Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність

Кількість правопорушень, що вчиняють зараз в нашій державі є досить великою. Але разом з тим, кожне протиправне діяння є своєрідним та неповторним, оскільки на його вчинення впливають різні психологічні, емоційні, економічні, особисті та інші фактори. Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, при притягненні особи до адміністративної відповідальності необхідно виходити з того, за яких обставин, в якому психологічному стані особа вчинила правопорушення, слід також з’ясувати, чи є у особи так звані „стійкі антригромадські установки”, про наявність яких свідчить повторне вчинення правопорушення тощо. Адже часто трапляється так, що людина вчиняє протиправне діяння зопалу, не подумавши, вперше або ж під впливом якихось тяжких сімейних чи особистих обставин, бо ж життя кожної людини є своєрідним і кожен по-своєму реагує на різні обставини свого життя. Так, однакові за своєю суттю події можуть викликати в різних людей абсолютно неоднакові наслідки: сімейна сварка може спровокувати душевний зрив, хвилювання, потяг до алкоголю чи не мати зовсім жодного зовнішнього прояву, а тому всі ці обставини мають бути враховані при призначенні покарання.

Законодавець врахував диференційованість психіки кожної конкретної особи і тому передбачив на законодавчому рівні певні обставини, що можуть впливати на вид і міру покарання. Такі обставини можна поділити на дві групи: обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальністьза адміністративне правопорушення, перелічені відповідно в ст. ст. 34 і 35 КУАП.

Пом’якшуючими відповідальність обста­винами визнаються:

1. Щире розкаяння винуватого (розкаяння означає негативну оцінку особою факту правопорушення та спричиненої ним шкоди). Щире розкаяння винного - несе в собі серйозний морально-етичний потенціал, пробуджує у правопорушника визнання своїх дій неправомірними і аморальними. Разом з тим, законодавець не вказує, в чому саме має проявитися це щире розкаяння і чи можна про нього говорити, коли особа здійснює декілька правопорушень і при цьому „щиро розкаюється”.

2) відвернення винуватою особою шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди (відвернути шкідливі наслідки особа може лише у випадку добровільної чи примусової відмови від вчинення правопорушення, у будь-якому випадку – до початку адміністративного провадження. Відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди можливе лише після вчинення адміністративного проступку, причому, добровільність відшкодування чи усунення шкоди означає, що особа дія самостійно, без зовнішнього примусу);

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин (у першому випадку мається на увазі вчинення адміністративного проступку в стані афекту, хоча відповідної термінології КУАП не вживає. При оцінці тяжких сімейних чи особистих обставин слід враховувати, що наявність у особи суб’єктивних труднощів не завжди пов’язано з його сімейним статусом, а тому законодавець розрізняє ці поняття. Під тяжкими обставинами, як правило, розуміють матеріальні (майнові) проблеми, наслідком яких певною мірою і є вчинення адміністративного проступку). Збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин передбачає такий негативний їх збіг, який заподіює особі страждання, негативно впливає на її психіку, може викликати стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки. Перелік зазначених обставин законом не визначається. Проте аналіз судової практики дозволяє серед тяжких обставин назвати наступні: смерть або тяжка хвороба рідної чи близької людини; хвороба винного; втрата ним роботи; складні житлові умови; подружня зрада або інша подія, яка викликала конфлікт у сім’ї; скрутне матеріальне становище; проживання підлітка у сім’ї, де зловживають алкогольними напоями чи наркотичними речовинами тощо;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім (вважається, що неповнолітній не в змозі самостійно оцінювати повною мірою суспільну небезпечність діяння, а тому законодавець кваліфікує цю обставину як пом’якшуючу);

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Здійснення правопорушення вагітною жінкою визначається одною із пом’якшуючих обставин тому, що в цей час жінка може бути досить запальною, чутливою до деяких подій і це може відображатися на її поведінці, а іноді призводити і до здійснення правопорушення. Вагітність буде враховуватися в тому випадку як пом’якшуюча обставина, якщо буде доведено, що адміністративне правопорушення було вчинене під впливом цього фактору. Якщо жінка має дитину віком до одного року, то вважається, що це є пом’якшуючою обставиною з урахуванням важкості у догляді за дитиною (недосипання, нестабільний життєвий графік), що підриває здоров’я матері, робить її більш роздратованою і тому може відобразитися на її вчинках, і підштовхнути на вчинення адміністративного правопорушення.

