Лізингові операції банків

Згідно чинного законодавства «лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування на визначений строк другій стороні (лізингоодержувачу) майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об’єкт лізингу – будь-яке майно, яке належить до основних засобів і не заборонено до вільного обігу на ринку. В Україні об’єктом лізингу не можуть бути земельні ділянки, природні об’єкти та інші цінності, визначені чинним законодавством.

Суб’єктами лізингу є лізингодавець, лізингоодержувач та продавець (постачальник, виробник) майна. Учасниками лізингової угоди можуть бути страхова компанія, брокерська фірма, а також банківська установа, яка надає кредит лізингодавцю для придбання об’єкта лізингу і/або є гарантом угоди.

Лізингодавцем може бути банківська або небанківська фінансова установа, що є власником об’єкта лізингу і передає право володіння і користування об’єктом лізингу лізингоодержувачу.

Лізингоодержувачем може бути фізична або юридична особа, яка отримує право володіння і користування об’єктом лізингу протягом встановленого лізинговою угодою періоду для здійснення підприємницької діяльності.

Продавцем майна, яке передається як об’єкт лізингу лізингоодержувачу, може бути виробник або торговець відповідними товарно-матеріальними цінностями.

Класифікація лізингових операцій:

а) з урахуванням особливостей організації відносин:

- прямий лізинг – власник майна сам виступає лізингодавцем;

- непрямий – передача в оренду майна здійснюється через третю особу;

б) за методом кредитування :

- строковий лізинг – здійснюється одноразова оренда;

- поновлюваний лізинг – угода лізингу поновлюється після закінчення першого строку угоди;

в) за правом власності на орендоване майно після закінчення строку угоди:

- оперативний лізинг – лізингодавець передає лізингоодержувачу у платне користування майно, що належить лізингодавцеві, на строк не більше строку його повної амортизації, з обов’язковим поверненням лізингодавцю. При цьому право власності на передане в лізинг майно залишається у лізингодавця протягом усього строку лізингу;

- фінансовий лізинг – лізингодавець купує майно на замовлення лізингоодержувача з подальшою передачею його у платне користування лізингоодержувачу на строк не менше строку його повної амортизації. Після закінчення строку фінансового лізингу право власності на об’єкт лізингу переходить до лізингоодержувача за умови виконання всіх умов договору лізингу.

г) відповідно до сектора ринку, де здійснюється лізинг, розріз­няють:

- внутрішній (національний) лізинг, коли всі суб’єкти угоди перебувають під юрисдикцією однієї країни;

- зовнішній (міжнародний) лізинг, коли суб’єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Зовнішній лізинг, у свою чергу, поділяють на експортний та імпортний. При експортному лізингу зарубіжною країною є лізингоодержувач, а при імпортному — лізингодавець.

д) за характером лізингових платежів виокремлюють:

- лізинг з грошовими платежами, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

- лізинг з компенсаційними платежами, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізинговому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

- лізинг зі змішаними платежами, коли поєднуються перелічені вище дві форми платежів.

е) відповідно від умов амортизації майна розрізняють:

- лізинг з повною амортизацією, а відтак і з повною виплатою вартості об’єкта лізингу;

- лізинг з неповною амортизацією, а отже, з неповною, частковою виплатою вартості об’єкта лізингу.

є) залежно від набору послуг з обслуговування майна, що передається в лізинг, розрізняють:

- чистий лізинг, коли зобов’язання з обслуговування майна бере на себе лізингоодержувач;

- лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі обов’язки з обслуговування майна;

- лізинг з повним набором послуг (повний або «мокрий» лізинг), коли повне обслуговування майна покладене на лізингодавця. У цьому разі можуть пропонуватися не лише технічні послуги, а й послуги з підготовки кадрів, консультаційні послуги тощо.

Плата за користування об’єктом лізингу, яка вноситься лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів включає:

- суму, що відшкодовує вартість лізингового майна;

- суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за наданий кредит для придбання майна за договором лізингу;

- винагороду лізингодавцю;

- суму страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу;

- ризикову премію, розмір якої залежить від рівня ризиків, які несе лізингодавець;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.