Запаси матеріалів та їх регулювання

За призначенням запаси поділяються на:

поточні;

підготовчі;

страхові.

Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.

Поточний запас забезпечує підприємство в період між двома черговими надходженнями ресурсів - це змінна величина, яка досягає максимуму в момент надходження чергової партії, поступово зменшується і стає мінімальною безпосередньо перед черговою поставкою.

Важливе значення для підтримки поточних запасів на належному рівні має система регулювання, на вибір якої впливають багато факторів і передусім:

- величина потреби;

- регулярність запуску у вироби;

- форма отримання і зберігання.

Регулювання запасів може здійснюватись за системою:

- максимум - мінімум;

- стандартних партій ;

- стандартних інтервалів тощо.

За системою максимум-мінімум запаси поповнюються до рівня не нижчого за мінімальний, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до надходження замовлення.

Інші системи регулювання запасів чітко регламентують величину запасів і терміни поставки.

Підготовчі запаси пов’язані з організацією виробництва.

Страховий запас повинен забезпечити роботу підприємства протягом визначеного терміну при зриві чергової поставки.

Величина запасів матеріалу істотно впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додає витрат на зберігання і можливість втрат. З іншого боку постачання великими партіями зменшує кількість поставок, і відповідно, транспортно-заготівельних витрат (оформлення, пересилка документів, роз’їзди агентів, транспортування).

Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотній ефект. Втрати і витрати пов’язані із зберіганням зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

Оптимальною є така партія поставки, яка забезпечує мінімальні сумарні витрати на придбання і зберігання матеріалів, тобто коли:

(20.1)

де П_м - обсяг партії поставки, грн.; С_м.с - сумарні витрати, грн.; С_м.п - витрати на придбання матеріалів, грн.; С_м.з - витрати на зберігання матеріалів, грн.

Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо:

(20.2)

(20.3)

де М_р - річна потреба у матеріалах; С_п - транспортно-заготі-вельні витрати на одну партію поставки; Ц_м - ціна одиниці матеріалу без урахування транспортно-заготівельних витрат; Р_н - коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси й витрати на зберігання матеріалів.