Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Види цінних паперів




Читайте также:
  1. Види цінних паперів та їх загальна характеристика
  2. Види цінних паперів.
  3. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів
  4. Емісія цінних паперів
  5. Методи оцінювання вартості цінних паперів та розрахунок їх прибутковості
  6. Первинний і вторинний ринки цінних паперів.
  7. Ринок цінних паперів, його особливості
  8. Статистика цінних паперів.
  9. Сутність і види цінних паперів

Цінні папери — це документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді ди­відендів або процентів, а також можливість передачі грошових та ін­ших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, не підлягають передачі, або передаються шляхом пов­ного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явни­ка обертаються вільно.

Усі цінні папери можуть бути використані для здіііснення роз­рахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відповідно до Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Украї­ні» від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є: бездокументарна та документарна.

Бездокументарна форма цінних паперів — це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Документарна форма цінних паперів — паперова форма цінно­го паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукуп­ність прав, наданих цими паперами.

Форма випуску цінних паперів визначається рішенням еміте­нта про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Націо­нальною депозитарною системою як іменних цінних паперів у доку­ментарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна іденти­фікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск у документарній формі здійснюється емітентом
шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів
та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.



Глобальний сертифікат — це документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі.

Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випус­катися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:

1. Основні (боргові та права власності):

• акції;

• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

• облігації місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'язання;

• ощадні сертифікати;

• інвестиційні сертифікати;

• векселі.

2. Похідні цінні папери (деривативи) ........

• форвардні (ф'ючерсні) контракти;

• опціони (варанти);

• депозитарні розписки (свідоцтва).

Акціонерне товариство — господарське товариство, статут­ний капітал якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за своїми зобо­в'язаннями всім належним майном. Специфіка фінансової діяль­ності AT визначається особливостями формування статутного ка­піталу. Згідно з вітчизняним законодавством розмір статутного капіталу ВАТ повинен бути не меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мініма­льної заробітної плати, чинної на момент створення товариства. Для порівняння: у більшості країн ЄС мінімальний розмір статут­ного капіталу AT встановлено на рівні 50 тис. євро; у Швейца­рії— 100 тис. франків.



Акціонерами товариства визнаються фізичні та юридичні осо­би, які є власниками його акцій. Засновники акціонерного товарис­тва здійснюють свої внески у статутний капітал згідно із засновни­цьким договором, решта акціонерів — на умовах договору купівлі-продажу акцій, укладеного із засновниками; при збільшенні стату­тного капіталу — на основі договору з товариством чи фінансовим посередником.

Акція — це титул власності, цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Згідно із законом України «Про цінні папери та фондову біржу» в нашій країні можуть випускатися такі види акцій:

• іменні прості;

• іменні привілейовані;

• на пред'явника прості;

• на пред'явника привілейовані.

Акції акціонерних товариств, що створюються під час приватизації, можуть бути лише іменними простими. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. По акціях на пред'явника
у книзі реєструється їх загальна кількість.



Привілейовані акції дають власникові переважне право на
одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у процентах до їх, номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році, у тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду
акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного то­вариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім вла­сника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства. Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним влас­ником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного під­приємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). До­датковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випус­ки акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних із господарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумка­ми календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонер­ного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, ін­ших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

У країнах з розвинутою ринковою економікою акції, залежно від рівня їх прибутковості і фінансового ризику поділяють на такі категорії:

Спекулятивні акції - акції «молодих» корпорацій або таких, що не можуть пред'явити курс цінних паперів за останні 5-6 років. Та­кі акції звичайно не можуть пройти лістинг і потрапити на біржу і перебувають в обігу на позабіржовому „вуличному» ринку.

Акції з «блакитними корінцями» - випускають лідери галузі. Дивіденди на такі акції стабільні, а інвестиції в них безпечні і при­ваблюють консервативних інвесторів, що надають перевагу інвес­тиціям в цінні папери з невисокою доходністю, але й низьким рів­нем ризику.

