Предмет теорії і практики журналістики

Кожна наука має свій предмет і методи роботи.

Предметом теорії і практики журналістики є ЗМІ як форми матеріалізації єдиного процесу, поширення ідей, суспільно значущої інформації і виховання соціальних почуттів, звичок, традицій, спонукань, намірів тощо.

Теорія і практика преси є узагальненням досвіду преси, наукою, яка з'ясовує суть, основні принципи і функції преси, розглядає методи роботи друкованих органів і органів інформації, форми опублікування чи передачі матеріалів, їх жанри.

Таким чином, предметом теорії і практики журналістики як наукової дисципліни є вивчення загальних і специфічних закономірностей, які діють у пресі, на радіо і телебаченні як одному із інститутів політичної системи суспільства.

Отже, предметом курсу «Теорія журналістики» є вчення про пресу, органи інформації, радіомовлення і телебачення, про їх роль у розбудові демократичного суспільства, національному відродженні; вивчення принципів організації, змісту і форм роботи преси в період становлення громадянського суспільства; дослідження засобів підвищення активного впливу преси на інформування і виховання мас.

Фундаментом теорії і практики преси як науки є досягнення гуманітарних наук, у першу чергу філософії і політології, які покладені в основу її методології і визначають її спрямування.

Перше, що впадає в око при вивченні преси, - це її колосальний дійовий вплив на світогляд, думки і поведінку людей. Специфіка цього впливу полягає в тому, що ми маємо справу з такою формою літературної діяльності, яка дає відображення актуальної дійсності зі своєрідною історіографією самої дійсності, яка допомагає розібратися у суспільних процесах і має своїм завданням пояснювати ці процеси і, таким чином, передавати колективний досвід, направляти людей до свідомої суспільної діяльності.

Правильно розуміти характери людей і приховані мотиви їх поведінки, вірно оцінити і показати їх журналіст зможе тільки в тому разі, коли він бачить сьогоднішнє життя в історичній перспективі, якщо він вірно розуміє зв'язок поведінки людини з історичними обставинами. Одним словом, історизм обов'язковий не тільки при осмисленні минулого, але і в розумінні живої, динамічної сучасності.

Історизм - якість аналітична на відміну від чисто емоційного, імпульсивного сприйняття і відображення явищ дійсності. Емоції перешкоджають аналізові, заважають журналісту історично осмислити зображуване, можуть викликати у читача невірне уявлення про дійсність.

Сила журналістського впливу полягає в історично-конкретному зображенні наших сучасників, людей, які живуть поруч з нами. Складність тут полягає в тому, щоб показати те, що було, яким воно було, а те, що є, - яким воно є, і разом з тим розкрити причини і значення подій чи явищ.

Тут важливе значення має те, яка позиція у автора: історично-конкретно чи тільки імпульсивно сприймає й оцінює він те чи інше явище життя. Історично-конкретне сприйняття та оцінка визначають конкретність аналізу, точність викладу, повагу до факту, неупередженість оцінок, ясність теоретичних посилань.

У курсі «Теорія журналістики» чітко визначаються дві групи питань. До першої слід віднести всі проблеми, зв'язані з розглядом суспільного становища преси і ролі журналістської діяльності. До другої групи питань слід віднести проблеми літературного оформлення газетних і журнальних матеріалів. При цьому треба мати на увазі, що літературна форма матеріалів, маючи першорядне значення, не є єдиною формою, яка впливає на оформлення журналістського виступу. На відміну від творів белетристичного характеру співвизначальною формою обробки журналістських матеріалів є також графічне оформлення газет і журналів, звукове й аудіовізуальне оформлення передач у радіомовленні і на телебаченні.