Цей перелік не вичерпний. Орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати пом’якшуючими й обставини, не передбачені законом (наприклад, бездоганну трудову діяльність, похилий вік, наявність у порушника утриманців і т. ін.).

На відміну від пом’якшуючих, в ст. 35 КУАП наведено повний перелік обставин, що обтяжують відповідаль­ність за адміністративне правопорушення. До таких обставин належать:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимо­гу уповноважених на те осіб припинити її, що свідчить про злісний характер правопорушення та небажання винного відмовлятися від противної поведінки;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушен­ня, за яке на особу вже накладалося адміністративне стягнення; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин. Наявність такої обтяжуючої обставини вказує на те, що правопорушник не сприйняв факт притягнення його до відповідальності як спосіб виховного впливу. Варто відзначити, що обтяжуючою обставиною повторність може бути визнана лише у таких випадках. По-перше, повторним є тільки знову вчинене протягом року однорідне правопорушення. Однорідність означає здійснення посягання на той самий родовий та безпосередній об’єкт. Якщо ж особа, до якої застосовувалися заходи адміністративної відповідальності, здійснює інші правопорушення, це не вважається повторністю, передбаченою п. 2 ст. 35 КУАП. По-друге, повторним є тільки таке правопорушення, за яке до особи вже були застосовані заходи адміністративного примусу. Якщо ж особа вчиняє кілька однотипних правопорушень протягом певного часу, але за жодне з них до неї не було застосовано заходів відповідальності, вони вважаються продовжуваними, а не триваючими правопорушеннями. По-третє. Повторність тільки тоді є обтяжуючою обставиною, коли вона не передбачена як кваліфікуюча обставина відповідного правопорушення. Разом з тим, вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин, завжди є обставиною, яка обтяжує відповідальність незалежно від того, чи притягалася вона за нього до відповідальності чи ні;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення. Втягнення являє собою дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки. На відміну від примушування, особа згодом вчиняє бажані для винного дії за власною волею. Втягування може здійснюватися шляхом умовлянь, залякування, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо. Втягнення неповнолітнього у правопорушення обтяжує відповідальність незалежно від того, в якій формі воно здійснювалося;

4) вчинення правопорушення групою осіб завжди обтяжує відповідальність, оскільки становить більшу суспільну небезпеку, бо передбачає об’єднання зусиль кількох осіб для вчинення того самого адміністративного проступку;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин. Під умовами стихійного лиха мають на увазі землетрус, обвали, пожежі, повені та інші обставини, в тому числі воєнний або надзвичайний стан по всій території України або в окремих її місцевостях;

6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Такий стан має бути визначений документально (актом медичного огляду, показаннями свідків тощо) Разом з тим, закон надає право органам або посадовим особам, що накладають адміністративне стягнення не визнавати стан сп’яніння обтяжуючою обставиною залежно від характеру вчиненого правопорушення (наприклад, за демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів – ст. 164-6 КУАП).

При накладенні стягнення обставини, що пом’якшують і обтя­жують відповідальність, враховуються лише за умови, що вони пере­бувають за межами складу правопорушення, тобто не є його складо­вою частиною. Так, вчинення дрібного хуліганства в стані сп’яніння обтяжує відповідальність порушника, а керування транспортним засобом у стані сп’яніння не обтяжує, тому що ця ознака безпосеред­ньо входить до складу правопорушення.