Дохідні акції — акції компаній, продукція яких завжди користується попитом, оскільки задовольняє у людей потреби першого рів-
ня - життєво необхідні. Дивіденди на них перевищують середній рі-
вень, а вартість акцій постійно зростає.

Акції зростання - їх емітують високоприбуткові корпорації, що намагаються вести науково-дослідницькі і конструкторські роз­робки, вкладають кошти в розвиток виробництва та розширення ринків збуту. Хоча вони дають поточні невисокі дивіденди, але в майбутньому інвестори сподіваються на значне зростання вартості акцій і дивідендів. -

Циклічні акції - характеризуються високою чутливістю до ста­дій відтворювального циклу або їх емітенти пов'язані з сезонним ха­рактером виробництва чи збуту. Вартість цих акцій та дивіденди ко­ливаються відповідно до ритму ділової активності. Інвесторів при­ваблює можливість отримання доходу за рахунок купівлі акцій у пе­ріод спаду і продажу в період зростання.

Захищені акції - випускають емітенти, що є відносно стійкими до коливань ринкової кон'юнктури, їх акції приносять стабільні ди­віденди, їх вартість зростає.

Емісійний дохід, або ажіо, сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоратив­них прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Інакше кажучи, емісійний дохід — це різниця між курсом емісії і номінальним курсом корпоративних прав. Суми одержаного підпри­ємством емісійного доходу не включаються до складу валового до­ходу з метою оподаткування.

Конверсія акцій -— це об'єднання кількох акцій в одну (або об­мін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на ін­шу). Наприклад, конверсія акцій у співвідношенні 4:3 означає, що на кожні чотири акції можна обміняти три акції нової емісії.

У більшості країн діє положення, згідно з яким зменшення ста­тутного капіталу має здійснюватися в першу чергу шляхом знижен­ня номінальної вартості, а не в результаті їх об'єднання.

Деномінація не допускається, якщо номінальна вартість акцій дорівнює мінімально встановленому розміру. В даному разі змен­шення статутного капіталу відбувається шляхом конверсії акцій або їх вилучення з обігу для анулювання. Санаційний прибуток — це прибуток, який виникає внаслідок
викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток)
за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав (дизажіо), в ре-
зультаті їх безкоштовної передачі до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтересованих у санації підприємства осіб.

Класифікація облігацій

Класифікаційні ознаки Види облігацій
Форма розпоряджень • іменні • на пред'явника
Форма випуску • купонні • безкупонні
Строк обігу • короткострокові • середньострокові; • довгострокові  
Спосіб забезпечення • заставні • беззаставні
Спосіб виплати доходу • відсоткові • безвідсоткові • кумулятивні • 3 «плаваючим курсом» • двохвалютні; • з участю у доходах
Вид погашення • 3 довгостроковим погашенням • 3 відкладеного фонду • 3 викупного фонду • 3 відшкодуванням • серійні • 3 розширенням строку заборгованості • зі звуженням строку заборгованості • невідкличні (ординарні)
Права на купівлю інших цінних паперів емітента • конвертовані • опціонні • з варантом
Місце обігу • внутрішні • міжнародні

 

Облігація– борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств та громадян на добровільних засадах.

Облігації зовнішніх державних позик України -це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Емітент - держава в особі Міністерства фінансів України.

Рішення про випуск приймається Кабінетом Міністрів України.

Облігації внутрішніх і місцевих позик - випускаються на пред'явника, а обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються. Рішення про випуск приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами.

Облігації підприємств - випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск приймається емітентом і оформляється протоколом.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Випуск облігацій підприємств для формування та поповнення статутного фонду емітентів, а також покриття збитків їх господарської діяльності, не допускається.

До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести наступні:

• диверсифікація капіталодавців, зокрема кредиторів;

• залучення коштів здійснюється на довгостроковий період;

• податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відно­сяться на зменшення оподаткованого доходу емітента;

• порівняно з акціями облігації є менш ризиковим об'єктом вкладення коштів для інвесторів.

