Поняття та структура активів банку

Управління активами та пасивами – це процес формування стратегії та проведення заходів, які приводять структуру банківського балансу у відповідність із його стратегічними цілями.

Основним завданням управління активами і пасивами банку є забезпечення такої їх структури, яка дає змогу одержувати прибуток, не виходячи за межі ліквідності. Тобто, під управлінням активами розуміють шляхи, методи й порядок розміщення залучених банком коштів з метою забезпечення рентабельної роботи банку і підтримання його ліквідності.

Активи банків — це частина бухгалтерського балансу, що характеризує розміщення й використання залучених банком коштів з метою одержання прибутку і підтримання ліквідності банку.

Активи банку відрізняються за ступенем ліквідності, прибутковості та ризикованості. Різні активи банку характеризуються різним рівнем прибутку, який вони дають. При цьому, чим вищий рівень ліквідності активу, тим менше він прибутковий. Найбільший прибуток банкам дають активи у формі кредитів та довгострокових інвестицій у цінні папери.

Активні операції— це розміщення й використання банком власних та залучених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків по окремих видах операцій і підтриманні ліквідності.

Активи, або вкладення комерційного банку класифікуються, виходячи зі ступеня їхньої ліквідності, тобто швидкості, з якою вони можуть бути трансформовані в готівку і залучені до неї засоби, придатні для негайного виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами. З цього погляду всі активи комерційного банку можуть бути розділені на первинні резерви, вторинні резерви, кредити, надані банком, інвестиції в цінні папери, основні засоби банку і нематеріальні ресурси.

До первинних резервів належать активи, які в будь-який час можуть бути використані банком для видачі вкладів і здійснення поточних платежів. До цієї групи активів належать:

- банкноти і монети в касі банку;

- платіжні документи в процесі інкасування;

- кошти на кореспондентських рахунках у центральному (національному) банку;

- кошти на кореспондентських рахунках у комерційних банках;

- обов'язкові мінімальні резерви.

Первинні резерви є малодохідним видом активів, і керівництво банку з метою максимізації прибутку прагне до зниження їхньої частки в структурі активів.

Комерційні банки зберігають тимчасово вільні кошти на своїх кореспондентських рахунках у національному і комерційних банках.

За правилами, встановленими НБУ, комерційні банки зобов'язані зберігати мінімальні резерви на своїх рахунках у Нацбанку. Таким чином, сума коштів комерційного банку на даному кореспондентському рахунку не може бути нижчою за відповідний норматив, установлений цим органом контролю.

Вторинні резерви — це група активів банку, які в достатньо короткий термін можуть бути трансформовані у первинні резерви і використані для виконання поточних платежів по зобов'язаннях банку. Основне їхнє призначення — бути джерелом поповнення первинних резервів, а також забезпечувати одержання прибутку. До цієї групи активів належать:

- вкладення в державні короткострокові цінні папери;

- вкладення в корпоративні короткострокові ліквідні цінні папери;

- міжбанківські кредити на термін до 7 днів.

Створюючи портфель короткострокових цінних паперів та управляючи ними, комерційний банк ставить перед собою такі цілі: одержання прибутку; створення високоліквідного активу, який може бути реалізований на вторинному ринку; придбання інструменту, який може бути заставою.

Найбільшу частку в активах комерційного банку становлять, як правило, дохідні активи — позики та довгострокові інвестиції в цінні папери. Частка кредитів в активах банків коливається від 20% до понад 80%, а питома вага портфеля цінних паперів досягає 25 — 30%.

Вкладення в основні засоби — це найдовгостроковіші активи банку, без яких неможливе нормальне функціонування кредитно-фінансової установи. Як і будь-якій організації, комерційному банку необхідні приміщення, меблі, транспортні та технічні засоби.