Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Соціально-економічний розвиток України в другій половині ХУП—ХУПІ ст.




Читайте также:
  1. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Аксіома 1: Розвиток (еволюція) системи визначається деякою ціллю й інформаційними ресурсами системи, її інформаційною відкритістю.
  5. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  6. Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.
  7. Ауки України
  8. Бюджетна система України
  9. В чому полягає внесок античної філософії в розвиток філософського знання
  10. В чому полягає внесок філософії Середньовіччя в духовний розвиток суспільства

Основою української економіки у цей час продовжує залиша­тись сільське господарство. Розширюються посівні площі, що було викликано зростанням попиту на сільськогосподарську продук­цію. Збільшується старшинське землеволодіння, основною фор­мою якого було рангове, — за службу відповідно до рангу на час зайняття посади.

Землеробство мало головним чином зерновий характер. Поглиб­лювалася його спеціалізація: якщо на Лівобережжі більше сіяли жита, то на Півдні – пшениці. З середини XVIII ст. в Україні почали вирощувати картоплю, що стало істотною зміною в розвит­ку не лише сільського господарства, але й життя українського на­селення в цілому. Починається культивування кукурудзи, цукро­вого буряка, соняшника, на наукову основу поступово переводиться садівництво і виноградарство.

Великі плантації займав тютюн. 1724 р. з України вивезено 37 884 пудів тютюну.

Удосконалюються сільськогосподарські знаряддя праці та агроку­льтура. Плуг стає масивнішим, придатним для оранки складних ґру­нтів. Починає застосовуватися багатопільна система землеробства.

Важливого значення набуло тваринництво, особливо племінне конярство та вівчарство.

Селяни України у XVIII ст. розподілялися на різні групи, що відрізнялися між собою рівнем особистої залежності, розміром і характером повинностей, розміром наділу. Основними групами були поміщицькі і державні селяни, але перші значно переважали. До державних селян належали селяни, що жили на державних і вла­сних землях, козаки Полтавської і Чернігівської губерній, селяни-однодворці, солдати, що відслужили військову службу, їхні сім'ї. Державні селяни поділялися на дві групи: 1)оброчні, тобто ті, що платили оброк (податок грошима або продуктами); 2) ті, що знахо­дилися на «господарському положенні».

Посилюється феодальна експлуатація селянства. Від дводенної на початку XVIII ст. панщина стає 4-5-денна у другій половині XVIII ст. Проте поступово спостерігається тенденція до заміни на­туральних оброків грошовими. Крім цього, посполиті та рядові козаки сплачували значні державні податки. 1783 р. юридично оформляється кріпосне право — забороняється переходи селян з місця на місце. З 1785 р. українська старшина наділялася правами російського дворянства.



На початку XVIII ст. в Україні різко зростає кількість мануфактур (так званий «Петрівський вибух»). 1719 р. було закладено першу в Україні Путивльську суконну мануфактуру, яка 1791 р. виробила 450 000 аршинів сукна армії. У другій половині XVIII ст. було засно­вано пороховий завод у Шостці, київський завод «Арсенал». Напри­кінці XVIII ст. в Україні нараховується 240 мануфактур. 1722 р. по­чинається видобування кам'яного вугілля (в Бахмуті).

Торгівельні зв'язки між Україною і Росією були досить інтенси­вними. Україна стала основним постачальником хліба і м'яса, шкіри і прядива для Росії і була ринком збуту товарів з Росії (хутро, голки, коси, папір). При цьому царським урядом проводилась про­текціоністська політика. 1669 р. для підтримки державної моно­полії Москви заборонялося завозити з України горілку та тютюн. Українські купці платили на україно-російському кордоні мито за ввіз товарів з Росії — індикту, за вивіз — евекту, яке йшло до української скарбниці. Суттєво зростає кількість базарів. На Ліво­бережжі їх діяло понад 8 тис, а на Слобожанщині – майже 2 тис. Базари збиралися раз або двічі на тиждень.

Більшість населення Лівобережної України складали селяни (1782 р. – 59 %), козаки – 33 %, інші – 8 %. 1795 р. українці становили 17 % населення імперії.



У XVIII ст. значно зростають міста. Населення Києва 1786 р. досягло 35 тис, Охтирки – 13 тис, Харкова і Ніжина – 11 тис., Сум – 10 тис., Полтави – 7 тис. Основну частину їхнього населення становили міщани, які займалися ремеслами, вели дрібну торгівлю, сплачували податки за круговою порукою, охороняли місто, виконували рекрутську пови­нність. Кожен міщанин, маючи капітал понад 500 крб міг записа­тися в купці, які об'єднувалися у гільдії. Правове становище куп­ця залежало від своєчасної сплати гільдійського внеску. У разі несплати купець переводився до міщанського стану і втрачав піль­ги (звільнення від подушного, рекрутчини та тілесних покарань).

Наприкінці XVIII ст. суспільний устрій України втрачає само­бутні риси. Тут встановлюється така ж соціальна структура, що й в інших регіонах Російської імперії.

З середини XVII ст. на території України почали поширюва­тись російські гроші. За Петра І була введена десяткова монетна система: рубль, гривеник, копійка. Протягом XVIII ст. проводи­лись заходи щодо стандартизації грошового обігу в Росії, в тому числі на Лівобережній Україні. Випускались мідні (копійки, п'я­таки), срібні (рублі, полтинники, гривеники), золоті (червінці, згодом 10-рублеві імперіали і 5-рублеві півімперіали) монети. З 1769 р. російський уряд почав випускати паперові гроші (асигна­ції). Російські гроші протягом XVIII ст. витіснили в Україні поль­сько-литовські. З ліквідацією в Україні гетьманського правління фінансова система України була об'єднана з фінансовою системою імперії. 1765 р. на Слобідську Україну було поширено поду­шний податок, а 1783 р. – на всю Україну.

Протягом XVIII ст. в Україні промислове виробництво набуло товарного характеру, але Україна втратила самостійність у зовні­шньо-економічних відносинах.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 17; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты