КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Санітарна класифікація підприємствСанітарний благоустрій заводів і належний його зміст є найважливішими заходами в боротьбі з розповсюдженням шкідливих речовин, за високу культуру праці. Вони передбачають також захист населення від газів, пилу, кіптяви, шуму, шкідливого впливу стічних вод. Проект розташування на території підприємства будівель, споруд, інженерних комунікацій, санітарно-захисних зон, майданчиків для відпочинку та занять спортом, пішохідних доріжок, автомобільних та залізничних доріг називається генеральним планомпромислового підприємства. При розробці генерального плану підприємства його територію умовно поділяють за функціональним призначенням, тобто здійснюють зонування. Виділяють наступні зони на генпланах промислових підприємств: І зона - адміністративна та побутова (заводоуправління, конструкторське бюро, будівлі охорони здоров`я, громадського харчування, культурного обслуговування, санітарно-побутового призначення); ІІ зона - виробнича (будівлі та споруди виробничого циклу); ІІІ зона - підсобна та допоміжна (складські приміщення, енергетичне господарство - котельні, газогенераторні, компресорні та інші, інженерні комунікації, транспортні споруди тощо); ІV зона - озеленення та благоустрою (санітарно-захисні зони, майданчики для відпочинку, заняття спортом). Санітарно-захисною зоною вважається територія між виробничими приміщеннями, складами чи установками, що виділяють виробничі шкідливості, і житловими, лікарсько-профілактичними будівлями стаціонарного типу і будівлями культурно-побутового призначення, будинками житлового району. Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), в залежності від класу шкідливості підприємств ширину санітарно-захисної зони встановлюють для підприємств V класів відповідно рівною 1000, 500, 300, 100, 50 м. Для підприємств, що не мають виробничих шкідливих речовин, захисну зону не встановлюють. У санітарно-захисній зоні можна розташовувати пожежне депо, лазні, пральні, приміщення охорони, гаражі, склади, адміністративно-службові будівлі, їдальні, амбулаторії тощо. Території санітарно-захисних зон повинні бути упоряджені й озеленені. У залежності від складу і кількості виділюваних виробничих шкідливих речовин і умов технологічного процесу виробництва промислові підприємства поділяються на такі класи: - до І, ІІ, ІІІ класів відносять підприємства хімічної, чорної і кольорової металургії, що виплавляють чавун у доменних печах, виробляють сталь мартенівським і конверторним способами, зайняті вторинною переробкою кольорових металів, та інші підприємства; - до ІV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносять підприємства, що мають невеликі ливарні й інші гарячі цехи, підприємства, що виробляють металеві електроди, а також підприємства металообробної промисловості, що мають виробництва чавунного, сталевого і кольорового лиття, виробництва будівельних матеріалів, обробки деревини, текстильна, легка, харчова промисловості; - до V класу входять підприємства без ливарних, але з термічними й іншими цехами, де виконується обробка металів у гарячому чи розпеченому стані. Клас підприємства визначає захисні заходи, які необхідно враховувати при його будівництві й експлуатації.
|