Зміст, формування та функції власного капіталу банку

У нормативних актах залежно від структури, способів формування та оцінки виділяють такі поняття банківського капіталу:

• капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;

• капітал підписний — величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї);

• капітал статутний — сплачений та зареєстрований підписний капітал;

• капітал регулятивний — складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

У фінансовій звітності банку капітал (власні кошти) є різницею між активами та зобов'язаннями.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) банку включає:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності): дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу; емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Сума основного капіталу коригується на розмір очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

- недосформованих резервів під можливі збитки;

- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

- капітальних вкладень у нематеріальні активи;

- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

- збитків поточного року.

Згідно діючого законодавства додатковий капітал (капітал 2-го рівня) банку може включати:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків (крім резервів за виданими банком зобов'язаннями);

в) підтверджена аудитором сума переоцінки вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна

г) результат поточного року (прибуток);

ґ) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

д) нерозподілений прибуток минулих років;

ж) прибуток звітного року, що очікує затвердження.

НБУ має право визначати постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу.

Для визначення регулятивного капіталу банку загальну суму основного капіталу (капітал першого рівня) та додаткового капіталу (капітал другого рівня), зменшують на відвернення.

Відвернення банку включають до себе такі елементи: вкладення банку в акції та боргові зобов'язання інших банків як із метою продажу, так і з метою інвестування, а також резерви, що утворюються для покриття збитків від знецінених цінних паперів і боргових зобов'язань; вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний капітал входить до складу обов’язкових економічних нормативів, розмір якого контролюється НБУ і становить на сьогодні 120млн.грн. Банк не має права без згоди НБУ зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня.

Капітал банку не може бути меншим суми статутного капіталу, необхідного для заснування банку. В Україні формування та збільшення статутного капіталу банку дозволено виключно шляхом грошових внесків. Мінімальний розмір статутного капіталу на день реєстрації банку не може бути меншим 75 мільйонів гривень.

У залежності від організаційно-правової форми діяльності комерційного банку його статутний капітал поділяється на акціонерний та пайовий.

Банки здійснюють емісію власних акцій та оголошують підписку на паї відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей банківського законодавства. Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника. Привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10 % статутного капіталу банку.

Збільшення статутного капіталу акціонерного комерційного банку здійснюється шляхом:

- випуску нових акцій,

- збільшення номінальної вартості акцій;

- обміну облігацій на акції;

- переведення субординованого боргу до розряду статутного капіталу;

- капіталізації дивідендів.

Збільшення статутного капіталу пайового банку відбувається за рахунок додаткових внесків учасників, причому вони можуть не впливати на розмір частки учасників в статутному капіталі, зазначеної в установчих документах, якщо інше не передбачено цими документами.

Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу їх частини у власників з метою анулювання.

Чинним законодавством регулюється також порядок створення та використання резервного капіталу, який формується в процесі основної діяльності банку. Його призначенням є покриття можливих втрат за операціями та послугами, які виконує чи надає комерційний банк, а також якщо недостатньо прибутку для виплати дивідендів за привілейованими акціями.

Мінімальний розмір резервного капіталу визначений законодавством і не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу, а розмір відрахувань - меншим 5% чистого прибутку. Резервний капітал формується та використовується в порядку, установленому загальними зборами учасників банку. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються.

Згідно з чинним законодавством комерційні банки мають право створювати з чистого прибутку спеціальні фонди та резерви, кількість, назва, порядок створення, формування та використання яких визначається загальними зборами учасників.

Спеціальні фонди призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку.

Спеціальними резервами є, як правило, резерви під стандартну заборгованість інших банків та клієнтів за активними операціями банку.

Власний капітал комерційного банку включає такий компонент, як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів та нематеріальних активів. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів або нематеріального активу включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім певних випадків.

Прибуток банку є важливим джерелом поповнення власного капіталу банку. Після розподілу чистого прибутку якась певна його частина залишається, як правило, для реінвестування в діяльність банку. Тобто, нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка залишається після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та інші фонди (резерви), створені відповідно до рішень загальних зборів учасників банку або чинного законодавства.

До складу додаткового капіталу включаються кошти, залучені на умовах субординованого боргу,тобто боргу, який виникає у комерційного банку в разі залучення коштів інвестора з метою включення їх до капіталу банку. При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п’яти останніх років угоди.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником облігацій (про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій).

Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу повинна бути не меншою 100тис. грн. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій відсоткова ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.

Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на строк не менше п'яти років і повинні мати первинний строк погашення не менше п'яти років. За спільним зверненням інвестора та банку-боржника, Національний банк України може надати дозвіл на переведення субординованого капіталу до розряду статутного капіталу.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях: захисній, оперативній та регулюючій.

У разі появи значних непередбачених збитків чи відтоку залучених коштів банк має можливість продовжувати операції практично тільки за рахунок власного капіталу. Тобто сформовані в процесі операційної діяльності на достатньому рівні загальні та спеціальні резерви забезпечують надійне функціонування банку та його платоспроможність. Таким чином, основною функцією власного капіталу вважають захисну, яка передбачає захист інтересів вкладників і кредиторів банку.

Оперативна функція означає забезпечення умов для здійснення банківської діяльності за рахунок власних коштів на етапі створення банку (придбання будівель, обладнання тощо), а також в процесі подальшого розширення та структурного розвитку банку, розроблення і впровадження нових банківських технологій та продуктів.

Регулюючафункція капіталу пов'язана виключно з особливою зацікавленістю суспільства в успішному функціонуванні банків. За допомогою показника капіталу центральний банк (НБУ) здійснює оцінку і контроль за діяльністю комерційних банків. Так, від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал на рівні, що становить не менше восьми відсотків, зважених до ризику активів і позабалансових зобов'язань. НБУ має також право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

Оскільки основною функцією банків є мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб з подальшим їх розміщенням від свого імені, то більшу частину банківських ресурсів становлять залучені та позичені кошти. Так, на відміну від підприємств, частка власного капіталу в пасивах більшості банків становить 8 – 15%. Однак практика показує, що існують об’єктивні чинники, які суттєво впливають на розмір капіталу. До них належать:

- граничний розмір, характер та ризикованість активних операцій банку. Збільшення обсягу активних операцій, впровадження нових фінансових технологій, надання позик з більшим ризиком потребує зростання відповідних резервів і, відповідно, власного капіталу;

- специфіка клієнтів банк. Якщо серед клієнтів банку є великі кредитоємні підприємства, то існує потреба в більшому розмірі власного капіталу ніж при обслуговуванні значної кількості дрібніших позичальників, оскільки тоді зростають ризики на одного позичальника;

- політика НБУ та розвиток ринку кредитних ресурсів. Зміна економічної ситуації може спричинити підвищення НБУ рівня статутного капіталу комерційних банків або/і зміну нормативів капіталу. Також посилення кредитної політики, зростання фінансового контролю в поєднанні з недостатньо розвинутим ринком кредитних ресурсів обумовлює потребу в нарощуванні власного капіталу банками.