Методика вивчення літератури Є.М.Ільїна.

Така ж багатоаспектна, як система В. Ф. Шаталова, методика вчителя з Санкт-Петербурга Є. М. Ільїна. Це методика навчання літератури. Вона дозволяє досягти того, що кожний учень захоплюється читанням літературних творів, навчається читати серйозно, вдумливо; кожну дитину Є. М. Ільїн навчає писати розумні ґрунтовні твори — висловлювати думки у письмовій формі. Основами своєї методики сам педагог називає деталь, питання, творчий прийом і неординарне домашнє завдання. Деталь — це той цікавий, інтригуючий фрагмент твору, який змушує читача замислитись не тільки над текстом, але й над власними життєвими проблемами, співзвучними думні автора літературного твору. Пробуджує думку правильно і вчасно сформульоване питання, для якого деталь — відправна точка. Це може повести за собою цілий ланцюжок взаємопов’язаних питань, які й дозволять розкрити глибинну суть літературного твору. Творчий прийом вчителя робить кожний урок не схожим на інші, запобігає нудній одноманітності. І, зрештою, неординарне домашнє завдання стимулює учня до читання творів, до самостійного пошуку, самостійних міркувань — до самоосвіти.

Є. М. Ільїн визнає за літературою насамперед виховуючу функцію, а потім вже освітню. Бесіду ж педагога з учнем чи з учнями про художній твір він називає "вторгненням у життя". За переконанням Є. М. Ільїна, тільки виховний підхід здатний пробудити в учня інтерес до книги. Теми уроків і тематика творів перетворюють виховний вплив педагога і книги на становлення юної душі єдиним монолітом, здатним протидіяти сучасній жорстокій реальності.

Наприклад, тема уроку — "Мати". Обирається "деталь" — цитата з твору О. М. Горького: "У Ларри не було матері..." Далі йде питання вчителя: "Як же не було? Змучена, висохла, у розпачі стоїть вона біля сина-красеня. Проте, у егоїстів і самолюбів, дійсно, немає матерів". І домашнє завдання: "Уважно подивитися на свою маму".

На маму — означає, на себе. Мати — дзеркало нашого ставлення до людей. Буває, багато років живеш поруч з дорогою й близькою людиною, але не бачиш її, бо займаєшся винятково собою. А тепер ось... запитай: чи є у тебе мама?! Незавидна доля того, хто вперше "побачить" свою маму, коли її вже не стане".

Найчастіше домашніми завданнями стає написання творів. Тематика відзначається оригінальністю й змістовністю. Кожна тема — пропозиція поміркувати і над власним життям. Ось кілька тем:

1) "Ти любиш життя. Але воно не посміхається тобі. Чи зможеш ти посміхнутися йому" (за твором М. Островського "Як гартувалась сталь");

2) "Остогидле життя!" (роздуми над казкою М. Салтикова-Щедріна "Премудрий пічкур");

3) "Доброта, яка не викликає співчуття" (А. Чехов "Вишневий сад");

4) "Чи кожна праця звеличує?" (підсумково-узагальнююча тема).

Учні Є. М. Ільїна відзначаються грамотністю. Педагог на кожному занятті акцентує увагу дітей на правописі найскладніших слів. Він розучує з ними жартівливі примовки — правила правопису, наприклад: "Я же запомню, запомнишь ли ты: три бы частицы писать без черты". (У тексті примовки вжиті три потрібні частки.) Часто наставник пропонує диктанти, де в одній фразі потрібно виставити 9 ком, чи просить знайти у записах на дошці помилку. Такі вправи удосконалюють граматичну уважність учнів.

Методика Є. М. Ільїна була розроблена для застосування у класі, але і для індивідуального домашнього навчання навряд чи можна знайти стрункішу й ефективнішу систему, аніж ця.

XX століття за достоїнством оцінило риторику. Сучасне кваліфіковане гувернерське навчання й виховання, як і за часів М. Монтеня, передбачає засвоєння дитиною основ ділового (офіційного) та неофіційного спілкування. Шлях оволодіння основами спілкування можна умовно поділити на два етапи. Перший етап — постановка голосу, другий — теоретичне і практичне засвоєння азів майстерності володіння увагою слухачів.

"Поставлений голос" — це вміння мовця без шкоди для здоров’я оптимально використовувати природні можливості свого голосу відповідно до життєвої чи професійної необхідності. Звучання голосу залежить від біологічних задатків людини, її вольових зусиль, акустичних особливостей приміщення. Результатом обізнаності з цими чинниками, а також здатності застосовувати ці знання на практиці й буде поставлений голос.

Володіння увагою слухачів — важлива складова вміння впливати на оточуючих, перетворювати їх на своїх однодумців. Тому засвоєння дитиною відповідних знань, вмінь і навичок відіграє істотну роль у її подальшому особистому житті та професійній діяльності. Водночас це важлива складова педагогічної майстерності, основа успішної педагогічної роботи, яка залежить від серйозності підготовки педагога до спілкування з людьми і від його уміння працювати над собою. Відповідно, теоретична обізнаність і практичні вміння у цій галузі корисні не тільки вихованцеві, насамперед вони необхідні самому гувернерові. Тому дидактичний підхід до вивчення основ спілкування є цінним, у першу чергу, для домашнього наставника.

Підсумуємо. Як засвідчують приклади, у XX — на початку XXI століття система індивідуального домашнього навчання продовжує збагачуватись новими ефективними методиками. Посилений інтерес викликає риторика.