Організація аудиту екологічного менеджменту

Екологічний аудит представляє нову категорію в інструментарії економічних механізмів захисту навколишнього природного середовища. Система заходів з екологічного аудиту, як і його концепція, були сформовані наприкінці 70-х років. Вони були покликані посилити заходи з екологічного контролю у наслідок аварій, які збільшилися на виробництві. Основною метою екологічного аудиту була перевірка відповідності діяльності промислового підприємства законам і нормативам, що існують.

Екологічний аудит, експертиза й аналіз діяльності та звітності промислового підприємства звичайно проводяться уповноваженими юридичними або фізичними особами, або власними структурами підприємства для визначення відповідності діяльності підприємства чинному екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів із забезпечення екологічної безпеки, для проведення консультацій і видачі рекомендацій.

Екологічний аудит – це документально оформлений процес перевірки встановлених показників, що містить збір і об’єктивну оцінку даних для встановлення становища підприємства у сфері охорони навколишнього природного середовища і відповідності фактичних показників плановим.

Головною метою екологічних перевірок є збір даних про стан внутрішніх підконтрольних елементів підприємства, дотримання підприємством вимог законодавства, норм і правил у сфері охорони навколишнього природного середовища для своєчасного вживання заходів із усунення виявлених порушень та попередження негативного впливу підприємства на навколишнє природне середовище. До інших цілей належить: збір даних для визначення якості навколишнього природного середовища, тестування використовуваних ресурсів, визначення рівня екологічної безпеки службовців, розміщення відходів виробництва тощо. Основними принципами екологічного аудиту є: об’єктивність і вірогідність; достатність і конфіденційність; професіоналізм і компетентність.

Основним завданням екологічного аудиту є оцінка екологічної безпеки виробництва і виконання екологічних вимог у таких випадках: при оцінці інвестиційних проектів, планованих до фінансування за рахунок коштів міського й обласного екологічних фондів та інших джерел фінансування; при оцінці підприємств із погляду забезпечення екологічної безпеки; при висновку договору на екологічне страхування з ініціативи страхової компанії або підприємства, що страхується з метою оцінки страхового ризику; при оцінці реального стану питань охорони навколишнього природного середовища й екологічної безпеки на підприємствах; при підготовці матеріалів, необхідних для обліку екологічного чинника, у процесі приватизації; при виборі раціональних схем діяльності, що забезпечують виконання екологічних нормативних актів, стандартів, правил, розпоряджень і вимог державних природоохоронних органів; при підготовці документів для звільнення від платежів за забруднення навколишньої природного середовища; при перевірці документів на видачу тимчасових дозволів на викид, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів, розгляд звертань; при проведенні консультацій і видачі рекомендацій; при перевірці матеріалів заявника на одержання ліцензії на здійснення окремих видів діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища.

При аналізі природоохоронної діяльності промислових підприємств використовує такі методи екологічного аудиту.

Метод анкетування – один із основних методів огляду, аналізу, оцінки й ранжування екологічних проблем, що дозволяє обґрунтовувати і розробляти конкретні й адресні рекомендації. Його сутність полягає у складанні переліку напрямів екологічної діяльності підприємства при проведенні моніторингу, контролю і управління, у зборі даних для оцінки її ефективності та розробки рекомендацій і пропозицій з розвитку та підвищення ефективності діяльності підприємства.

Метод матеріальних балансів і технічних розрахунків – це складання й аналіз системи матеріальних балансів основних компонентів сировини й матеріалів, води, речовин, що забруднюють. Він дозволяє оцінити фактичний вплив на навколишнє природне середовище не тільки виробництва в цілому, але й окремих джерел впливу на навколишнє природне середовище, систем регулювання скидання і викиду забруднюючих речовин, систем розміщення і видалення відходів, систем моніторингу. Узагальнені й детальні балансові схеми матеріальних потоків є однією з найбільш зручних форм представлення даних про вплив виробництва на навколишнє середовище.

Моніторинг екологічного менеджменту й екологічний аудит промислових підприємств може здійснюватися співробітниками екологічного департаменту підприємства. Розмір групи внутрішніх екологічних аудиторів залежить від розміру промислових підприємств та обсягів продукції, що випускається ними. Група внутрішніх екологічних аудиторів може працювати в складі екологічного департаменту, та складати відділ екологічного моніторингу та аудиту й підпорядкуватися безпосередньо начальнику департаменту. Залучення до складу екологічної аудиторської групи працівників свого підприємства або сторонньої організації здійснюється за рішенням керівника підприємства. Групу екологічних аудиторів формує начальник екологічного департаменту, вона складається зі співробітників відповідно до статуту підприємства і стандарту ДСТУ ISO 14012, який описує вимоги до екологічних аудиторів.

Для ефективності та якості внутрішніх перевірок група екологічних аудиторів промислового підприємства повинна самостійно розробити методичне забезпечення і рекомендації, які встановлюють порядок організації й проведення внутрішніх екологічних аудиторських перевірок підприємства.

Для проведення екологічного аудиту підприємство може скористатися послугами спеціальних підприємств, але це впливатиме на конфіденційність діяльності підприємства, витрати коштів, часу.