Пацієнту К., 55 років, 2 дні тому була проведена резекція шлунка. Яким чином у післяопераційному періоді запобігти розвитку гіпостатичної пневмонії?

А. Масаж грудної клітки.

В. Дихальна гімнастика.

С. Напівсидяче положення хворого в ліжку.

D. Активний руховий режим.

Е. Все перераховане.

Пацієнту Л., 61 рік, проведено операцію на промежині. В першу добу післяопераційного періоду діагностовано рефлекторну затримку сечі. Яку тактику слід рекомендувати для ліквідації ускладнення?

А. Часта зміна положення хворого в ліжку.

В. Катетеризація сечового міхура.

С. Призначення масивних доз діуретиків.

D. Грілка на ділянку живота.

Е. Масаж спини.

Пацієнтка П., 62 роки, знаходиться на скелетному витяганні з приводу перелому шийки правої стегнової кістки. Хто і як повинен проводити миття волосся на голові пацієнтки?

А. Молодша медична сестра нахиляє голову пацієнтки назад над тазом, миє волосся шампунем, а після його витирання і розчісування пов’язує косинку.

В. Медична сестра кладе таз перед пацієнткою, нахиляє її голову вперед, миє волосся шампунем, витирає його і пов’язує косинку.

С. Медична сестра кладе таз збоку від ліжка, допомагає пацієнтці повернутися на бік і миє волосся теплою водою.

D. Молодша медична сестра миє голову пацієнтки над тазом, витирає волосся і пов’язує косинку.

Е. Миття голови важкохворим не проводиться.

Пацієнтка Л., 43 роки, знаходиться в хірургічному відділенні після операції з приводу перфоративного апендициту та розлитого перитоніту. Пацієнтці показаний ліжковий режим. Хто і як повинен проводити підмивання хворої?

А. Медична сестра – розчином фурациліну (1:5000), з використанням судна, клейонки, кухля, корнцанга і ватних кульок.

В. Молодша медична сестра – теплою водою, з використанням судна і кухля.

С. Молодша медична сестра – теплою водою, з використанням судна, лотка, корнцанга і ватних кульок.

D. Медична сестра – напів-спиртовим розчином, з використанням корнцанга, ватних кульок і судна.

Е. Лікуючий лікар – слабким розчином перманганату калію (0,1%), з використанням кухля Есмарха, клейонки і марлевих тампонів.

Пацієнт Р., 26 років, звернувся в травмпункт з ознаками перелому про­меневої кістки в типовому місці, що було підтверджено рент­генологічне. Яку з гіпсових пов’язок повинен застосувати травматолог після знеболення та репозиції кісткових уламків?

А. Лонгето-циркулярну.

В. Вікончасту.

С. Мостоподібну.

D. Гіпсовий корсет.

Е. Циркулярну.

Пацієнтка Н., 44 роки, що працює агрономом у селянській спілці, отримала травму правого передпліччя при збиранні врожаю. Який із заходів першої медичної допомоги є необхідним на місці пригоди?

А. Не застосовувати жодних шин і пов’язок.

В. Прибинтувати пряму руку до тіла.

С. Накласти хусткоподібну пов’язку на руку, зігнувши її в лікті на 90°.

D. Занурити руку в холодну воду.

Е. Будь-який з названих заходів є недоцільним.

При накладанні бинтової пов'язки у пацієнта, що знаходився в стаціонарі з приводу різаної рани лівого передпліччя, виникло запаморочення. Згодом встановлено, що маніпуляцію викону­вала в перев’язувальній медсестра; пацієнт стояв; бинтована частина тіла знаходилася у функціонально зручному положенні. Яка помилка допущена?

А. Маніпуляцію виконано у перев’язувальній.

В. Стояче положення пацієнта.

С. Бинтована частина знаходилася у функціонально зручному положенні.

D. Перев’язку проводила медсестра.

Е. Все вище перераховане.

Після накладання спіральної пов’язки на плече пацієнту, що лікується в стаціонарі з приводу проникаючого поранення плеча, з’явилося синюшність пальців кисті, оніміння, набряк. Яка причина цієї картини?

А. Кровотеча.

В. Невідповідний вид пов’язки.

С. Приєднання анаеробної інфекції.

D. Туге накладання пов’язки.

Е. Усі відповіді неправильні.

39. У пацієнта В., 36 років, забій ділянки правого кульшового суглоба з ушкодженням зовнішніх тканин. Необхідна низ­хідна колосоподібна пов’язка на ділянку суглоба, накладання якої починається з:

А. Колових турів бинта на тулубі.

В. Колових турів бинта на правому стегні.

С. Колових турів бинта на лівому стегні.

D. Косого туру бинта на передній поверхні правого стегна.

Е. Косого туру бинта на передній поверхні лівого стегна.

Пацієнт Б., 19 років, звернувся до лікувального закладу з різаною раною п’ятки. Травму отримав 1 годину тому під час купання в озері. Після хірургічної обробки необхідно накласти бинтову пов’язку. Яка з перерахованих пов’язок є найбільш доцільною?

А. Колова.

В. Черепашача.

С. Спіральна.

D. Колосоподібна.

Е. Клеолова.

Пацієнт К., 67 років, знаходиться на стаціонарному лікуванні з діагнозом «облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок III ст., гангрена правої стопи». Проведено ампутацію правої нижньої кінцівки в нижній третині стегна. Яку пов’язку слід використовувати для бинтування кукси?

А. Поворотну.

В. Спіральну.

С. Колосоподібну.

D. Черепашечу.

Е. Колову.

Пацієнт З., 45 років, з діагнозом «закритий перелом правої ключиці без зміщення, перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки, тріщина 6 ребра праворуч, пошкодження м’яких тканин правої кисті» доставлений з травмпункту в стаціонар. Що є показом до застосування у пацієнта пов’язки Дезо?

А. Перелом ключиці.

В. Тріщина ребра.

С. Перелом ліктьового відростка.

D. Пошкодження м’яких тканин кисті.

Е. Показів для накладання цієї пов’язки немає.

Хворому М., 21 рік, що лікується в хірургічному відділенні з приводу різаної рани плеча, накладено наступну пов'язку: фіксуючі колові тури бинта починаються з грудної клітки, а його тури для закріплення плечового суглоба накладено від шиї до плеча. Який вид пов'язки використано?

А. Висхідна колосоподібна.

В. Хрестоподібна.

С. Низхідна колосоподібна.

D. Пов’язка Дезо.

Е. Торакобрахіальна.

44. Пацієнт П., 22 роки, звернувся до дільничного хірурга з при­воду підшкірного панарицію IV пальця правої руки. Після хірургічних маніпуляцій накладено спіральну пов’язку на палець, для закріплення якої необхідно продовжити хід бинта до:

А. Зап’ястка.

В. Основи V пальця.

С. Основи III пальця.

D. Передпліччя.

Е. Закінчити пов’язку на основі IV пальця.

45. Пацієнтка Т., 36 років, поступила в стаціонар з діагнозом «відкритий перелом кісток лівої гомілки без зміщення». Яку пов’язку доцільно використати для лікування цього виду перелому?

А. Пов’язку Вельпо.

В. Гоні тну пов’зку.

С. Вікончасту.

D. Лонгетно-циркулярну.

Е. Лонгетну.

В. Тести для самоконтролю:

1. Ранній післяопераційний період закінчується:

А. Після усунення ранніх післяопераційних ускладнень.

В. Після зняття швів з операційної рани.

С. Після загоєння операційної рани.

D. Після виписки пацієнта зі стаціонару.

Е. Після відновлення працездатності пацієнта.

2. Катаболічна фаза післяопераційного стану пацієнта характеризується:

А. Активацієй симпатико-адреналової системи.

В. Збільшенням життєвої здатності легень.

С. Зменшенням рівня глюкози крові.

D. Зниженим розпадом білків.

Е. Збільшенням діурезу.

3. Фаза зворотного розвитку при неускладненному перебігу післяопераційного періоду характеризується:

А. Тривалістю 2–3 доби.

В. Негативним азотним балансом.

С. Позитивним азотним балансом.

D. Підвищенням активності симпатико-адреналової системи.

Е. Тривалістю до 2-х тижнів.

4. Застосування в післяопераційному періоді давлячої пов’язки на рану потрібне для:

А. Попередження розходження країв рани.

Б. Зменшення болю.

С. Попередження розвитку інфекції.

D. Попередження тромбозів та емболій.

Е. Попередження кровотеч.

5. Специфічна профілактика тромбоемболічних ускладнень після операції на нижніх кінцівках включає:

А. Дозована ЛФК.

В. Накладання еластичних бинтів на нижні кінцівки.

С. Активна поведінка пацієнта в ліжку.

D. Раннє підняття з ліжка (при можливості).

Е. Застосування антикоагулянтів.

6. При затримці сечі в післяопераційному періоді протипоказане:

А. Зігрівання в ділянці сечового міхура.

В. Гіпертонічна клізма.

С. Внутрішньовенне введення 10 мл. 40 % розчину уротропина.

D. Застосування сечогінних засобів.

Е. Кататеризація сечового міхура.

7. Для профілактики післяопераційних пневмоній слід застосовувати:

А. Дихальну гімнастику.

В. Нестероїдні протизапальні препарати.

С. Збільшення введення кількості рідини.

D. Ввелення прозерину.

Е. Електрофорез з гідрокортизоном.