Методи аналізу виробничого травматизму

При аналізі виробничого травматизму застосовують кілька методів.

Статистичний метод – дає можливість оцінювати якісно і кількісно рівень травматизму за допомогою загальноприйнятих показників: коефіцієнта частоти Кч, коефіцієнта ваги Кв і коефіцієнта виробничих втрат Квв.

Коефіцієнт частоти травматизму показує число нещасних випадків, яке приходиться на 1000 чоловік облікового складу працюючих:

;

(1)

де n - число нещасних випадків за звітний період;

Р – середня статистична кількість працюючих за той же період.

Для можливості порівняння рівня травматизму в різних країнах Міжнародна організація охорони праці (МОП) рекомендує визначати показник частоти нещасних випадків на 1 млн. відпрацьованих людино-годин за формулою:

;

(2)

де Т - загальне число відпрацьованих за звітний період людино-годин усіма працюючими.

Коефіцієнт ваги являє собою число днів непрацездатності, що приходиться на один нещасний випадок:

;

(3)

де Д - число днів непрацездатності по закритих лікарняних аркушах, врахованих нещасних випадків за звітний період.

Коефіцієнт виробничих втрат являє собою добуток коефіцієнтів частоти і ваги:

.

(4)

Для обліку важких травм зі смертельним і інвалідним підсумком вводять показник:

;

(5)

де n_сі- кількість випадків зі смертельним і інвалідним підсумком.

Вивчення небезпеки виробництва за статистичними матеріалами дозволяє проаналізувати основні причини травматизму і розробити заходи для попередження нещасних випадків.

Топографічний метод полягає у вивченні нещасних випадків за місцем події. Специфічною особливістю цього методу є те, що всі нещасні випадки наносяться умовними знаками на планах цехів чи ділянок підприємства в цілому, у результаті чого наочно видно місця, де можливий травматизм, що вимагають особливої уваги. Перевагою цього методу є його простота і наочність, недоліком - те, що він не розкриває потенційних небезпек. Крім того, він застосовується тільки у тому випадку, коли матеріал з травматизму досить великий.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні усієї виробничої обстановки даного об'єкта: вивчаються трудовий і технологічний процеси, основне і допоміжне устаткування, матеріали, загальні умови праці, робочі місця, захисні засоби, режим праці і відпочинку. Цей метод дає можливість найбільш повно визначити способи попередження травматизму, використовуючи результати проведеної роботи в інших місцях за допомогою порівняльних досліджень. Глибокий аналіз з використанням цього методу дозволяє не тільки установити причину виробничих травм, але і з'ясувати, які існують види потенційної небезпеки. Тому головна перевага методу - повнота аналізу, недолік - порівняно велика трудоємність.

Економічний метод. Суспільні втрати, пов'язані зі зниженням чи припиненням працездатності на визначений час внаслідок нещасних випадків, визначаються не тільки економічними наслідками в грошовому відбитку, але і мірою нанесеного фізичного, морального і соціального збитку. Головне у рішенні проблем охорони праці - це турбота про людину. Але важливе значення має також усунення економічних втрат, викликаних нещасними випадками на виробництві. Для визначення економічного збитку від виробничого травматизму, а також для оцінки витрат, спрямованих на попередження нещасних випадків, застосовують економічний метод. На сьогодні розроблені економічні показники, що дозволяють підрахувати втрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, й економічну ефективність запропонованих технічних, організаційних і соціальних заходів. Для рішення проблеми безпеки праці необхідно враховувати повну сукупність факторів, що впливають на умови праці на всіх стадіях виробничого процесу.

Тому необхідно проводити комплексне дослідження причин виробничого травматизму, тобто сполучати всі розглянуті вище методи.