Матеріально-технічне забезпечення

Для поповнення матеріально-технічних ресурсів, які в процесі виробництва перетворюються на продукцію, організовується матеріально-технічне забезпечення.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства включає:

- визначення потреб в матеріально-технічних ресурсах;

- пошук і купівлю ресурсів;

- організацію доставки;

- зберігання і видачу окремим споживачам на підприємстві.

Постачання матеріальних ресурсів повинно бути: своєчасним; комплектним; з мінімальними витратами.

Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де постачальниками і продавцями є безпосередньо підприємства виробники або організації посередники.

Організація постачання за прямими зв’язками - купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог до конкретних побажань щодо її складу, оформлення, планування, конструкції.

За прямими зв’язками постачаються, передусім, ті матеріально-технічні ресурси, що потрібні завжди у великій кількості та вироби за індивідуальними замовленнями і складне устаткування.

Ресурси які необхідні у невеликій кількості, періодично чи нерегулярно, економніше буває купувати у посередників (оптові фірми і магазини), які комплектують певний асортимент товарів і територіально розміщуються недалеко від підприємств споживачів.

Нерегулярна чи періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передусім, за однорідними стандартними властивостями здійснювались на товарних біржах.

Коло основних підприємств є досить стабільним, особливо за умов масового і серійного виробництва. Але періодично виникають нові завдання, що потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників.

Проте і без цього може виникнути потреба в змінні окремих постачальників:

відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах;

якість і ціна;

репутація;

територіальна віддаленість та оперативність поставок;

швидкість реакції на потребу покупця;

умови розрахунку; можливість надання кредитів.

Це все вимагає ретельно аналізувати і обирати партнерів, що забезпечують найкращі умови постачання при найменших витратах.

Постачання відбувається за укладеними договорами, що регламентують всі умови постачання:

кількість;

якість;

ціну;

термін доставки;

форма розрахунку;

відповідальність за порушення умов договору.

Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства з якого далі подаються в цехи, на робочі місця. Об’єкти техніки, що використовуються епізодично зберігаються на складі до введення в експлуатацію.

Постачання ресурсів на робочі місця є регулярним і є завершальним етапом матеріально-технічного забезпечення. Здійснюється воно за певною системою:

для кожного цеху службою МТЗ встановлюється ліміт витрат матеріальних ресурсів на підставі норм витрат для планового обсягу виробництва. В межах цього ліміту матеріали видаються зі складу цеху;

на підприємствах одиночного і дрібносерійного виробництва поширена децентралізована пасивна система постачання цехів на підставі разових вимог цехів з самостійним одержанням і транспортуванням;

при масовому і великосерійному виробництві застосовується централізована система – склад доставляє матеріал в цех на робочі місця в необхідній кількості і в належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту.

Ця система дає змогу використовувати складські приміщення, ТЗ, механізацію і автоматизацію транспортно-складських операцій. Вищої форми централізованого постачання досягають за інтегрованої форми виробництва і постачання точно за часом – єдиний графік роботи включає і постачання, що забезпечує виробничий процес за часом прямо з коліс, мінімізуючи запаси матеріалів.