КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Аналіз руху працівників на підприємстві
На практиці при аналізі ступеня інтенсивності використання кадрів застосовують такі показники: – коефіцієнт змінності робітників; – коефіцієнт зайнятості активною роботою; – коефіцієнт відволікання виконавців від основної роботи й т. ін. Рівень забезпеченості підприємства робітниками окремих професій характеризується відповідністю фактичної кількості робітників з кожної професії окремо потребам у них відповідно до виробничої програми. Він виміряється у відсотках (відношення фактичної чисельності робітників до їхньої потреби і відхилення від плану). Такі дані показують недолік чи надлишок робітників певної професії і дозволяють уживати заходів щодо поліпшення комплектування підприємства трудовими ресурсами. При оцінці виявлених змін у професійному складі працівників (робітників) необхідно враховувати постійний вплив науково-технічного прогресу на характер роботи, у результаті чого потреба підприємства в ряді професій може зменшитися чи зовсім зникнути, а в інші – зрости; крім того, можуть виникнути нові професії. Узагальнюючим показником рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд робітників ( ). Він визначається по професіях робітників у розрізі цехів і по підприємству в цілому, у більшості випадків за формулою, що рекомендується: , де: — розряд робітника; — чисельність робітників визначеного розряду. Відносна сталість чисельності nf якісного складу працівників підприємства виступає важливим фактором забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, раціонального їхнього використання, підвищення рівня організації виробництва і його середньооблікової чисельності.
Планування продуктивності праці 12.3.1. Недоліки методу планування зростання продуктивності праці за факторами В умовах командно-адміністративної економіки показник продуктивності праці довгий час був «директивним» і так званим «фондоутворюючим». Це значило, що він був обов'язковим до виконання і від темпів його зміни залежала величина «фондів економічного стимулювання». Крім того, порівняння темпів зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати використовувалося для контролю за правильним використанням останньої. Темпи зростання продуктивності праці повинні були випереджати темпи зростання заробітної плати. Показник планового зростання продуктивності праці задавався порівняно з досягнутим рівнем минулого (звітного) року. Оскільки умови минулого року, особливо по позиціях «номенклатура й асортимент», «рівень кооперування» й інших, не співпадали з умовами планового року, розрахунок здійснювався так званим «факторним методом».
|