ПОНЯТТЯ «ГРУПОВА ДИНАМІКА». ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИНАМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В МАЛІЙ ГРУПІ.

Динамічні характеристики малої групи відображають групові процеси, які відтворюють увесь цикл життєдіяль­ності групи: утворення, становлення, розвиток, функціону­вання, розпад, а також нормативний вплив, феномен групового тиску, групову згуртованість, лідерство і прийняття групових рішень.

Групова динаміка охоплює всі види колективної взає­модії у групі. Йдеться про такі процеси, як групова згурто­ваність, влада, прийняття рішення, зміна влади, спосіб реагування на інші групи та ін. Більшість з них відбувається тільки в малій соціальній групі.

Групова динаміка (грец. dunamicos - сильний) - сукупність про­цесів, що відбуваються в малій групі і характеризують її з точки зо­ру руху, розвитку та функціонування.

Соціальна психологія звертає увагу передусім на те, як .мала група формується, розвивається, досягає вершини або зникає чи модифікується.

Вперше термін «групова динаміка» був використаний Куртом Левіном в статті «Експерименти в соціальному просторі», опублікованій в одному з американських наукових журналів ще в 1939 році

§ КуртЛевін (1890—1947)

Термін «групова динаміка» спочатку використовував­ся для позначення створеної К. Левіним наукової школи (школа групової динаміки), що тлумачила групу як дина­мічне ціле. Описуючи її властивості, вчений використову­вав такі закони:

1. Ціле домінує над частинами. Це означає, що групу не можна розглядати як суму індивідів, оскільки вона час­то змінює їх індивідуальну поведінку. Ззовні легше впли­вати на групу загалом, ніж на поведінку окремих індиві­дів. За таких умов кожен індивід визнає свою залежність від інших належних до групи індивідів;

2. Окремі елементи об'єднуються у ціле. Отже, основою групи є взаємозалежність індивідів, які охочіше приєдну­ються до груп, з якими себе ототожнюють, а не до тих, від яких залежать, залишаючись серед осіб, до яких відчува­ють свою належність, навіть якщо їх поведінка є недруж­ньою.

Пізніше ці міркування і висновки були підтверджені емпірично, що дало змогу з'ясувати закономірності функ­ціонування і розвитку груп різної спрямованості.

Механізми групової динаміки забезпечують збалансо­ваність між силами розвитку і стабілізації. Залежно від сповідуваних принципів виокремлюють і класифікують різну їх кількість. За одним із підходів до психологічних механізмів групової динаміки зараховують:

Ø ідіосинкразійний (грец. idios - особливий, незвич­ний і synkrasis - змішування) кредит лідера. Феномен «ідіосинкразійного кредиту» є своєрідним дозволом групи на поведінку, яка відхиляється від групових норм. Пере­дусім його надають суб'єкту з високим статусом у групі, оскільки вважається, що він більше, ніж інші, орієнтуєть­ся на групу, впроваджує інновації, найкомпетентніший. Наприклад, лідерам, які зробили вагомий внесок у життє­діяльність групи, дозволено у своїй поведінці відхилятися від групових норм, експериментувати з новими можли­востями. За умови коли такі експерименти з цілями, спо­собами їх досягнення, новими формами міжособистісної взаємодії більшість груп визнає і схвалює як позитивні, їх результати можуть стати новою груповою нормою. Цей механізм сприяє створенню передумов для переходу гру­пи на вищий рівень розвитку;

Ø розв'язання внутрігрупових суперечностей. Виокрем­люють такі типи суперечностей між зростаючими потенцій­ними можливостями групи та її актуальною діяльністю; між зростаючим прагненням учасників групи до самореалізації та самоствердження і одночасно посиленими тенденціями входження особистості до групової структури, інте­грації її з групою; між реальною поведінкою лідера і очіку­ваннями від неї (ця суперечність зводиться до з'ясування причин розвитку групи через конфлікт між лідером і послі­довниками, тобто враховується тільки один аспект розвит­ку групи). Внутрігруповий конфлікт є потенційною можли­вістю просування групи до вищих рівнів і сприяє розвитку групи за конструктивного розв'язання суперечностей;

Ø психологічний обмін. Полягає у наданні групою більш високого психологічного статусу індивідам, котрі зробили вагомий внесок в її життєдіяльність. Різновидом психологічного обміну є ціннісний обмін. Відповідно ко­рисні дії, адресовані як окремим членам, так і групі позначають поняттям «ціннісний внесок індивіда». У процесі групового функціонування активна участь індивіда (інди­відів) у досягненні групової цілі, реалізації групових цін­ностей «обмінюється» на високий груповий статус. Розви­ток групи відбувається через реальні групові дії, внаслідок чого, спираючись на оцінку вкладів у спільну справу, стає очевидною диференціація індивідуальних групових позицій (статусна диференціація).

Зовні простіша, але детальніша класифікація, що має своїми елементами дві групи протилежно спрямованих взаємозалежних механізмів групової динаміки.

1. Механізми розвитку:

Ø ідіосинкразійний кредит лідера;

Ø нормативний вплив меншості. Цей механізм розвит­ку сприяє зростанню пізнавальної активності членів гру­пи, нерідко призводить до зміни групових цілей, способів їх досягнення;

Ø внутрігруповий конфлікт. Спрямований на розв'язання існуючих у групі суперечностей. Якщо його характер конструктивний, то група має потенційну можливість розвиватися, вдосконалювати форми і методи роботи;

Ø ефекти поляризації і зсуву до ризику. Виникають у процесі прийняття групового рішення. їх відносять до ме­ханізмів розвитку, оскільки вони сприяють обміну думка­ми, обговоренню суперечностей, пропонують варіанти ви­бору під час групової дискусії.

2. Механізми стабілізації:

Ø конформність (лат. comformis - подібний). Цей фе­номен тлумачиться як схильність піддаватися реальному чи уявному тиску групи. Така поступливість виявляється у зміні поглядів та поведінки індивіда відповідно до точки зо­ру більшості. Згідно з цим трактуванням конформність - це механізм стабілізації, який забезпечує перемогу прий­нятих більшістю норм, підкорення ним індивідуальних ре­акцій, оцінок, дій і вчинків;

Ø сумісність і спрацьованість. Породжують стійкі від­носини, до яких залучені учасники спілкування і які задо­вольняють членів групи;

Ø згуртованість. Цей процес характеризує ступінь прихильності індивідів до групи. Як стабілізуючий меха­нізм групової динаміки, згуртованість зумовлює подіб­ність думок, цінностей, уявлень про цілі групи, особливос­ті її діяльності та функціонування.

Механізми групової динаміки зумовлюють дві проти­лежні тенденції - інтеграцію та диференціацію групи, що мають своїм наслідком нерівномірність її розвитку.

Групова динаміка - сукупність тих динамічних процесів, які одночасно відбуваються в групі у будь-який момент часу і які знаменують собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток.

ГД - це процеси взаємодії членів групи, які включають:

Ø утворення в групі підгруп за інтересами;

Ø поява в групі лідерів і їх відхід;

Ø розвиток групи;

Ø зміна ролей в групі;

Ø розпад групи.