Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення

Кожна держава повинна створювати належні умови для повноцінної реалізації громадянами належних їм прав і свобод. Але не менше значення має і захист прав громадян, в тому числі і в адміністративному порядку. Незважаючи на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності не передбачає безпосередньо відповідальності правопорушника перед потерпілим, але сам факт визнання діяння караним та протиправним, усвідомлення того, що до порушника держава застосовує виховні, виправні та каральні заходи є гарантією того, що держава реагує на порушення законності, а, отже, права особи охороняються від протиправних посягань.

Регулювання будь-яких відносин у суспільстві спрямовано, перш за все, на позитивне регулювання. Але не всі суб’єкти співвідносять свою поведінку з вимогами чинного законодавства, вчиняючи проступки, в тому числі й адміністративно карані. Проте вчинення різних адміністративних правопорушень тягне за собою різні юридично значимі наслідки. Одні протиправні діяння завдають матеріальної шкоди суспільству чи окремим суб’єктам, інші таких наслідків не мають, проте вже сам факт вчинення протиправного діяння вказує на особу як на правопорушника.

Кожна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна бути покарана. Принципи індивідуалізації покарання співрозмірності відповідальності завданій шкоді, справедливості та інші відіграють надзвичайно важливу роль у процесі призначення покарання. Проте трапляються випадки, коли особа здійснює помилку – вчиняє незначне правопорушення, у чому розкаюється та з власної ініціативи відшкодовує завдану шкоду, здійснює інші дії, що вказують на усвідомлення винним своєї вини та щире бажання виправитися. Саме тут постає питання про доцільність застосування покарання, про виконання тієї виховної ролі, яку має адміністративна відповідальність.

Особливістю адміністративного правопорушення є те, що, на відміну від злочину, воно не характеризується такою ознакою як суспільна небезпека. Адміністративні правопорушення є соціально шкідливими, тобто об’єктивно завдають певної шкоди охоронюваним суспільним відносинам, але розмір такої шкоди, можливість її відвернення чи відшкодування також може впливати на вид і міру відповідальності правопорушника. Інколи при розгляді справ про адміністративні правопорушення з урахуванням обставин справи та особи правопорушника виникає питання про звільнення його від відповідальності внаслідок малозначимості діяння.

Законодавство України не дає визначення і не містить переліку малозначних правопорушень чи вказівок на їхні ознаки. Це суттєво ускладнює процес застосування ст. 22 КУАП. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою), виходячи з того, що малозначні правопорушення — це такі діяння, які:

1) не являють собою великої суспільної небезпеки,

2) у вчиненні яких порушник щиро розкаявся,

3) не заподіяли або не здатні були заподіяти значної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим, охоронюваним законом, цінностям.

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням. Прикладом звільнення від адміністративної відповідальності може служити роз’яснення громадянинові, який намагається перейти проїзну частину вулиці поза пішохідним переходом, протиправного характеру його поведінки та можливих шкідливих наслідків для нього й суспільства.

Звільнення від відповідальності за адміністративне правопорушення — одна з форм виховного впливу, що застосовується органом (посадовою особою) адміністративної юрисдикції. Вона не зв’язана ні з адміністративним стягненням, ні з заходами громадського впливу, оскільки усне зауваження правопорушнику не тягне для нього ніяких юридичних наслідків. По суті справи правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння з розумінь гуманності, хоча саме по собі це діяння як у момент його здійснення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням. Звідси випливає, що звільнення від відповідальності і використання усного зауваження, як захід виховного впливу, можливо тільки при малозначності правопорушення і впевненості в тому, що правопорушник усвідомив протиправність своєї поведінки і не буде допускати подібного надалі.

На доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності з мотивів малозначності можуть вказувати обставини, що пом’якшують відповідальність, у тому числі й умови, що дозволяють досягти виховних і попереджувальних цілей без застосування заходів адміністративного впливу, зокрема, факт відсутності в порушника стійких антигромадських установок, що підтверджується позитивною характеристикою з місця роботи, служби, навчання, проживання, відсутність фактів вчинення протиправних дій у минулому, вчинення правопорушення з необережності тощо. Звільнення від адміністративної відповідальності може мати місце і тоді, коли шкода, яка була завдана охоронюваним законом інтересам була повністю відшкодована за ініціативою правопорушника.

Встановлення в КУАП такого заходу впливу на правопорушників як зауваження, дає підставу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, у тому числі і малозначне. Разом з тим використання зауваження, як способу реагування на правопорушення, не означає застосування до правопорушника державного примусу, оскільки на відміну від попередження усне зауваження не значиться серед видів стягнень, передбачених ст. 24 КУАП. Усне зауваження — це захід виховного характеру, тоді як попередження відповідно до частини першої ст. 24 і ст. 26 — це стягнення, що передбачається в санкціях відповідних статей Особливої частини КУАП. Попередження правопорушнику виноситься в письмовій формі чи фіксується іншим способом (наприклад, записом чи проколом у талоні до посвідчення водія).

Звільнення особи від адміністративної відповідальності в зв’язку з малозначністю правопорушення не є обов’язком юрисдикційного органу, посадової особи, що здійснюється ними в силу вимог ст. 24 КУАП на стадії розгляду і вирішенні справи про адміністративну відповідальність. У зв’язку з цим зазначений орган чи посадова особа зобов’язані ретельно розглянути і проаналізувати всі сторони вчиненого порушення, оцінити обстановку його здійснення, його наслідки, переконатися, що відсутня значна шкода. Важливим є також врахування особистості порушника, обставин що обтяжують чи пом’якшують відповідальність тощо.