Державні соціальні стандарти та гарантії

Споживчий бюджет – середньостатистичний баланс доходів і витрат за визначений період часу (місяць, рік), що характеризує рівень життя різних груп населення.

Розрізняють такі види споживчого бюджету:

1. Нормативний споживчий бюджет є результатом наукових досліджень:

1.1. Споживчий бюджет високого статку: за його допомогою оцінюють поточне споживання, яке відповідає повному задоволенню розумних потреб. В даний час він не використовується.

1.2. Раціональний споживчий бюджет: засновано на раціональних потребах населення і використовується як науковий інструмент соціально-економічного аналізу.

1.3. Мінімальний споживчий бюджет (МСБ): сума в грошовому вираженні для покриття витрат на одержання мінімально необхідних людині (родині) споживчих товарів і послуг, тобто, в обсязі, що забезпечує елементарні умови життя, які підтримують здоров'я і працездатність людей. Включає достатню кількість харчування, одягу, взуття, предметів культурно-побутового призначення і господарського споживання, а також оплату житла, транспорту й інших життєво важ-ливих послуг. Він обмежує придбання товарів тривалого користування (меблів, складної електротехніки й ін.), не припускає витрат на придбання автомобіля, квартири, дачі, відпочинок на курорті. Є основою для визначення розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій і деяких інших соціальних виплат.

2. Фактичний споживчий бюджет є результатом статистичних та спеціальних обстежень.

Прожитковий мінімум – це вартісна межа набору продуктів харчування, достатніх для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Він розраховується для дітей віком до 6 років; - дітей віком від 6 до 18 років; осіб працездатного віку; осіб, які втратили працездатність; у середньому на 1 особу.

Підходи до побудови прожиткового мінімуму:

- Нормативний: основу становить концепція споживання на науково-обгрунтованому мінімально необхідному рівні.

- Статистичний: базується на аналізі поточних закономірностей споживання, відображенні його поточних особливостей.

- Нормативно-статистичний: оцінюється вартість нормативного набору з 35 продуктів харчування, 4-х груп непродовольчих товарів та 5-ти груп видів послуг, що забезпечують задоволення потреб в основних товарах та послугах при мінімальній вартості споживчого кошика за всіма соціально-демографічними групами населення.

Бідність – цестан, викликаний нестачею матеріальних ресурсів для ведення нормального способу життя, який є звичним та характерним для конкретного суспільства в конкретний момент часу. Вона характеризується згортанням і обмеженістю людських потреб і можливостей, низьким рівнем використання останніх та задоволення перших, деградацією людського трудового потенціалу, соціальною напругою в суспільстві.

У суспільстві розрізняють такі види бідності:

1. Суб’єктивна: визначається як самооцінка людиною свого економічного стану.

2. Об’єктивна: визначається на основі прийнятих в країні критеріїв доходу та доступу до тих чи інших матеріальних та духовних благ: можливість дати дітям освіту, надбати професію, якісно лікуватися, мати житло, яке відповідає загальноприйнятим стандартам.

12. Відносна: визначається за майновим розшаруванням населення.

4. Абсолютна: визначається у відповідності із прийнятою в країні межою бідності. Це межа не лише фізичного, але й соціального виживання людини.

У світовій практиці застосовуються такі різновидимеж бідності:

- Абсолютна межа бідності: певна грошова величина, визначена законодавчо, яка характеризує мінімум надходжень, необхідних для життя людини.

- Відносна межа бідності: залежить від рівня середньодушових доходів або середньодушового споживання (визначається або на рівні певного відсотка середньодушових споживчих витрат, або із застосуванням ефекту спільного проживання).

- Суб’єктивна межа бідності: базується на самооцінці респондентів щодо достатності рівня доходу своєї родини.

Рівень бідності або питома вага населення, яка має доходи нижче межі бідності – відносний показник, який характеризує, скільки відсотків загального населення мають доходи нижче межі бідності, та розраховується як відношення чисельності населення, яке визначається бідним за прийнятими критеріями, до загальної чисельності населення.

Глибина бідності розраховується як співвідношення споживання (рівня доходів) сімей (домогосподарств, окремих осіб), що визнані бідними, до межі бідності і характеризує наскільки бідними є певні прошарки населення

Середня глибина бідності характеризує відмінність між середньодушовим доходом домогосподарства, визнаного бідним, та визнаною межею бідності, тобто цей показник відображає середній дефіцит доходу у бідних.