Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку

Відкриття національних кордонів України, покращення купівельної спроможності населення, розвиток економічних зв’язків різних регіонів призвели до збільшення кількості осіб, які використовують транспортну систему нашої держави в ході туристичних, комерційних, службових та інших подорожей, під час виконання трудових обов’язків, а також для вирішення побутових потреб тощо. Проте не всі громадяни використовують транспортні засоби, магістралі та засоби зв’язку відповідно до їх функціонального призначення. Значна частина населення в ході їх експлуатації порушує порядок і умови їх застосування, що тягне за собою застосування заходів адміністративної відповідальності, визначених главою 10 КУАП (ст. 109-148⁵).

Однією з найбільших груп правопорушень, передбачених главою 10 є так звані транспортні правопорушення. Адміністративні правопорушення на транспорті можуть бути вчинені в сфері морського, річкового, дорожнього, повітряного, залізничного, трубопровідного, гужового та електротранспорту. Варто відзначити, що транспортні правовідносини регламентуються спеціальними правилами, визначеними законами і підзаконними нормативними актами, наприклад, Законами України „Про дорожній рух”, „Про автомобільний транспорт”, „Про автомобільні дороги”, „Про залізничний транспорт”, „Про трубопровідний транспорт”, Правилами дорожнього руху, Статутом залізниць України, Правилами польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України, Конвенцією про правопорушення та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна, а також іншими актами. Порушення відповідних розпоряджень може бути основою для застосування адміністративних санкцій.

Норми відповідних актів визначають порядок регулювання пересування фізичних осіб і вантажів за допомогою транспортних засобів. Цілями їхнього встановлення є забезпечення безпеки учасників транспортної діяльності: водія, пішохода, пасажира транспортного засобу, а також їх майнових інтересів, у сфері володіння, користування і розпорядження автотранспортними й іншими засобами пересування, захист майнових прав громадян і т.д.

Дуже розповсюдженим адміністративним правопорушенням є порушення, пов’язані з управлінням транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, де такий стан визначений нормою про відповідальність (ст. 129 – допуск до керування транспортними засобами або суднами водіїв чи судноводіїв, які перебувають у стані сп’яніння, ст. 130 – керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп’яніння) або ж є обставиною, що обтяжує відповідальність особи.

Підставою для кваліфікації об’єктивної сторони цих правопорушень є процедура медичного огляду. Як правило, огляд здійснюється спеціалізованими установами територіальних органів Мінохорони здоров’я – диспансерними відділеннями наркологічних лікарень і наркологічних диспансерів. Результатом є протокол медичного огляду, у якому можуть бути сформульовані наступні висновки:

а) ознак сп’яніння не виявлено;

б) наявність ознак алкогольного сп’яніння;

в) наявність алкогольної коми;

г) наявність стану наркотичного одурманення.

Адміністративне правопорушення вважається вчиненим у стані сп’яніння лише в останніх трьох випадках, причому основним юридичним фактом, що свідчить про наявність порушення, є медичні критерії, що підтверджують стан сп’яніння.

Велика кількість адміністративних транспортних проступків проявляється як порушення правил здійснення певних дій: порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті (ст. 109), порушення правил користування засобами залізничного транспорту (ст. 110), порушення правил безпеки польотів (ст. 111), порушення правил поведінки на повітряному судні (ст. 112), порушення правил користування засобами морського транспорту (ст. 115) тощо. Вчинення заборонених проступків може об’єктивно завдавати шкоди не лише засобам транспорту, але й іншим особам. Так, порушення правил поведінки на повітряному судні може мати наслідком укладення роботи екіпажу, що негативно позначається на безпеці всіх пасажирів, у тому числі й безпеці правопорушника. Відзначимо також, що об’єктивним проявом транспортного правопорушення може виступати дія чи бездіяльність, яка за інших обставин не є адміністративно караною та не становить суспільної шкідливості: використання електронної техніки, мобільних телефонів, портативних радіоприймачів на повітряному судні тощо.

Значна кількість правопорушень на транспорті здійснюється з прямим умислом: порушення правил безпеки польотів (ст. 111), правил користування засобами морського транспорту (ст. 115), експлуатація водіями транспортних засобів, номери яких не відповідають записам у реєстраційних документах (ст. 121¹), невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 122²) тощо.

Суб’єктами транспортних правопорушень можуть виступати особи, які досягли 16 років, а в окремих випадках – суб’єкти, які наділені спеціальним правом (правом управління транспортним засобом).

Забезпечення безпеки руху та експлуатації транспортних засобів неможливе без якісного регулювання транспортного потоку, належного утримання автомобільних та інших шляхів. З метою недопущення псування шляхового покриття, для забезпечення утримання його в належному стані, законодавством передбачено адміністративну відповідальність за ряд проступків у цій сфері: пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд та технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів для їх усунення (ст. 139), порушення правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт (ст. 140), порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів (ст. 141) тощо. Важливість введення вказаних заборон є очевидною, адже їх відсутність призведе до хаосу на дорогах, що сприятиме збільшенню кількості ДТП, завдаватиме шкоди життю і здоров’ю громадян та їх майну.

Суб’єктами вказаної групи правопорушень можуть виступати громадяни та посадові особи, до повноважень яких належить забезпечення здійснення дій щодо належного утримання шляхів, додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів тощо.

Значну частину правопорушень, передбачених главою 10 КУАП становлять порушення, пов’язані з неналежним користуванням засобами зв’язку: порушення правил охорони ліній і споруд зв’язку (ст. 147), обладнання та експлуатація установок проводного мовлення без належної реєстрації або дозволу (ст. 144), пошкодження таксофонів (ст. 148), використання засобів зв’язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян (ст. 148³) тощо.