Серед найсуттєвіших недоліків цього інструменту фінансування слід відмітити:

- порівняно високий рівень накладних витрат, пов'язаних із ви­пуском облігацій;

- ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами ви­пуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів;

- через значну кількість держателів облігацій і широку географію їх знаходження можуть виникнути труднощі ведення переговорів з капіталодавцями у разі необхідності пролонгації строків погашення.

Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, який випуска­ється компанією з управління активами пайового інвестиційного фо­нду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому ін­вестиційному фонді. Таким чином, емітентом інвестиційних серти­фікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управ­ління активами цього фонду. Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Державній комісії з цінних па­перів та фондового ринку регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі інституту спільного інвестування та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення. Відкрита підписка на інвес­тиційні сертифікати здійснюється відповідно до порядку прове­дення відкритої підписки на цінні папери, встановленого законо­давством, з урахуванням особливостей, встановлених законодав­ством України. Строк відкритої підписки на інвестиційні серти­фікати пайового інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється у порядку, встановленому компанією з управління активами.

Інвестиційні сертифікати надають кожному його власникові
однакові права та можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск компанією з управління
активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються. Кількість проголошених
інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазна-
чається у проспекті емісії.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайо­вих інвестиційних фондів встановлюється Законом України «Про ін­ститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестицій­ні фонди)» від 15 березня 2001 року N 2299-ІІІ.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання, за яким одна особа зобов'язана сплатити іншій визначе­ну суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулю­ється законодавством про вексельний обіг. Вексельний обіг може охоплювати різні сфери. По-перше, відносини між банками та клієн­тами при видачі банківських позичок (соло-векселя); по-друге, між суспільством та державою (казначейські векселя); по-третє, між фі­зичними та юридичними особами без посередництва банку.

В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.

Комерційні векселя з'являються в обігу на основі угод із купів­лі-продажу товарів у кредит, коли покупець, не володіючи в мо­мент покупки грошима, пропонує продавцю вексель, який може бути як його власністю, так і чужим, але індосируваним, тобто та­ким, що містить передаточний напис. Комерційний вексель забез­печений тими сумами, які надійдуть від продажу куплених товарів. Такі векселя є основою вексельного обігу, бо вони обмежені кон­кретними строками та сумами проданих товарів в кредит. Позичко­ві угоди в грошовій формі оформляються фінансовими векселями Формалізація грошового зобов'язання фінансовим векселем є спо­собом додаткового забезпечення своєчасного та точного його вико­нання з метою захисту прав кредиторів.

Векселя, походження яких не пов'язане з реальним переміщен­ням ні товарних, ні грошових цінностей називають фіктивними. До таких векселів відносять дружні, бронзові (дуті) та зустрічні вексе­ля. Дружній вексель виникає тоді, коли одне підприємство є креди­тоспроможнім і «по дружбі» виписує вексель іншому, який має фі­нансові проблеми з метою одержання останнім грошової суми в бан­ку шляхом врахування або застави даного векселя. Якщо партнер у свою чергу виписує дружній вексель із метою гарантії оплати, то та­кий вексель називають зустрічним. Векселя, видані фіктивними або некредитоспроможними фірмами є бронзовими або дутими.

Векселя бувають також переказні (тратти), видані в формі бе­зумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж та прості, видані в формі безумовного зобов'язання здійснити платіж видані у формі бе­зумовного зобов'язання здійснити платіж.

Особливість векселя як цінного паперу та боргового зобов'язан­ня полягає в тому, що він є безумовним, безспірним, як правило, аб­страктним, тобто не залежить від причин, які спонукали його вида­чу, зобов'язанням. Він може також виконувати функції платіжного засобу. Передача прав векселедержателя іншій особі здійснюється шляхом передаточного надпису на звороті векселя, який називається індосаментом. У випадку не оплати векселя в строк або відмови трасата (платник за векселем) від акцепту, власник векселя має по­відомити особу, від якої він одержав вексель за надписом, про не­сплату та трасата — про відмову від акцепту.

