Література. 1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2005.- С.404-430.

2. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Уч. пособие. – К.: Кондор, 2003.- С.209-223; 339-361.

3. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібн. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 243-272.

4. Калина А.В. Економіка праці: Навч.посібн. - К.: МАУП, 2004. - С.204-213.

5. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібн. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С.129-144; 185-198.

6. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини.: Навч. посібн. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002.-С.132-150.

7. Т.І. Богданова, М.С. Татаревська, Н.В. Карпенко, Л.В. Ричкова. Практикум з курсу „Економіка праці та соціально-трудові відносини”. Розділ „Доходи і заробітна плата” для студентів 3-4 курсів усіх форм навчання всіх спеціальностей. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008. - 83 с.

Для підвищення ефективності виробництва важливе значення має раціональне використання трудових ресурсів підприємств (об’єднань), цехів, дільниць, скорочення чисельності персоналу, зайнятого на допоміжних і підсобних роботах, покращання використання фонду робочого часу, ліквідація втрат і непродуктивних витрат робочого часу, зниження плинності кадрів та зміцнення трудової дисципліни.

Виконання підприємством (об’єднанням) завдань щодо обсягу продукції переважно залежить від забезпеченості його робочою силою, а також від того, наскільки повно використовується робочий час працюючих і, насамперед, робітників. Кількість праці вимірюється робочим часом (у людино-днях і людино-годинах).

Облік відпрацьованого і невідпрацьованого часу в людино-годинах ведуть по основній і найбільш чисельній категорії трудящих — робітниках і результати цього обліку відображено у ф. № 3-ПВ „Звіт про використання робочого часу”.

Облік у людино-днях звичайно ведуть табельники, які щодня відзначають явку чи неявку кожного працівника на роботу. Тих, що з'явилися поділяють на робітників, які фактично працювали і які мали цілоденний простій, а тих, що не з'явилися — по причинах неявок.

Дані про планове використання робочого часу наводяться у балансі робочого часу. Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника складається на плановий рік і по кварталах.

Кількість календарних і неробочих днів визначають по календарю відповідного планового року. При цьому кількість неробочих днів залежить від режиму роботи підприємства (5-ти чи 6-ти денний робочий тиждень).

Номінальний фонд робочого часу визначають вирахуванням із кількості календарних днів вихідних і святкових днів: .

Для розрахунку загальної кількості днів неявок на роботу визначають тривалість окремих елементів використовуваного часу.

Тривалість чергових і додаткових відпустокрозраховують на основі складеного на підприємстві графіка відпусток, у якому визначено час і тривалість відпустки кожного робітника. Дані графіка відпусток групують за тривалістю відпустки. Середню тривалість основних і додаткових відпусток розраховують за формулою:

,

де : – календарні дні відпустки і-тої групи робітників;

– кількість і-тої групи робітників, що мають відпустку певної тривалості, осіб;

- загальна кількість робітників підприємства, осіб.