воювали й українські війська. 1654 р. московські війська на території України участі у боях не брали. Місцевому населенню і козакам довелося самим оборонятись. Осо­бливо героїчною була оборона Буші у жовтні 1654 р. на Поділлі на чолі з полковником Гречкою.

Перша велика битва з участю московських військ відбулася у січні 1655 р. під Охматовим на Черкащині («Дрижапільська бит­ва»). Сторони зазнали значних втрат, але ніхто не переміг. Пізні­ше союзні війська визволили Поділля, частину Галичини, але на­пад татар, які стали союзниками Польщі, змусив їх відійти. На Польщу напала Швеція і окупувала значну частину її території. Зі Швецією почала війну і Москва. Скориставшись цим, поляки за­пропонували Москві, Віленське перемир'я, підписане у вересні 1656 р. Воєнні дії припинилися, обидві країни обіцяли не вступати у переговори про мир із Швецією. Поляки обіцяли московському царю, що після смерті їхнього короля Яна-Казимира його (царя) оберуть польським королем. Довго довелось царю цього чекати, бо Ян-Казимир помер аж І668 р. Українські посли до участі у перего­ворах навіть не були допущені. Фактично це була зрада Москвою свого союзника. Україна знову опинилася сам на сам із Польщею.

Б. Хмельницький розпочинає активний пошук нових союзни­ків. Йому вдається домовитися про спільні дії зі шведським коро­лем та семиградським князем. У Польщу посилають експедицій­ний корпус на чолі з полковником А. Ждановичем. Союзникам вдалося взяти Краків і Варшаву, і здавалося, що Польща на порозі краху, але допомога австрійців і чвари серед союзників врятували її. Семиградські війська капітулювали, а українські відступили на свою територію.

В цей час Б. Хмельницький вже тяжко хворів, 27 липня 1657 р. він помер і був похований в Іллінській церкві на своєму хуторі Суботові.



Богдан Хмельницький — найвидатніший політичний діяч в іс­торії України. Йому належить заслуга організації української не­залежної держави, він протягом 10 років очолював Визвольну вій­ну українського народу. Б. Хмельницький — видатний полководець і дипломат. Він помер і справа визволення України до кінця не була вирішеною. Ще за його життя гетьманом формально обрали його сина Юрія, якому було лише 16 років, але згодом він відмови­вся від булави.

Гетьманом обирають Івана Виговського, який при Богдані був ге­неральним писарем. У цей час починається боротьба старшинських угруповань за владу, що негативно позначилося на стані всієї Укра­їни. Виговський знову вирішив орієнтуватись на Польщу, проти чого виступила промосковська партія серед старшини та значна частина селянства. Цей рух очолили полтавський полковник М. Пушкар та кошовий отаман Барабаш. У боротьбі переміг Виговський; його су­противники, а разом з ними ще 50 тис. людей загинули.

У вересні 1658 р. Виговський у м. Гадячі уклав з польськими представниками угоду, за якою Україна розривала відносини з Москвою і поверталась до складу Польщі. Три воєводства — Київ­ське, Чернігівське і Брацлавське — мали утворити Велике князів­ство Руське, яке повинно було об'єднатися з Польщею і Литвою на рівних правах у триєдину державу. Законодавча влада мала нале­жати Раді у складі послів з усієї України, виконавча — пожиттєво обраному гетьману. Передбачалось створення свого уряду, суду, скарбниці, грошей, війська в 40 тис. людей. Привілеї надавали старшині, яка могла отримувати шляхетство (по 100 козаків з кожного полку щорічно). У проекті йшлося про ліквідацію унії, зрівняння православної церкви з католицькою, право вищим ієрар­хам українського православ'я засідати у сенаті. Усі найвищі уря­довці мали бути з українців. Це був дуже цікавий проект, який мав більше прилучити Україну до Європи, проте він фактично по­збавляв її незалежності.



Московський уряд, стурбований Галицькою угодою, направ­ляє в Україну 150-тисячну армію. Вирішальна битва між украї­нсько-татарськими та московськими військами відбулася 28-29 червня 1659 р. під Конотопом. Московське військо було повніс­тю розгромлене. З0 000 московитів полягло на полі бою. «У жа­лібному одязі цар Олексій Михайлович вийшов до народу, і жах напав на Москву», — так писав про цю подію російський історик С. Соловйов.

Але Виговському не вдалося скористатися плодами своєї пере­моги. Опозиція проти нього зростала, промосковська партія міцні­ла, висуваючи на противагу Виговському гетьманом Юрія Хмель­ницького. Виговський у жовтні 1659 р. змушений був відмовитись від гетьманства.

Гетьманом обирають Юрія Хмельницького (1659-1662) — люди­ну слабовільну і безталанну. Москва підписує з ним нові Переяс­лавські статті, за якими гетьману забороняється мати зовнішньо­політичні відносини. Збільшувалась кількість царських військових залог у містах України. Так Москва хотіла убезпечити себе і тісні­ше прив'язати Україну.



Війна з Польщею продовжувалась. Під Чудновим на Житомир­щині 1660 р. російська армія Шереметьєва зазнала поразки. У ве­ресні 1660 р. Ю. Хмельницький уклав з польськими представни­ками Слободищенський трактат (від назви села на Житомирщині), за яким Україна поверталась під владу Польщі на умовах Гадяць-кої угоди без центрального пункту про Руське князівство. Юрій Хмельницький разом з поляками вів бойові дії проти московських військ і тих козаків, які були не згодні з його політикою. До речі, їх очолював рідний дядько Юрія (брат його матері) переяславсь­кий полковник Яким Сомко. Сомко у битві під Каневом розгромив Юрія, незадоволення яким все зростало. Наприкінці 1662 р. Юрій відмовився від гетьманства, передавши булаву своєму родичеві (од­руженому на його сестрі) Павлові Тетері (1663-1665).

На Лівобережній Україні владу Тетері не визнавали. Тут теж почала­ся боротьба за владу. На гетьманську булаву претендували полковник Яким Сомко (брат першої дружини Б. Хмельницького), полковник Ва­силь Золотаренко (брат третьої дружини Б. Хмельницького), кошовий отаман Іван Брюховецький (колишній джура — ад'ютант Б. Хмельниць­кого). У червні 1663 р. на чорній раді у Ніжині («чорній» тому, що в ній брали участь не лише козаки, а й селяни і міщани — чернь) завдяки соціальній демагогії і підтримці московських воєвод гетьманом обрали /. Брюховецького, який незабаром стратив своїх суперників.

Таким чином, відбувся поділ України на дві частини: Правобереж­ну, де гетьманом був орієнтований на Польщу П. Тетеря, і Лівобере­жну, де гетьманом став представник промосковської орієнтації І. Брюховецький. Частина України звільнялася від Польщі і мала своє управління. На довгий час Україна виявилася розчленованою. Це були основні результати Визвольної війни. Офіційно це було за­кріплено у січні 1667 р., коли у с. Андрусово близько Смоленська Польща і Москва підписали перемир'я на 13,5 року. У складі Мос­ковського царства залишалась Лівобережна Україна і Київ. Запорозь­ка Січ переходила під спільне управління Москви і Польщі. Підпи­санням Андрусівського перемир'я, своєю згодою на розчленування України царський уряд порушив свої зобов'язання про захист Украї­ни, зафіксовані Переяславською угодою 1654 р. Це був компроміс між двома монархіями (Польщею і Москвою) завдяки поділу Украї­ни. Для України це мало негативне значення, оскільки розділяло український народ, ускладнювало його консолідацію, обмежувало можливості політичного розвитку, гальмувало поступ культури.

Наслідки і значення Національної революції та Визвольної війни:

1) у ході визвольних змагань не вдалося звільнити нею Україну від польського панування, проте була створена автономна на­ціональна українська держава, відновлено традицію держа­вотворення українського народу;

2) українському народу вдалося зберегти свою етнічну самобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від геноциду;

3) у процесі боротьби з іноземними поневолючами було сформу­льовано національну ідею українського народу — ідею неза­лежності, свободи і побудови власної держави;

4) сформувалася українська політична еліта;

5) тяжкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втрати населення від епідемій, голоду, міграцій склали 2,5-3 млн людей (з 5 млн етнічних українців Речі Посполитої);

6) політична диференціація і поляризація української старши­ни (пропольські, промосковські, протурецькі угрупування);

7) спустошення і знелюднення Правобережжя і колонізація Сло­божанщини;

8) у результаті визвольних змагань за державою закріплюється назва «Україна».


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 49; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты