Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Amp; Методичні вказівки




Історія логіки налічує приблизно 2,5 тисячі років та поділяється на два етапи: традиційний (ІV ст. до н.е. – перша половина ХІХ ст.) та сучасний (друга половина ХІХ ст. – до нашого часу). Відповідно до цих етапів говорять про традиційну та сучасну логіки. Засновником традиційної логіки вважається Аристотель, сучасної логіки – Готфрід Ляйбніц.

Незалежно від того, про яку логіку йдеться, вона вивчає три форми мислення – поняття, судження та умовиводи. Тобто, будь-яке міркування складається з цих трьох форм або двох компонентів: засновків (висловлювань, в яких міститься вихідне, відоме знання) та висновку (висловлювання, в якому міститься нове знання і яке отримують логічним шляхом із засновків).

Міркування поділяють на правильні, у якихдотримуються всіх правил та законів логіки, та неправильні, у яких припускаються логічних помилок внаслідок порушення правил або законів логіки.

Такі порушення пов’язують з логічними помилками, які поділяють на паралогізми та софізми. При цьому, правильність міркування ще не означає істинності його засновків та висновку. Взагалі логіка не займається визначенням істинності та хибності засновків та висновків міркувань. Проте у логіці існує таке правило: якщо міркування побудоване правильно і при цьому воно спирається на істинні засновки, то висновок такого міркування завжди буде безумовно істинним. У інших випадках істинність висновку не може бути гарантована.

Логіку як науку цікавить не просто міркування, а його логічна форма (схема). Побудова моделі, у якій змістовним міркуванням відповідають їхні формальні аналоги, у логіці називається формалізацією. Компонентами логічної форми є логічні та нелогічні терміни.

Логічні терміни у природній мові виражають за допомогою таких слів та словосполучень: «будь-який», «деякий», «є», «не», «якщо..., тоді...», «...і...», «...або...» тощо.

У нелогічних термінах фіксують певну інформацію, про яку йдеться у виразі. Це можуть бути як окремі слова, словосполучення, так і цілі речення.

Зміст міркування виражається у нелогічних термінах. У зв’язку з цим поняття логічної форми уточнюють таким чином: логічна форма міркування – це його структура, яку виявляють у результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.

Приклад. Розглянемо висловлювання: «Якщо я підготуюся до іспиту, то складу його як годиться». Цей вираз містить один логічний термін: «якщо..., то...» і складається з двох простих висловлювань:

1. Я підготуюся до іспиту – р;

2. Я складу іспит як годиться – q.

Логічна форма виразу: Якщо р, то q.

Для того, щоб з’ясувати логічну форму міркування, необхідно:

1. З’ясувати засновки та висновок міркування. Якщо міркування подане не у повному вигляді, то відновити його.

2. Визначити логічні терміни, що входять до складу засновків та висновку міркування.

3. Замінити прості висловлювання, що входять до складу засновків та висновку міркування, і позначити їх певними символами.

4. Виразити логічну форму міркування за допомогою відповідної схеми.

 

Словник – мінімум

Логіка (формальна) – наука, що вивчає форми (схеми, способи, структури) та закони правільних міркувань; теорія форм правільних міркувань.

Міркування – це процедура обгрунтування деякого висловлювання (висновку) шляхом послідовного виведення цього висловлювання з інших висловлювань (засновків). Кількість засновків міркування строго необмежена. У найпростіших випадках міркування є умовиводом. Складніші випадки міркувань – це послідовності певним чином пов’язаних між собою умовиводів.

Умовивід – окремий випадок міркування. Це безпосередній перехід (який здійснюється за допомогою певних правил логіки) від, найчастіше, одного або двох відомих висловлювань – засновків до нового висловлювання – висновку.

Логічна правильність міркування – відповідність законам і правилам логіки. Міркування вважають правильним, якщо вньому дотримуються всі необхідні закони і правила логіки.

Логічна неправільність міркування – порушення законів і правил логіки, допущені під час міркування. Результатом неправильності міркування є логічна помилка.

Паралогізм – невмисна (несвідома) логічна помилка, причиною якої є незнання.

Софізм – навмисне (свідоме) порушення правил і законів логіки (або обгрунтування хибного твердження) з метою омани опонента. Характерною рисою софізмів (як логічно неправильних міркувань) є те, що їх свідомо використовують як начеб – то правильні міркування.

Істинність засновку – відповідність дійсності: засновок є істинним, якщо він відповідає дійсності.

Основний принцип логіки – правильність міркування визначається лише за його логічною формою і не залежить від конкретного змісту висловлювань – складників міркування.

Логічна форма – структура виразу, яка виявляється завдяки абстрагуванню від значень нелогічних термінів, що входять до його складу.

Формалізація – побудова моделі, в якій змістовним виразам відповідають їх формальні аналоги. Метод формалізації – основний метод логіки.

Теоретичне міркування – міркування, що обгрунтовує знання.

Практичне міркування – міркування, що обгрунтовує дію (поведінку) людини.

Дедуктивне міркування – міркування, в якому висновок випливає із висновків з логічною необхідністю: істинність засновків гарантує істинність висновку.

Правдоподібне міркування – міркування в якому висновок не випливає із засновків з логічною необхідністю. Зв’язок між засновками і висновком базується не на логічних відношеннях, а на фактичних або психологічних підставах. У таких міркуваннях висновок завжди має імовірний (правдоподібний) характер і потребує подальшої перевірки. Істинність засновків не гарантує істинність висновку.

 

 

Контрольні питання

 

1.Яке значення має термін “логіка”?

2. Що є предметом вивчення логіки як науки?

3. Що таке форма мислення?

4. У чому полягає сутність методу формалізації?

5. Яке значення має знання логіки?

 

 

Завдання для контролю та тренування

 

1. Що в цих міркуваннях є істиним, що хибним, а що неправильним:

А) Є три типи темпераментів – сангвіністичний, флегматичний і холеричний. Встановлено, що мій темперамент не належить ні до сангвінічного, ні до флегматичного. Отже він холеричний.

Б) У скоєнні злочину ікс підозрювалися громадяни А., В. і С. У ході слідства було встановлено факт причетності до цього злочину громадянина А. Отже, громадянин В. і С. до злочину не причетні.

В) Всі квадрати мають рівні діагоналі. Дана геометрична фігура має рівні діагоналі. Отже, вона належить до квадратів.

Г) Деякі люди талановиті. Отже, деякі з талановитих є людьми.

Д) Кожен іменник відповідає на питання “хто?” або “що?”. Слово “він” відповідає на питання “хто?” Отже, це слово – іменник.

 

2. Визначте, які помилки, логічні чи фактичні, наявні в цих думках і міркуваннях:

А) Місяць – штучний супутник Землі;

Б) Оскільки вуклкани – гори, а гейзери – вулкани, то гейзери належать до гір;

В) Тварини мислять, бо вони відчувають;

Г) Всі метали тонуть у воді;

Д) Студент Н. заслуговує на позитивну оцінку з логіки, оскільки він кілька разів прочитав підручник із цієї дисципліни;

Е) Іменники виконують у реченні роль підмета. Займенники не належать до іменників, тому вони не можуть виконувати в реченні роль підмета;

Є) Це – тварина, оскільки всі тварини дихають кіснем.

 

 

Література

 

1.Гетманова А.Д. Логика: Для пед. учеб. заведений / А. Д. Гетманова – М.: Новая школа, 1995. – 416 с.

2.Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник / В. Є. Жеребкін – 6-те видання, стереотипне. К.: Знання, 2003. – 256 с.

3. Конверський А. Є. Логіка: Підручник для студентів юридичного факультету. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.

4. Пхиденко С. Логіка і теологія за середньовіччя / С.Пхиденко – Людина і світ. – К. – 2004. – № 4 – С. 55 – 61.

5. Гусев Д. А. Удивительная логика. – М.: Энас, 2010. – 240 с. – Режим доступу: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Goncharenko/0031482.doc

 

 

Семінарське заняття № 2. Поняття

План

 

1.Загальна характеристика поняття.

2.Поняття і слово.

3.Зміст і обсяг поняття. Види понять

4.Відношення між поняттями.

5.Операції над поняттями.

6.Узагальнення і обмеження понять.

7. Визначення і поділ понять.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-01-01; просмотров: 150; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты