Видатки бюджету на підготовку кадрів

Освітній потенціал відіграє ключову роль у розвитку суспільства. Він багато в чому визначає інтелектуально-професійні характеристики суспільства, рівень культури, реалізацію можливостей особистості. Серед усього спектру освітніх послуг особливої уваги заслуговує підготовка кадрів, яка включає:

1) професійно-технічну освіту;

2) вищу освіту:

— вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації;

— вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації;

3) післядипломну освіту.

Ринкові умови господарювання в країні ставлять дедалі вищі вимоги перед сферою освіти, потребують постійного підвищення якісного рівня професійної підготовки кожного працівника. Освіта має значний вплив на відтворення робочої сили, її здатності вчасно пристосовуватися до нових вимог, які ставить ринок. Адже зростання освітнього рівня робітників є суттєвою передумовою їхньої кращої адаптації до праці в умовах прискореного розвитку науки, техніки і сучасних технологій. Розвиток творчого потенціалу працівника, який залежить від системи професійної освіти, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів є суттєвими чинниками зростання продуктивності праці, та, водночас, економічного зростання держави.

Джерелами фінансового забезпечення підготовки кадрів в Україні є: кошти державного та місцевих бюджетів; кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування; кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг; гранти; кредити на розвиток навчальних закладів усіх рівнів та здобуття освіти; кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності, регламентованої державою.

На розвиток системи освіти в Україні спрямовуються значні матеріальні й фінансові ресурси. Головним джерелом фінансування витрат на освіту є державний і місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу України за рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються такі видатки на підготовку кадрів:

— професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формі власності);

— вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності;

— післядипломну освіту (окрім інститутів післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючих курсів (центрів) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності).

Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

— вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації, що перебувають у власності АР Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Видатки, що здійснюються з бюджету АР Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

— заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності АР Крим і виконують державне замовлення;

— вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації, що перебувають у власності АР Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

— післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);

— заклади професійно-технічної освіти державної та комунальної форми власності, видатки на утримання яких враховані при визначенні міжбюджетних трансфертів державного бюджету на відповідний рік.

Професійно-технічна освіта. Професійно-технічний навчальний заклад створюється відповідно до соціально-економічних потреб держави чи окремого регіону за наявності необхідної матеріально-технічної і навчально-методичної бази, відповідних педагогічних працівників. Потреба у професійно-технічних навчальних закладах визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти за пропозиціями міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у державних професійно-технічних навчальних закладах у межах обсягів державного замовлення здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Встановлений обсяг (норматив) фінансування є гарантованою межею, нижче якої не може здійснюватися фінансування підготовки робітників у професійно-технічних навчальних закладах.

Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти АР Крим, обласні (Київське і Севастопольське міські) управління освіти і науки на основі загальнодержавних нормативів встановлюють граничні обсяги видатків із загального фонду відповідного бюджету для професійно-технічних навчальних закладів, що є у їх підпорядкуванні, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання.

Розрахунковий показник обсягу видатків на утримання установ і закладів професійно-технічної освіти по регіону визначається залежно від загального обсягу ресурсів відповідних бюджетів, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів навчальних закладів станом на 1 вересня року, що передував поточному бюджетному періоду, за відповідною формулою.

При визначенні обсягів видатків на утримання навчальних закладів певного регіону з державного бюджету та бюджету АР Крим здійснюється із використанням формульного підходу, суть якого полягає у розрахунку видатків на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них, які визначаються у розрахунку на одного учня.

Фінансове забезпечення професійно-технічних навчальних закладів здійснюється на підставі затверджених в установленому порядку кошторисів доходів і видатків цих закладів. Нормативи та норми грошового і матеріального забезпечення учнів, що використовуються для складання кошторисів навчальних закладів, розробляються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України і затверджуються в установленому порядку.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Планування по кошторису видатків професійно – технічних навчальних закладів включає визначення середньорічної чисельності учнів. Чисельність учнів і навчальних груп визначається у закладі по ступенях професійно-технічної освіти. Ці дані наводяться у кошторисі в середньорічному значенні, яке розраховується, виходячи з чисельності учнів станом на 1 січня та 1 вересня року, на який складається кошторис.

Кількість навчальних груп визначається в залежності від кількості учнів і у відповідності з встановленою граничною наповнюваністю. Наповнюваність навчальних груп ПТНЗ з теоретичної підготовки складає 25–30 чол Виробниче навчання проводиться в групах з чисельністю 12–15 чол, а з професій художніх промислів і ремесел, закрійників і перукарів вищої кваліфікації – чисельністю 6–8 чол Середньорічна кількість учнів у закладі (К_ср) розраховується за такою формулою:

К_ср = К_п × 8 + К_к × 4 / 12, де:

К_ср – середньорічна чисельність учнів;

К_п – кількість учнів на початок фінансового року;

К_к – кількість учнів на кінець фінансового року;

8 – кількість місяців функціонування закладу з кількістю учнів станом на 1 січня; 4 – кількість місяців функціонування закладу з кількістю учнів станом на 1 вересня; 12 – число місяців у році.

До педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники професійно-технічних навчальних закладів та інші працівники, які беруть безпосередню участь у навчально-виховній роботі.

Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України формування штатів професійно-технічних навчальних закладів здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці з урахуванням типу навчального закладу, контингентів учнів, кількості груп, режиму роботи закладу, площ та санітарного стану приміщень, будівель та споруд, наявності навчально-виробничих майстерень та навчальних господарств, а також парку навчального обладнання.

Штатний розпис навчального закладу розробляється в межах затвердженого фонду заробітної плати з дотриманням номенклатури посад та урахуванням примірних нормативів чисельності працівників.

Середньорічна чисельність працівників визначається на основі штатного розпису та тарифікаційних списків. При цьому, як і при визначенні середньорічної чисельності учнів, дані беруться на дві дати: на 1 січня та на 1 вересня. У штатному розписі окремим рядком виділяється кількість ставок викладачів професійно-технічних навчальних закладів відповідно до тарифікаційних списків, затверджених керівником закладу за погодженням з профспілкою, з урахуванням річного навантаження з розрахунку 720 год. на ставку.

Штатні посади педагогічних працівників визначаються згідно з переліком педагогічних посад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Штатні посади майстрів виробничого навчання встановлюються з розрахунку 1,8 посади на навчальну групу.

До складу заробітної плати професійно-технічних навчальних закладів включається: заробітна плата викладачів за встановленими ставками чи посадовими окладами; заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, спеціалістів, робітників; оплата праці за трудовими угодами; надбавка за вислугу років, науковий ступінь, звання; додаткові види оплати (за перевірку зошитів, класне керівництво, завідування навчальним кабінетом тощо); інші види заробітної плати.

Ставки заробітної плати викладачів та інших педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів встановлюються наказами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Відповідно до Закону України „Про освіту” педагогічним працівникам забезпечується: виплата надбавок за вислугу; надання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків; виплата допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки.

Видатки на заробітну плату викладачів визначаються виходячи з кількості педагогічних ставок та їх середніх розмірів. Розмір середньої заробітної плати викладачів обчислюється на підставі даних тарифікаційних списків, а кількість педагогічних ставок на групу – на підставі чисельності груп та навчальних планів.

Фонд заробітної плати визначається шляхом множення середньої ставки на кількість педагогічних ставок, встановлених по середньорічній кількості груп, що планується на 1 січня та 1 вересня.

Фонд заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу, віднесеного по оплаті праці до педагогічних працівників, майстрів, спеціалістів та робітників визначається виходячи з типових штатів, затверджених в установленому порядку, та посадових окладів (ставок).

Стипендіальне забезпечення учнів ПТНЗ регламентується відповідною урядовою постановою.

Професійно-технічні навчальні заклади у межах коштів, передбачених для виплати стипендії, вирішують питання про першочергове призначення академічної стипендії окремим категоріям учнів із малозабезпечених сімей, інвалідам чи сиротам.

Вищі навчальні заклади. До вищих навчальних закладів (ВНЗ) належать технікуми, училища, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети тощо. Фінансування державних ВНЗ здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів окремих галузей економіки, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами та спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності здійснюється в обсягах, необхідних для забезпечення на кожні 10 тис населення навчання не менше як 100 студентів у ВНЗ першого і другого рівнів акредитації та 180 студентів у ВНЗ третього і четвертого рівнів акредитації.

Фінансування ВНЗ, що перебувають у власності АР Крим та ВНЗ комунальної форми власності здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки та інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у встановленні нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення ВНЗ (штатна чисельність співробітників, співвідношення кількості студентів і викладачів, навчальне навантаження викладачів, розміри земельних ділянок, фінансування наукових досліджень, утримання навчальних аудиторій і лабораторій, бібліотек та фондів наукової і навчальної літератури, фінансування капітального будівництва, ремонту і утримання будівель і спортивно-оздоровчих споруд, придбання технічних засобів навчання та методичного забезпечення навчального процесу), диференційованих залежно від статусу, рівня акредитації, типу ВНЗ, напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців та наукових напрямів підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Кошторис розробляється навчальним закладом на підставі навчального плану, програм і обсягу навчальної роботи, що додається до нього.

Для планування видатків на вищі навчальні заклади визначається контингент студентів на плановий навчальний рік з урахуванням їх випуску і прийому. Розрахунок складається окремо по усіх формах навчання (денній, вечірній, заочній, дистанційній, екстернат). Для визначення середньорічного числа студентів використовується формула:

К = К₁ – 1/2В + 1/3П, де:

К – середньорічний контингент студентів;

К₁ – контингент на початок року;

В – випуск студентів (планується з 1 липня);

П – прийом студентів (планується з 1 вересня).

При розрахунку середньорічного контингенту студентів враховується можливий відсів студентів.

Підготовка спеціалістів для різних галузей економіки потребує витрат праці професорсько-викладацького складу ВНЗ, що знаходить своє віддзеркалення у показнику „навчальне навантаження”. Він включає в себе всі види навчальної роботи з підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів: проведення лекцій, практичних, семінарських і лабораторних занять, консультацій, заліків, екзаменів, керівництво курсовими, дипломними роботами, керівництво практикою та інше. Обсяг навчального навантаження в годинах регулюється навчальними планами з окремих навчальних дисциплін і закріплюється по кафедрах за викладачами.

Виходячи із розрахункових середньорічних контингентів, визначають чисельність професорсько-викладацького складу за нормами студентів та аспірантів різних форм навчання на одного викладача.

Фонд заробітної плати по вищих навчальних закладах планується за групами персоналу: професорсько-викладацький склад; навчально-допоміжний персонал;адміністративно-допоміжний персонал; адміністративно-господарський та інший персонал.

Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу розраховують, виходячи із кількості посад і середньої ставки заробітної плати.

Оплата праці працівників вищих навчальних закладів розраховується на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, відповідно до якої визначено 25 тарифних розрядів та відповідно до них – тарифні коефіцієнти. Розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду встановлюється на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. Посадові оклади визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника першого тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Педагогічним та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів встановлюються доплати щомісяця у відсотках до посадового окладу за наступними положеннями:

1) науковий ступінь:

— доктора наук – у граничному розмірі 25% посадового окладу;

— кандидата наук – у граничному розмірі 15% посадового окладу;

2) вчене звання:

— професора – 33% посадового окладу;

— доцента, старшого наукового співробітника – 25% посадового окладу;

3) за стаж педагогічної та науково-педагогічної роботи:

— 10% – при стажі роботи понад 3 роки;

— 20% – при стажі роботи понад 10 років;

— 30% – при стажі роботи понад 20 років.

Післядипломна освіта. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

Планування видатків бюджетів на післядипломну освіту проводиться аналогічно до видатків вищих навчальних закладів. Тобто, розробляється кошторис вищим навчальним закладом на підставі навчального плану, програм і обсягу навчальної роботи, що додається до нього. Видатки, що включаються до кошторису, є обґрунтованими відповідними розрахунками по кожному коду економічної класифікації видатків (КЕКВ). Фінансування післядипломної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Планування видатків на утримання професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти проводяться по кожному коду економічної класифікації видатків бюджетів на утримання зазначених установ освіти. Структура таких видатків включає наступні показники: заробітна плата; нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки; витрати на відрядження; оплата комунальних послуг та енергоносіїв; стипендії.

1) До складу видатків по коду 1111 „Заробітна плата” включають заробітну плату професорсько-викладацького складу та інших працівників, що пов’язані з наданням послуг. За основу розрахункових показників беруться:

— кількість годин професорсько-викладацького складу, що визначаються на основі навчального плану з кожної спеціальності з урахуванням наповнюваності груп, їх розподілу, норм часу на виконання тих чи інших видів навчальної роботи;

— кількість ставок (штатних одиниць) навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу, які визначаються виходячи із штатних нормативів вищих навчальних закладів та погоджуються сторонами.

Розміри посадових окладів (тарифних ставок), в т.ч. погодинної оплати, надбавок за вислугу років та науковий ступінь, встановлюються нормативними документами Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, якими затверджуються розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників, визначені на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ (додаток № 1 до зведеного кошторису).

Витрати на оплату праці адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, що включаються до кошторису, не повинні перевищувати 25% від суми заробітної плати професорсько-викладацького персоналу.

2) До складу видатків по коду 1120 „Нарахування на заробітну плату” включають видатки на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види страхування, передбачені законодавством України. Загальна сума відрахувань складає 36,4%.

