Amp; Методичні вказівки. Законів логіки існує велика кількість, проте основними серед них вважаються наступні.

Законів логіки існує велика кількість, проте основними серед них вважаються наступні.

Закон тотожностіє одним із законів правильного мислення, дотримання якого гарантує визначеність та чіткість мислення. У процесі мислення закон тотожності виступає як нормативне правило(принцип). Він означає, що в процесі міркування не можна підміняти одну думку іншою, одне поняття іншим. Не можна тотожні думки видавати за різні, а різні – за тотожні. Порушення закону тотожності призводить до двозначності.

Порушення закону тотожності виявляється і тоді, коли людина виступає не по тій темі, що обговорюється, свавільно підміняє один предмет обговорення іншим, використовує терміни і поняття не в тому розумінні, в якому це прийнято, не попереджає про це.

Іноді в ході дискусій суперечка по суті підміняється суперечкою про слова: люди говорять про різні речі, думаючи, що мають на увазі одну і ту саму людину, подію. Логічні помилки часто роблять при використанні омонімів,тобто слів, що мають кілька значень. У результаті ототожнення різних понять виникає логічна помилка, що називається «підміною понять».

Якщо у ході обґрунтування або спростування висунута теза осмислено або неусвідомлено підміняється іншою, то виникає помилка «підміна тези». Щоб відволікти увагу від головного, намагаються наговорити багато непотрібного, підмінити одне питання іншим, приписати опоненту те, чого він не говорив.

Сутність закону непротиріччяполягає у тому, що коли в мисленні людини виявлено формально-логічне протиріччя, то таке мислення вважається хибним, а судження, з якого випливає протиріччя, заперечується або вважається хибою. Тому в полеміці при спростуванні думки опонента широко використовується метод «зведеннядо абсурду».

У законі виключеного третьогоосновним є те, щосуперечливими (контрадикторними) називаються такі два судження, в одному з яких щось стверджується про предмет, а в іншому те саме про цей предмет заперечується; тому вони не можуть бути обидва істинними або хибними. Одне з них – істина, а друге обов’язково – хиба. Такі судження називаються заперечуючими одне одного.

Цей закон не може бути застосований там, де відображується невизначеність в об’єктивних процесах або в самому процесі пізнання; тоді можливий третій варіант.

У законі достатньої підставимова йде про обґрунтування лише істинних думок, оскільки хибу довести неможливо. Як аргументи для підтвердження істинної думки можуть бути використані істинні судження, статистичні дані, цифровий матеріал, аксіоми, теореми, закони науки тощо.

Зверніть увагу на те, що логічна основа і логічний наслідок не завжди співпадають з реальними причинами і наслідком.

Словник – мінімум

Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.

Закон несуперечності: два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істиними.

Закон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне неодмінно є істиним, друге – хибним, а третього і бути не може.

Закон достатньої підстави: достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обгрунтована.

Контрольні питання

1. Що називається законом логіки?

2. Як формулюється закон тотожності?

3. Які обставини сприяють (а які стоять на перешкоді) дотриманню вимог закону тотожності?

4. Як формулюється закон суперечності?

5. Які ви знаєте наслідки, що випливають із закону суперечності?

6. Як формулюється закон виключеного третього?

7. Як формулюється закон достатньої підстави?

8. Які наслідки випливають із закону достатньої підстави?

9. У чому полягає гуманістичний характер закону достатньої підстави?

Завдання для контролю та тренування

1. Чи порушується закон тотожності в таких міркуваннях (обґрунтуйте своє твердження):

а) Те, чого я не маю, я втратив.

У мене немає хвоста.

Отже, я втратив хвіст;

б) “Штани” – слово.

Штани – одяг.

Отже, одяг – це слово.

в) Люди – примати.

Горили – примати.

Отже, горили – люди.

г) Троє туристів, заплативши за обід 30 гривень, залишили їдальню. Господар їдальні, виявивши, що їх обід коштує лише 25 гривень, послав їм навздогін офіціанта, передавши ним 5 гривень. Вдячні туристи взяли собі по одній гривні, а дві гривні віддали офіціантові. Оскільки туристам, які заплатили за обід по 10 гривень, повернули по одній гривні, то вони фактично заплатили по 9 гривень. Якщо до трьох дев’яток гривень додати ще ті дві гривні, які отримав офіціант, то ми одержимо 29 гривень. Але куди поділася одна гривня?

2. Під час розгляду кримінальної справи у суді закон вимагає, щоб предмет судового розгляду був визначений заздалегідь. У Кримінально – процесуальному кодексі України ця норма висловлюється у такий спосіб : “Розгляд справи в суді провадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким їх віддано до суду” (ст. 275 КПК). Вимогу якого закону логіки покладено в підґрунтя цієї юридичної норми.

Література

1. Богдановський І.В. Логіка: Опорний конспект лекцій: [Частина книги: Розділ 3. Логічна характеристика основних законів мислення] / І.В. Богдановський, О.Г. Льовкіна. – К.: МАУП, 2004. – С. 85-89.

2. Ерышев А.А. Логика: Курс лекций: [Частина книги: Глава 2. Логические законы мышления] / А.А. Ерышев, Н.П. Лукашевич, Е.Ф. Сластенко. – 5-е изд., перер. и доп. – К.: МАУП, 2004. – С. 65-76. – (Бібліотека ЗНУ).

3. Жоль К.К. Логика в лицах и символах: [Частина книги: Глава 5. Невероятные путешествия по возможным мирам]. – М.: Восток-Запад, АСТ, 2006. – С. 131-300.

Кириллов В.И., Старченко А.А. – Логика: [Частина книги: Глава I. Логика как наука.§ 3. Основные логические законы] / Изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – С. 16-22.

5. Титов В.Д. Логіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів: [Частина книги: Розділ 3. Загальні принципи (закони) правильного міркування] / В.Д. Титов, С.Д. Цалін та ін. – Х.: Право, 2005. – С. 44-52.

Семінарське заняття № 4-5 Умовивід

План

1. Загальна характеристика умовиводів.

2. Безпосередні умовиводи..

3. Категоричний силогізм, його визначення і склад. Аксіома силогізму.

4. Загальні правила категоричного силогізму.

5. Фігури і модуси категоричного силогізму.

6. Логічні помилки, які трапляються в категоричних силогізмах.

7. Умовно – категоричний силогізм. Висновки із еквівалентних і одиничних умовних суджень.

8. Суто умовний силогізм.

9. Розподільно – категоричний силогізм.

10. Умовно – розподільний силогізм.

11.Умовиводи із суджень із відношеннями.