Законодавча база журналістики.

Новий інформаційний порядок, міжнародна концепція державного суверенітету передбачають право будь-якої держави контролювати й розпоряджатися інформаційними ресурсами, визначати політику у галузі інформації й комунікації.

В останні роки визначилася така тенденція, як активний розвиток національного законодавства у галузі використання засобів комунікації. Розвиток нормоутворення в західних країнах йде шляхом утвердження принципів вільного ринку, нерегламентованого використання засобів комунікації (США, Японія, Великобританія) або обмеженого державного регулювання (більшість західноєвропейських країн, а також Індія, Бразилія та ін., які успішно освоюють нові засоби комунікації й інформації). Обидві тенденції відбиваються на міжнародній нормотворчості і призводять до компромісів міжнародного і регіонального характеру.

У наш час помітно збільшилось число рекомендаційних міжнародних норм у галузі комунікації на шкоду договірним міжнародним нормам. Саме універсальні норми обов'язкового характеру дають змогу вирішити більшість проблем, що виникають, особливо у галузі стандартизації систем обміну інформацією.

Щодо процесу законодавчої регламентації у комунікаційній сфері в посткомуністичних країнах, то тут, вочевидь, істина у тому, що справжня демократизація, справжній плюралізм можливі в іншому ефірі, в якому національні державні ЗМІ повноцінно конкурують чи співіснують, співробітничають і протиборствують з приватними передачами, недержавними телевізійними каналами і радіостанціями. Тільки тоді процеси стануть незворотними.

Поряд з прийняттям законів про телерадіомовлення, пресу, назріла необхідність прискореного розвитку приватних електронних ЗМІ, причому в усій їх різноманітності. Ряд країн (наприклад Болгарія) активно включилися у так звану «широку міжнародну політичну підтримку дерегулювання», віддаючи перевагу приватному сектору за рахунок державного (зрозуміло, з урахуванням потреб суспільства).

Зазначимо, що дезінтеграція призвела до драматичних наслідків, навіть автаркізму (відокремлення), що, безперечно, торкнулося й інформаційних процесів, негативно вплинуло це і на ЗМІ. По-перше, розірвалися традиційні зв'язки між університетами країн Східної Європи, дружні зв'язки студентів. По-друге, стосунки з навчальними закладами західноєвропейських країн так і залишились на початковій стадії. По-третє, економічні труднощі у посткомуністичних державах ускладнили процеси інформатизації суспільства і особливо підготовки кадрів для цієї галузі.