3) До складу видатків по коду 1130 „Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки” відносять видатки на придбання обладнання та інвентаря, включаючи канцелярське, письмове приладдя і матеріали, бухгалтерські та статистичні бланки, іншу документацію, витратні матеріали до комп’ютерної техніки та оргтехніки, оплату послуг зв’язку, Інтернету тощо.

Обсяги бюджетних асигнувань на цю мету визначаються на основі аналізу фактичних видатків на одну особу (учня, студента, курсанта, слухача), що склались в навчальному закладі за минулий звітний період (рік, квартал тощо). Витрати на придбання канцелярських товарів для користування студентами і викладачами до кошторису не включаються.

4) До кошторису включаються витрати, пов’язані з відрядженням працівників професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які безпосередньо займаються організацією підготовки робітників, молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів (код 1140 „Видатки на відрядження”).

Кошти розраховуються відповідно до порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України.

5) До складу видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв включають затрати на теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електроенергію, вивіз сміття, обслуговування ліфтів, дезінсекцію та дератизацію.

Вартість комунальних послуг розраховується на основі діючих норм і нормативів прямим розрахунком або виходячи із середніх фактичних витрат на одного студента (слухача) в місяць, що склалися в навчальному закладі за попередній період (місяць, квартал, рік), з урахуванням планового контингенту.

Витрати за теплопостачання (опалення) розраховуються на підставі розмірів приміщення, в якому проводиться навчання, терміну навчання та вартості опалення за 1 кв. м.

Витрати за послуги з водопостачання та водовідведення (каналізаційних стоків) розраховується на підставі діючих норм витрат води на одного студента (слухача) на добу (місяць), кількості слухачів у навчальній групі, вартості одиниці об’єму води або стоків і терміну навчання, або за фактичними середніми витратами (за даними лічильника та платіжними документами), що припадають на одного студента (слухача) навчального закладу.

Оплата вартості енергоносіїв розраховується на підставі тарифу вартості за 1 кВт/год, кількості і потужності електроламп та середньої тривалості користування ними.

Вивіз сміття, обслуговування ліфтів, дезінсекція та дератизація оплачуються згідно укладених договорів за останній звітний рік з урахуванням площ, зайнятих для надання послуги та терміну її надання (додаток № 4 до зведеного кошторису).

6) Стипендії (код 1342). Особи, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності АР Крим та комунальних навчальних закладах за рахунок коштів відповідних бюджетів мають право на одержання стипендії за результатами успішності у навчанні.

Поряд з тим, постає питання результативності та доцільності реалізації окремих бюджетних програм. Таким чином, державна підтримка розвитку підготовки кадрів в Україні, яка здійснюється через бюджетне фінансування, має суттєві недоліки та прогалини, зокрема:

— відсутність дієвого правового поля щодо регулювання економічних і фінансових відносин в освітній галузі, що відповідає сучасним реаліям;

— умовах гострої нестачі бюджетних ресурсів на повноцінне функціонування закладів підготовки кадрів фінансуються, в основному, лише поточні видатки цих установ (заробітна плата, нарахування на неї, оплата комунальних послуг, виплата стипендії, відрядження та ін.), а капітальні видатки майже не фінансуються, що призводить до зубожіння матеріально-технічної бази усіх навчальних закладів;

— нормативи фінансового забезпечення видатків на підготовку кадрів потребують перегляду; планування видатків на цю галузь повинно здійснюватись не виходячи із попередніх показників, а з реальної необхідності;

— недотримання фінансової дисципліни щодо ефективності і цільової спрямованості у використанні бюджетних коштів;

— значна кількість бюджетних програм, що перешкоджає їх ефективній реалізації, а також призначення кількох головних розпорядників коштів в межах виконання єдиної програми, що не сприяє цільовому використанню бюджетних коштів.

Окреслені проблемні аспекти функціонування установ підготовки кадрів передбачають необхідність пошуку напрямів їх удосконалення. Зокрема, на нашу думку, необхідно:

— визначити пріоритети у реалізації фінансової політики підготовки кадрів в Україні з метою забезпечення збалансованого розвитку галузі, досягнення відповідності фінансових ресурсів визначеним повноваженням;

— запровадити нові механізми управління підготовкою кадрів, навчальними закладами; надати більшу самостійність та розширити власні повноваження цих установ, зокрема щодо залучення додаткових фінансових ресурсів для ефективного функціонування;

— запровадити проведення моніторингу оцінки бюджетних програм на предмет їх перспективності, результативності й цільового використання державних коштів;

— вдосконалити механізм планування видатків, розподіл бюджетних призначень, покращити контроль за використанням коштів;

— запровадити бюджетні програми, спрямовані на розвиток, зміцнення матеріально-технічної бази, інноваційний розвиток через фінансову підтримку та інші програми.