Видатки бюджетів на соціальний захист

Соціальний захист населення – це система заходів правового, соціально-економічного й організаційного характеру, що гарантується та реалізується державою для досягнення гідного життя людини, тобто його матеріальної забезпеченості на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства.

Головною метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Отже, державні механізми щодо забезпечення соціального захисту спрямовані на кожну людину, стосуються не лише найменш забезпечених категорій, а й населення загалом.

Можна виділити такі принципи, на яких будується система соціального захисту населення:

— загальнодоступність соціального захисту для всіх громадян;

— наявність законодавчо встановлених засад соціального захисту;

— законодавчо закріплений ступінь відповідальності суб’єктів соціального захисту щодо забезпечення гідного рівня життя населення;

— відповідність основних норм соціального захисту рівню економічного розвитку.

З точки зору трудового внеску в суспільне виробництво, виділяють два види соціального захисту: обмежений і абсолютний. Обмежений соціальний захист – це забезпечення гарантованого мінімуму рівня життя всім членам суспільства (певний мінімум в їжі, житлі і одязі, достатній для підтримки здоров’я та працездатності). Абсолютний соціальний захист означає забезпечення державою гарантованого відносного благополуччя конкретній особі або категорії громадян з метою застрахувати окремих членів суспільства від можливого зменшення рівня їх доходів (мається на увазі забезпечення певної групи або соціального прошарку „заслуженим” або „встановленим” рівнем доходу).

Соціальний захист в Україні реалізується через: матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям; матеріальну допомогу сім’ям з дітьми; компенсації, індексації та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальний захист здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги.

Згідно зі статтею 46 Конституції України соціальний захист включає в себе таку важливу складову, як соціальне забезпечення, яке відображає в собі одну з форм розвитку інституту соціального захисту. Основна функція соціального забезпечення – турбота про ті категорії населення, які законодавством у встановленому порядку мають право на тривалу або постійну допомогу (за віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел існування) і розподіл коштів соціального захисту, виплат по соціальному страхуванню.

Соціальне забезпечення здійснюється у випадках тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, догляду за дитиною-інвалідом, хвороби; досягнення пенсійного віку, безробіття, смерті годувальника, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання тощо.

На відміну від соціального забезпечення питання про надання соціальної допомоги розглядається індивідуально, згідно чинного законодавства і стосовно людей, що в силу різних обставин суттєво знизили свій рівень життя. Соціальна допомога – це система заходів для покращення стану певних соціальних прошарків шляхом соціальних програм та забезпечення діяльності мережі відповідних соціальних закладів. При прийнятті рішення про соціальну допомогу враховується матеріальний стан людей. Прикладом соціальної допомоги, в якому втілилися її характерні особливості, є державна Програма житлових субсидій.

Загалом за бюджетними програмами „Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні” передбачаються кошти на:

— надання найуразливішим верствам населення передбачених чинним законодавством пільг в оплаті за спожиті послуги та житлових субсидій;

— відшкодування Пенсійному фонду України витрат по виплаті пенсій, призначених за різними пенсійними про грамами, пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та деяким іншим категоріям осіб;

— виплату пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу, у тому числі на підвищення пенсій у наступному році для подальшого усунення диспропорцій у розмірах пенсій залежно від часу виходу цих осіб на пенсію;

— допомогу сім’ям з дітьми, інвалідам з дитинства, дітям інвалідам та малозабезпеченим сім’ям;

— соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам;

— поступову компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень;

— соціальну, трудову та професійну реабілітацію інвалідів, у тому числі в реабілітаційних центрах, та обслуговування їх у стаціонарах при протезних підприємствах;

— щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги ветеранам війни;

— надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла та часткова компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;

— здійснення соціальних інвестицій, спрямованих на поліпшення якості надання соціальних послуг, впровадження програм підвищення зайнятості населення;

— реалізацію соціальних програм з питань дітей, молоді, жінок та сім’ї;

— надання допомоги громадським організаціям інвалідів, ветеранів війни та праці для вирішення соціально-побутових проблем зазначених категорій осіб;

— інші видатки.

Видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати за такими ознаками: за джерелами фінансування, за ініціатором здійснення, за метою використання та за формами.

За джерелами фінансування видатки поділяються на ті, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, та видатки, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення належать видатки на:

— виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом;

— державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов’язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);

— державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

— державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

— державну підтримку молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

— державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

— забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

— інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністром України.

До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АР Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70% кількості дітей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

2) державні програми соціального захисту:

— допомога сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям;

— додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України „Про захист рослин”; громадянам відповідно до пункту „ї” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України „Про бібліотеки і бібліотечну справу”, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України „Про освіту”; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім’ям, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

— компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення;

— компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

— виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом „гроші ходять за дитиною”;

3) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

4) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, у тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

До видатків, що здійснюються з бюджету АР Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

— державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (крім відповідних притулків, центрів і гуртожитків, визначених у підпункті „а” пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу); пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бензин (пальне), ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам I і II груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів;

— республіканські АР Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї, в тому числі утримання та програми республіканського АР Крим і обласних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

— інші державні соціальні програми.

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

— програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

— місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

— програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів;

— заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;

— компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

— компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

— надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредитування.

За ініціатором здійснення видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати: як витрати на реалізацію загальнодержавних програм соціального захисту населення та витрати на місцеві програми. До загальнодержавних програм належить надання всіх видів допомог і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, інвестування яких передбачено чинним законодавством, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Це видатки, фінансування яких передбачено законами „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам”, „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”, „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”, „Про біженців” тощо.

Фінансове забезпечення реалізації загальнодержавних програм соціального захисту населення здійснюється на рівні державного бюджету; або шляхом передбачення витрат безпосередньо в державному бюджеті, або через врахування відповідних коштів при розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів.

Щодо місцевих програм соціального захисту населення, то рішення про запровадження таких програм приймається відповідними органами місцевого самоврядування і фінансування проводиться за рахунок власних коштів місцевих бюджетів.

За метою використання видатки на соціальний захист населення можна поділити на такі групи. До першої групи можна віднести видатки на соціальний захист у зв’язку з малозабезпеченістю. Це насамперед стосується тих соціальних виплат, умовою надання яких є певний рівень доходів особи або домогосподарства, що претендують на допомогу. Для визначення права на одержання таких допомог одержувач має подати до органу, що призначає допомогу, довідку про середньомісячний сукупний дохід сім’ї. До цих видів допомоги можна віднести: допомогу малозабезпеченим сім’ям з дітьми; державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та твердого палива (житлово-комунальні субсидії).

Друга група видатків на соціальний захист відповідно до мети використання – це виплати, призначенням яких є компенсація втраченого доходу. До таких видатків можна віднести, наприклад, видатки на виплату допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за дитиною інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до трьох років.

Як специфічний вид видатків на соціальний захист населення, призначенням яких є часткова компенсація втраченого доходу, можна виділити індексацію грошових доходів громадян.

Третя група видатків – це виплати, пов’язані з компенсацією втраченого здоров’я або майна. Прикладом таких виплат можуть бути виплати компенсацій реабілітованим громадянам згідно із Законом України „Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”.

Четвертою групою видатків на соціальний захист населення за метою їх використання є видатки, пов’язані з наданням підтримки в облаштуванні, наприклад витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового розміщення біженців.

До п’ятої групи видатків на соціальний захист за метою використання можна віднести видатки на надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян.

За формами здійснення виплати на соціальний захист населення можуть бути грошові, безготівкові, натуральні. Найпоширенішою формою виплат є грошова. Єдиною виплатою, яка надається в безготівковій формі, є житлові субсидії. Що стосується натуральної форми виплати допомоги, то вона застосовується переважно при реалізації місцевих програм соціального захисту населення.