Санітарні вимоги до виробничих і допоміжних приміщень

Вибір типу виробничого приміщення визначається технологічним процесом, можливістю боротьби із шумом, вібраціями і забрудненням повітря. Наявність великих віконних прорізів і ліхтарів повинна забезпечувати гарну природну освітленість. У приміщенні обов'язкове використання вентиляції.

Стіни і стелі необхідно споруджувати з слаботеплопровідних матеріалів, що не затримують осадження пилу. Підлоги повинні бути теплими, еластичними, рівними і не слизькими. Якщо роботи пов'язані з застосуванням отруйних речовин (наприклад, ціанисті солі, ртуть, свинець ), то до внутрішньої обробки пред'являються спеціальні вимоги.

У приміщеннях з великим виділенням пилу (шліфування, розмолення) варто передбачати прибирання приміщень за допомогою пилососів чи гідрозмиву. У приміщеннях, де стоячі робочі місця, підлоги повинні бути мало теплопровідними. За необхідності допускаються підлоги зі значною теплопровідністю (бетонні, керамічні), але за умов укладання на підлогу на робочих місцях дерев'яних щитів або килимів, що ізолюють тепло. У приміщеннях, де застосовуються агресивні і шкідливі речовини, підлоги виготовляються з матеріалів, стійких у відношенні хімічної дії цих речовин (наприклад, метлахська плитка) і не допускають їхньої сорбції. Для відведення пролитих на підлогу агресивних і шкідливих домішок передбачаються стоки в каналізацію.

При улаштуванні побутових приміщень в окремих будівлях вони повинні з'єднуватися з виробничими будівлями опалювальними переходами.

Висота поверхів допоміжних приміщень повинна бути 3,3 м. Висоту побутових і адміністративно-конторських приміщень, розташованих у виробничих будівлях (наприклад, на антресолях), допускається приймати не менше 2,5 м від підлоги до стелі і не менше 2,2 м від підлоги до низу виступаючих конструкцій.

Об`ємно-планувальні конструктивні рішення виробничих і допоміжних будівель і приміщень новозбудованих і реконструйованих підприємств повинні задовольняти вимогам ДБН В.1.1-7-2002, СНіП 2.09.02-85*, СНіП 2.09.04-87, а також іншим нормативним документам, затвердженим (або узгодженим) Держбудом України.

При плануванні виробничих приміщень потрібно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватися норм корисної площі та об`єму для працівників, а також норм площі ділянок для розташування обладнання та необхідної ширини проходів та прорізів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування обладнання.

Слід там, де є можливість, за характером обладнання, за кліматичними умовами практикувати розміщення технологічного, енергетичного та санітарно-технічного обладнання на відкритих майданчиках із застосуванням у разі потреби місцевого покриття.

Стіни виробничих приміщень повинні бути пофарбовані фарбами, що відповідають вимогам технічної естетики і санітарним нормам.

Підлога повинна мати рівне покриття, причому в приміщенні з виділеннями пилу має бути передбачене зручне прибирання. Підлога виробничих приміщень з „мокрими” процесами покривається керамічними плитками. Вона також повинна бути стійкою до припустимих в процесі виробництва робіт механічного, теплового або хімічного впливу.

В приміщенні при періодичному або постійному стоці рідин підлога закривається кришками або сітками чи гратами. Стічні лотки повинні бути розміщені в стороні від проходів і проїздів і не перетинати їх.

Відчинені люки, шахти, бункери, завантажувальні прорізи або прорізи в підлозі, в міжповерхових перекриттях або на робочих майданчиках огороджуються перилами висотою не менше 1,0 м з суцільною металевою обшивкою по низу поручнів на висоту не менше 0,15 м. На відкритих басейнах та ємностях, розміщених в приміщенні, мають бути борти або огородження по периметру заввишки не менше 1,0 м.

Прибудови до зовнішніх сторін стін виробничих будівель і споруд з природним обміном повітря (аерацією) припускається передбачати за умови, якщо в цих стінах між прибудовами і під ними є можливість улаштування прорізів, що будуть забезпечувати природний обмін повітря, а також природне освітлення, потрібне за нормами.

Приміщення з надлишками явного тепла, а також виробництва із значним виділенням газів, пари і пилу слід, як правило, розміщувати біля зовнішніх стін будівель та споруд. Найбільша сторона цих приміщень повинна примикати до зовнішньої стіни будівлі чи споруди. Для розташування таких приміщень слід передбачати одноповерхові будівлі. За необхідності розміщення шкідливих виробництв в багатоповерхових будівлях слід надати перевагу верхнім поверхам, якщо це допустимо за умовами технологічного процесу.

При розміщенні цих виробництв на верхніх поверхах багатоповерхових будівель треба передбачати ефективні заходи до запобігання проникненню шкідливих речовин з одного поверху на інший, а також захист від їх дії на людей, що працюють в цих приміщеннях (ізоляція, повітряні завіси, вентиляція, кондиціювання повітря).

У виробничих будівлях і спорудах, незалежно від наявності шкідливих виділень і вентиляційних пристроїв, передбачаються стулки у віконних рамах, що відкриваються, та інші пристрої у вікнах площею не менше 20% від загальної площі світлового прорізу, призначеного для провітрювання. Припливне повітря подається до приміщення у верхню повітряну зону в холодний період і в нижню - в теплий період року.

Для регулювання вентиляційних прорізів в рамах вікон і верхніх світлових ліхтарях повинні бути передбачені легко керовані з підлоги чи робочих настилів пристрої.

Транзитні трубопроводи, призначені для передачі шкідливих речовин і газів, а також транзитні паропроводи прокладати в пішохідних тунелях і приміщеннях пультів не допускається.

Робочі місця, переходи і проїзди не потрібно завантажувати сировиною, напівфабрикатами та готовою продукцією. Межа переходів, проїздів чи площі для складування повинна бути позначена зовні входів до будівель і приміщень.

Всі виробничі будівлі і споруди двічі на рік (весною і восени) повинні підлягати технічному огляду, який проводиться комісією, призначеною керівником виробництва. Висновки оглядів слід оформляти актами, в яких вказуються дати ліквідації встановлених дефектів. Для ліквідації аварійних пошкоджень виробничий процес в небезпечній зоні повинен бути зупинений, а обслуговуючий персонал відправлений в безпечне місце.