Усі особи, які є трасантами, акцептантами, або вексельними поручителями, несуть солідарну відповідальність перед пред'яв­ником векселя. Пред'явник може звертати свою вимогу до цих осіб окремо до кожного або до усіх разом та не зобов'язаний до­тримуватися послідовності, із якою вказані особи, видали своє зобов'язання.

Особливою групою цінних паперів є похідні цінні папери, які мають встановлені законодавством реквізити та засвідчують зобо­в'язання внаслідок виконання яких відбувається перехід права вла­сності на базовий актив та/або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 19.04.1999 року № 632 «Про затвердження Положення про вимо­ги до стандартної (типової) форми деривативів» визначено, що: дериватив — це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив (цінні папери) на визначених ним" умовах у майбутньому. Існують такі форми деривативів:

Опціон — стандартний документ, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціона (опціон на купівлю) чи на продаж емітенту опціона (опціон на про­даж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового ак­тиву за зафіксованою при укладанні ціною (ціною виконання).

Варант —різновид опціону на купівлю, який випускається емітен­том разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та на­дає його власникові право на придбання простих акцій чи облігацій да­ного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджених умовах(за певною ціною). Варанти, як правило, емітуються в пакеті з облігаціями.

Згідно з вітчизняними нормативними актами, варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варанту не повинен перевищува­ти 1 рік, а обсяг базового активу емітента варантів — 50 % обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано.

Депозитарна розписка (свідоцтво) — це похідний цінний па­пір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на визначе­ну кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії який обліковується в іноземній депозитарній установі. Емі­тентом їх можуть бути юридичні особи — резиденти, які є учасни­ками Національної депозитарної системи, за умови встановлення кореспондентських відносин між депозитарієм, у якому зберігаєть­ся глобальний сертифікат на загальний обсяг емісії депозитарних розписок, та іноземною депозитарною установою, що веде облік права власності за цінними паперами, які лежать в основі депози­тарних розписок.

Порядок випуску та обігу усіх цінних паперів регламентується Законом України «Про цінні папери та фондову біржу».

Зокрема, емітент має право на випуск акцій, облігацій підпри­ємств із моменту реєстрації цього випуску в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо подані для реєстрації ак­ції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і гро­мадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати органу, що реєструє для реєстрації також ін­формацію про випуск цих цінних паперів. Порядок реєстрації ви­пуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх ви­пуск визначається також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів із моменту подачі заяви з додан­ням необхідних документів. Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, зобов'язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства України.

Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства. У разі коли реєстрацію випуску цінних па­перів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернути­ся до суду.

Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Дepжaвнoю комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів. Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інформація про випуск акцій, облігацій підприємств, що про­понуються для відкритого продажу, крім реєстрації, підлягає обо­в'язковому опублікуванню в органах преси Верховної Ради Украї­ни та Кабінету Міністрів України й офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на ці цінні па­пери. Акції, облігації підприємств, що пропонуються для відкрито­го продажу, допускаються для розміщення не раніш як через ЗО днів після опублікування оголошення про їх випуск.

У разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються до відкритого прода­жу, емітент цінних паперів повинен опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного строку з дня опубліку­вання інформації. Орган, що реєструє має право у разі виявлення не­достовірних даних в опублікованій інформації про випуск акцій, об­лігацій підприємств зупинити їх розміщення до того часу, поки емі­тент цих цінних паперів не внесе до неї відповідних змін.

Похідні цінні папери вводяться в обіг юридичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, які зобов'язуються викону­вати, передбачені в інформації про випуск похідних цінних паперів. Похідні цінні папери, що утворюються шляхом надання пропозицій щодо провадження певних дій, спрямованих на встановлення зобо­в'язань, умови виконання яких передбачені у похідних цінних папе­рах, можуть бути утворені лише організатором торгівлі.

Випуск від імені держави похідних цінних паперів, базовим ак­тивом яких є державні цінні папери, здійснює за рішенням Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України. У рішенні Кабі­нету Міністрів України повинні визначатися основні умови випуску та обігу таких похідних цінних паперів. Випуск та інформація про випуск таких цінних паперів не підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

 


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 35; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.022 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты